Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

На першій конференції МФ, що відбулася у вересні 1995 року в Сан-Франциско (США), брали участь багато представників Ради з міжнародних відносин, Більдерберзького клубу, Тристоронньої комісії, а також багатьох масонських лож. Символічно, що засідання МФ відбувалося у великій конференц-залі головного масонського темплу Каліфорнії. Квиток на право взяти участь у конференції (п’ять днів) коштував 5 тис. дол. (з харчуванням і проживанням у готелі). У промовах таких видатних діячів світової закуліси, як Д.Буш, Д.Бейкер, З. Бжезинський, М.Горбачов, М.Тетчер, Т.Тернер, К.Саган, Д.Денвер та багатьох інших, постійно звучало «новий світовий порядок», «світовий уряд», «глобальне правління». Так, наприклад, один з головних теоретиків світової закуліси — З.Бжезинський заявив, що «глобалізація світового правління — не акт доброї волі, а неминучий процес», який необхідно контролювати. Для контролю над цим процесом і створюється МФ. Сам Горбачов на цій конференції проголосив еру нової цивілізації. У своїй книзі «У пошуках нового початку: розвиток нової цивілізації», випущеній до відкриття конференції, він заявив, що «прийшов час розвивати інтегровану глобальну політику».

Горбачов висуває ідею «консенсусу» між майбутнім світовим урядом і національними державами, пропонуючи останнім відмовитися від свого суверенітету на користь міжнародних законів, що диктуватимуть усім жителям Землі «спільні вірування, цінності, стандарти, спосіб життя», сформульовані групою світових лідерів. Горбачов пропонує відібрати 100 «новаторів-мислителів», названих ним «Глобальний мозковий трест», чи «Рада мудреців», доручивши їм щорічно збиратися в Президіо для керування глобальними процесами людства. Колишній генсек ЦК КПРС пропонує створити Хартію Землі — Білль про права планети, за яким зобов’язані жити люди всієї Землі.

Багато засідань конференції мали суворо закритий характер. Представники преси на них не допускалися. В особливо секретній обстановці пройшли зустрічі з таких питань, як відмова від ліберального підходу в питанні регулювання чисельності населення Землі та скорочення природних ресурсів, спрощення способу життя, а також перерозподіл світових багатств. За закритими дверима представники масонсько-юдейської цивілізації вирішували, в який спосіб скоротити їм чисельність населення Землі, щоб «зайві» не стали перешкодою на шляху процвітання населення західних країн. Обговорюючи питання про перерозподіл багатств, лідери світової закуліси не були стурбовані проблемами слаборозвинених держав і не прагнули поділитися з ними багатствами, отриманими Заходом у результаті експлуатації Третього світу, а вишукували нові шляхи і джерела збагачення, насамперед маючи на увазі ресурси колишніх радянських республік.

В останній день конференції між присутніми на з’їзді найбільшими діячами світової закуліси — Бушем, Тетчер і Горбачовим — розгорнулася дискусія про роль ООН у майбутньому «глобальному правлінні людством». З цієї дискусії виявлялося, що світову закулісу не влаштовує нинішній стан і організація ООН, бо склад її делегацій формується за національною ознакою і держави-учасники направляють своїх делегатів на власний розсуд. Значна частина представників держав — членів ООН, не підкорилася диктату світової закуліси і схильна до самостійних рішень, що відповідають їхнім національним інтересам. Світовий уряд, що виражає позицію тільки країн масонсько-юдейської цивілізації, прагне обмежити можливості ООН, зробити з неї зна­ряд­дя для реалізації рішень, винесених закулісними владиками світу. Так, М. Тетчер відверто заявила на конференції 1995 року, що найважливіші світові проблеми не слід залишати на розсуд ООН — їх вирішуватиме нова, більш придатна для цього організація. Порушуючи питання про світовий уряд, діячі світової закуліси не збираються закладати в його основу принцип ООН про справедливе представництво національних сил усіх країн. Вони прагнуть до створення наднаціонального органу, що володіє правом зневажати державні суверенітети країн, використовувати військову силу проти непокірних. Відповідно до планів членів МФ, персональний склад світового уряду визначатиметься не народами нашої планети, а на секретних засіданнях таких мондиалістських структур, як Більдерберзький клуб, Рада з міжнародних відносин і Тристороння комісія.

