Чиновники Міносвіти не ймуть сорому

Заява прес-служби Міжрегіональної Академії управління персоналом

Прес-служба Міністерства освіти і науки України на офіційному інтернет-сайті міністерства 25 липня 2007 року розмістила інформацію під промовистою назвою «Чи можуть суди видавати дипломи?», в якій неправдиво стверджується, що МОНУ начебто нічого не знає про постанову Господарського суду Києва від 8 червня 2007 року у справі №24/735-А, якою зобов’язано МОНУ видати випускникам МАУП 2005/2006 навчального року 4 655 дипломів.

Цю постанову із супровідним листом направлено Академією 9 липня 2007 р. на адресу міністра С.Ніколаєнка з пропозицією термінового добровільного виконання постанови суду.

16 липня 2007 р. на особистому прийомі у заступника міністра з питань вищої освіти В.Шинкарука побував ректор МАУП М.Головатий і вручив йому зазначену вище постанову, на що той «пообіцяв» йти до якогось кінця.

18 липня 2007 року ректор М.Головатий був на прийомі у в.о. міністра Б.Жебровського і також вручив йому примірник постанови суду.

Ще раніше, 9 липня 2007 року, представники МОНУ, ознайомившись у суді з постановою, підготували апеляційну скаргу про поновлення пропущеного ними без поважних причин терміну її оскарження.

Ось така правда прес-служби МОНУ про те, що міністерству невідомо про рішення суду у справі, розгляд якої подовжувався більше 11 місяців (з вересня 2006 р. до червня 2007 р.) і засідання з якої постійно зривалися з ініціативи МОН грубо, зухвало і цинічно.

Прес-служба МОН ставить блюзнірське запитання: «Чи можуть суди видавати дипломи?» Якщо невідомий автор сумнівається у праві суду розглядати такі спори, то навіщо тоді С.Ніколаєнко, В.Тацій, О.Мороз, В.Брюховецький та інші «зацікавлені» люди, образно кажучи, оббивали пороги суду, аби вплинути на хід судового процесу? Навіщо просити Апеляційний суд поновити пропущений термін на оскарження рішення? Чому раніше, відмовляючи видати дипломи, міні­стерські чиновники посилалися на те, що судовий спір не завершено, а зараз, отримавши постанову і виконавчий лист, чинять спротив у її виконанні? І таких «чому» і «навіщо» можна поставити безліч.

Практично, відповідно до законодавства, будь-яке порушення прав чи законних інтересів фізичної або юридичної особи може бути оскаржене у судовому порядку. Відтак на запитання прес-служби МОНУ можна теж відповісти запитанням: «А чи сповна розуму той, у Міносвіти, хто формулював це запитання?» Можна було б сказати, яка хата — такий тин, який міністр — таке і міністерство, але не хочеться ображати хороших людей, яких у міністерстві більшість.

Кажуть, міністр дуже ображений на МАУП за критику, після якої він, коли піде з посади, практично перестане бути публічною людиною. Тому, вважаючи себе «знищеним» МАУП, хоче «прихопити» з собою в небуття і Академію. По-перше, С.Ніколаєнко ніколи не був публічною людиною. Хто і коли бачив, щоб він дискутував з іншими відомими людьми? Вельми неглибокі думки, недалекий розум, кострубата і недолуга мова — це публічність? По-друге, хоча С.Ніколаєнко і страждає на синдромом Наполеона, але ж і в хворобі є межа. Як можна ставити на одну дошку недовченого «професора» і могутній ВНЗ з потужною матеріальною базою і професорсько-викладацьким складом? Не кажучи вже про інші здобутки ВНЗ за 18 років діяльності. По-третє, МАУП пише правду і це головне, а на правду розумні люди не ображаються, якою гіркою вона не була б.

Твердження прес-служби МОНУ про те, що міністерство запропонувало випускникам завершити навчання за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем у провідних навчальних закладах України, не можна сприймати серйозно, бо всі студенти склали позитивно державні іспити державним екзаменаційним комісіям, голови яких затверджені наказами МОНУ. Міністерська перевірка, проведена у вересні 2006 року, показала, що всі студенти, які претендують на дипломи, вчилися добросовісно і у повному обсязі освоїли затверджену навчальну програму. Крім того, які «провідні» ВНЗ має на увазі прес-служба МОНУ? Чи не Відкритий університет розвитку людини «Україна» (ректор — П.Таланчук), де бакалавр права на базі молодшого спеціаліста готується за заочною формою навчання 12 місяців, тоді як у МАУП — 33 місяці? І на якій правовій підставі це можна робити?

Заява прес-служби МОНУ є безвідповідальним кроком деяких безвідповідальних керівників міністерства, які цим начебто хочуть сказати: робіть, що завгодно, а виконувати судові рішення не будемо, бо не хочемо. Нагадаємо: стаття 382 КК України «Невиконання судового рішення» передбачає покарання обмеженням волі строком до п’яти років. Тож можна ще й під арешт через правовий нігілізм потрапити. А ще ж можливі позови на багатотисячні суми завданої моральної і матеріальної шкоди. І не треба розраховувати на беззубість української правоохоронної системи та на те, що діти багатьох впливових людей вчаться у системі державної освіти безплатно, бо коли укусить, буде дуже боляче.

Чільники МОНУ, використовуючи фашистські методи роботи, вгамовуючи власні і чужі амбіції, зробили заручниками своєї людиноненависницької політики тисячі дітей і їхніх батьків.

Підсумовуючи, можна сказати, що деякі збанкрутілі керівники МОНУ, яких з дня на день можуть «попросити» з їхніх посад, роблять усе можливе, щоб нашкодити національно-орієнтованому ВНЗ якомога більше, і якщо не вдається знищити його (а таки не вдасться, бо правда на боці МАУП та її студентів), то хоч підірвати йому престиж.

Недержавна система освіти, а з нею і МАУП, вже багато років витримують небачений тиск. Витримають вони і це випробування, вийшовши з нього онов­леними і сильними, що буде на користь всій країні, її народу і демократичному розвитку українського суспільства. Правда завжди перемагає!

Тому ми вимагаємо від Міністерства освіти і науки України припинити де­зінформацію громадськості, знущання над законами і здоровим глуздом, виконати свій конституційний обов’язок перед громадянами і свій функціональний обов’язок видати законно зароблені дипломи.

Прес-служба Міжрегіональної Академії управління персоналом