Світова закуліса використовує ООН як технічний інструмент для поширення свого впливу на вільні народи світу. На конференції Світового Форуму було схвалено програму регулювання чисельності населення світу, проведену Світовим банком ООН разом з урядом США. Головна мета програми — забезпечити різке зниження народжуваності в країнах, що не належать до юдейсько-масонської цивілізації. Ця программа, яка охоплює близько 100 країн світу, передбачає всілякі заходи, аж до примусової стерилізації чоловіків і жінок. Одним з головних відповідальних за проведення цієї антигуманної програми є директор Світового банку Д.Воль­фензон — впливова особа світової закуліси, директор фінансів комітету Фонду Рокфеллера, один з керівників Більдерберзького клубу, член Ради з міжнародних відносин.

Наступна конференція МФ відбулася на початку жовтня 1996 року все там само, у Сан-Франциско. І також без особливого розголосу. Відкрив її член Ради з міжнародних відносин, один з керівників міжнародної єврейської масонської ложі «Бнай-Брит», президент корпорації Карнегі Давид Гамбург.

Питання про створення світового уряду і глобальне правління всебічно розглядалося в рамках так званої Стратегічної ініціативи МФ. У доповідях рабина А. Герцберга, сенатора зі США А.Кренстона, що був головнокомандувачем військами стратегічного призначення США Л.Батлера, порушувалося питання про необхідність конструювання «нової архітектури Глобальної Безпеки», під якою вони розуміли забезпечення умов паразитичного існування масонсько-юдейської цивілізації за рахунок природних ресурсів усього людства і придушення опору країн Третього світу, які не згодні з таким світовим порядком. Висловлюючи нібито гарні побажання про роззброєння, діячі Світового форуму мали на увазі однобічне роззброєння армій тих урядів, які не згодні підкоритися диктату США та інших західних країн. Зокрема, було запропоновано провести через ООН міжнародний закон про заборону продажу зброї і стратегічних компонентів тим країнам, у яких «порушуються права людини» чи то ними керують «диктаторські режими». Рабин Герцберг, що був віце-головою Світового єврейського конгресу, виступив з ініціативою «Хартії людських обов’язків», що, по суті, зводиться до поклоніння космополітичним цінностям Західного світу, запереченню християнських основ і патріотизму.

Загальна духовна криза людства розглядалася на МФ 1996 року не як руйнування Християнської цивілізації юдейсько-масонським світом, а як опір значної частини людства спробам нав’язати їй космополітичні цінності і далекий ві гідного людині способу життя. У доповідях релігійних філософів С.Кіна, М.Палмера, вже згаданого вище діяча світової закуліси Д.Гамбурга західна система цінностей, заснована переважно на юдейській культурі, розглядалася як точка відліку для всього людства, а всіляке протистояння їй — як застарілий, реакційний погляд на життя.

С.Кін, наприклад, запропонував МФ таке вирішення екологічної проблеми Землі: «Якщо ми уріжемо населення земної кулі на 90%, то не залишиться людей, аби завдавати екологічної шкоди». Цю пропозицію присутні зустріли бурхливими оплесками.

Найважливішою рисою всіх конференцій, що їх організовував МФ, є їхня антихристиянська спрямованість. Діячі світової закуліси демонстрували своє негативне ставлення до заповідей Ісуса Христа. Позиція християнства не простежувалася в жодній з доповідей. У багатьох виступах домінували погляди представників релігії «Нового століття», що є, по суті, сатанинсько-пантеїстичним вченням, близьким до атеїзму. Більшість доповідачів виражали сатанинський комплекс «будівельників вавилонської вежі», декларуючи «істини» релігії майбутнього, де не буде місця Заповідям Спасителя, а тільки зручні уявлення про Бога як про космополіта-бізнесмена, охопленого жадобою наживи ціною страждань і навіть смерті більшої частини людства.

Еліта послідовників релігії «Нового століття», до якої належить сам президент МФ Д.Гаррісон, на конференції цієї мондиалістської організації була представлена такими гучними в Західному світі іменами, як музикант «Нового століття» Д.Денвер, актори Ш.Маклейн і Д. Вівер (автор сатанинсько-містичних книжок про переселення душ), Д.Чорпа, засновник Інституту Есалем М.Мерфі, футуролог Д.Нейсбіт, директор Інституту світу Р. Мюллер, глава секти діанетики Б.Хаббард.

Представник релігії «Нового століття» Д.Денвер відкрив першу конференцію, виконавши разом з дитячим хором ритуальну пісню в дусі «Нового століття». У всіх головних питаннях «новосвітівці» задавали тон: про проблеми регулювання населення Землі говорив гуру-філософ С.Кін, основними доповідачами на конференції були В.Гарман (президент Інституту духовних наук, гуру психоделічної наркоманії 60-х років), Д.Шіген, М. Мерфі.

До початку 1997 року цілком сформувалася структура правління МФ. Загальне керівництво здійснювалося президентом Д.Гаррісоном і головою правління М. Горбачовим, за якого було обрано 17 співголів і сформовано раду з 10 осіб. При цих керівних органах було створено Міжнародну координаційну раду з 44 осіб і сан-франциською координаційною радою з 16 осіб. Оперативне керування організацією здійснював директорат з 14 осіб. Загалом у керівництві МФ 100 осіб — очевидно, містична для М.Горбачова цифра, бо ще на першій конференції цієї організації він говорив про необхідність створення Світового мозкового тресту чи «Ради мудреців» з 100 осіб.

Отже, хто з самого початку увійшов у сформовану світовою закулісою і М.Горбачовим «Раду мудреців»?

Співголовами М.Горбачова були члени Ради з міжнародних відносин — екс-держсекретар США
Д. Бейкер і М.Едельман, член Більдерберзького клубу, екс- прем’єр-міністр Нідерландів Р.Лубберс, член Тристоронньої комісії, екс-прем’єр-міністр Японії Я. Накасоне, вдова прем’єр-міністра Ізраїлю Л. Рабин, вдова зрадника арабського народу А.Садата Д.Садат, один зі світових стовпів космополітичної інформаційної системи, член усіх можливих структур світової закуліси Т.Тернер.

До складу директорату, крім уже згаданих членів Ради з міжнародних відносин Д.Гаррісона та А.Воссбрінка, увійшли С.Донован (президент Інституту Есалема, «Нове століття»), Д.О’нейл (президент Центру відновлення керівництва), Т.Рабин (президент інформаційної корпорації «Фокус медіа»), Б.Седлих (президент корпорації «Рейчем»).

У Раду при головах МФ увійшли такі відомі діячі світової закуліси, як члени Ради з міжнародних відносин: колишній керівник більшості в Сенаті США (1988–1994) Д.Мітчелл і колишній сенатор (1969–1993) А. Кренстон, президент Американської академії наук Б.Альберті, футуролог і письменник Д.Нейсбітт.

У Міжнародній координаційній раді вирізнялися члени Ради з міжнародних відносин: Л.Браун (президент «Волд Вотч Інститьют»), Ф.Майстер (голова Фонду Горбачова в Нідерландах), С.Райнс-міт (президент фірми «Райнсміт енд ассошиейтс»), А.Віл­лар (директор журналу «Летин Американ бізнес репорті»), В.Велч (головний редактор журналу «Волд таймс»).

Таким чином, «мудрецями» «Ради мудреців» МФ були переважно представники світової закуліси, насамперед Ради з міжнародних відносин, що не залишало сумнівів у питанні про мондиалістський характер і завдання цієї організації. Це підтверджується і складом спонсорів МФ. Це, зокрема, такі глобалістські масонські структури, як Фонд Рокфеллера, Фонд Карнегі, Фонд глобального суспільства, Фонд Натана Каммінгса, телекомпанія Сі-ен-ен, а також корпорації, керівники яких входять до складу світової закуліси: «Шеврон», «Джонсон енд Джонсон», «Паккард», «Продігі», «Оксидентал петролеум», «Брітиш ейрвейс» та ін.».