Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Великий кидокСцена перша, «Іполіт Матвійович згорнувся, як старий кіт після сутички з молодим суперником — кипучим володарем дахів, горищ і слухових вікон. Остап розгорнувся уздовж лавок, міркуючи і комбінуючи. До першої години ночі чудовий план був готовий. Бендер розклався поруч компаньйона й заснув».
Сцена друга, «Сам гросмейстер теж не гаяв часу. Заорендувавши клуб за три карбованці, він перекинувся до шахсекції, яка чомусь містилася в коридорі управління конярством».
Сцена третя «У шахсекції сидів одноокий чоловік і читав роман Шпільгагена пантелєєвського видання. — Гросмейстер О. Бендер! — заявив Остап, сідаючи на стіл. — Влаштовую у вас сеанс одночасної гри. — Одну хвилиночку, товаришу гросмейстере! — крикнув одноокий. — Сідайте, будь-ласка. Я зараз. І одноокий побіг. Остап оглянув приміщення шахової секції. На стінах висіли фотографії перегонових коней, а на столі лежала конторська книга із заголовком: «Досягнення Васюкінської шахсекції за 1925 рік». Одноокий повернувся з дюжиною громадян різного віку. Усі вони по черзі підходили знайомитись, називали прізвища і шанобливо тисли руку гросмейстерові. — Проїздом до Казані, — казав Остап уривчасто, — так, так, сеанс сьогодні увечері, приходьте. А зараз, пробачте, не в формі: втомився після карлсбадського турніру. Васюкінські шахісти слухали Остапа із синівською любов’ю. Остапа понесло. Він відчув прилив нових сил і шахових ідей».
Сцена четверта «— Ви не повірите, — казав він, — як далеко сягнула шахова думка. Ви знаєте, Ласкер дійшов до вульгарних речей, з ним стало неможливо грати. Він обкурює своїх супротивників сигарами. І навмисно курить дешеві, щоб дим був огидніший. Шахові кола занепокоєні».
Сцена п’ята «— Чому в провінції ніякої гри думки? Приміром, візьмемо вашу шахсекцію. Так вона і називається: шахсекція. Нудно, дівчата! Чому б Вам, справді, не назвати її якось красиво. Це залучило б до секції союзну масу. Назвали б, приміром, вашу секцію: «Шаховий клуб чотирьох коней», або «Червоний ендшпіль», або «Якість спадає — темп виграє». Чудово було б! Зручно!» Ідея мала успіх. — І справді, — сказали васюкінці, — чому б не перейменувати нашу секцію на «Клуб чотирьох коней»? Бюро шахсекції було тут же, отже, Остап організував під своїм почесним головуванням хвилинне засідання, на якому секцію одноголосно перейменували в «Шахклуб чотирьох коней». … — Тим-то я кажу: у Васюках треба влаштувати міжнародний шаховий турнір. — Як? — закричали всі. — Цілком реальна річ, — одказав гросмейстер, — мої особисті зв’язки і ваша самодіяльність — ось усе потрібне і достатнє для організації міжнародного васюкінського турніру. Поміркуйте над тим, як гарно звучатиме: «Міжнародний васюкінський турнір 1927 року. Приїзд Хозе Рауля Капабланки, Еммануїла Ласкера, Альохіна, Німцовича, Реті, Рубінштейна, Мароцці, Тарраша, Відмара і доктора Григор’єва забезпечено. Окрім того, забезпечено і мою участь. — Але гроші! — застогнали васюкінці. — Їм же всім треба гроші платити! Багато тисяч грошей! Де ж ми їх візьмемо? — Усе взято на облік могутнім ураганом, — сказав О. Бендер, — гроші дадуть збори. — Хто ж у нас буде платити такі скажені гроші? Васюкінці… — Які там васюкінці! Васюкінці грошей платити не будуть. Вони будуть їх о-дер-жу-вати!.. Уже небо запалало від світлосяйних реклам, коли вулицями міста провели білого коня. Це був єдиний кінь, що уцілів після механізації васюкінського транспорту. Особливою постановою його перейменовано в коня, хоч ціле життя це була КОБИЛА. Шанувальники шахів вітали її, розмахуючи пальмовим гіллям і шахівницями. — Не турбуйтеся, — сказав Остап, — мій проект гарантує вашому місту нечуваний розквіт виробничих сил. Подумайте, що буде, коли турнір скінчиться і коли виїдуть усі гості…».
Сцена шоста «Остап витер свій благородний лоб. Йому хотілося їсти до такої міри, що він охоче з’їв би засмаженого шахового коня. — Та-ак, — видавив із себе одноокий, обводячи закурене приміщення божевільним поглядом. Але як же практично запровадити заходи в життя, підвести, сказати б, базу? Присутні напружено дивилися на гросмейстера. «— Повторюю, практично все залежить тільки від вашої самодіяльності. Всю організацію, повторюю, я беру на себе. Матеріальних витрат жодних, якщо не брати до уваги витрат на телеграми». … — У нас у касі тільки двадцять один карбованець шістнадцять копійок. Цього, звичайно, ми розуміємо, замало… Але гросмейстер показав себе неабияким організатором. … Заховавши гроші в зелений похідний піджак, гросмейстер нагадав зборам про свою лекцію і сеанс одночасної гри на ста шістдесяти шахівницях, гречно попрощався до вечора і пішов до клубу «Картонажник» на побачення з Іполітом Матвійовичем…».
Сцена сьома «Розпродаж білетів» до Верховної Ради Ті ж самі дійові особи Ситий і голений Вороб’янинов жваво торгував квитками. — Ну, як? — тихо запитав гросмейстер. Вхідних — тридцять і для гри — двадцять, — відповів адміністратор. — Шістнадцять карбованців. Мало, мало! — Що ви, Бендере, подивіться, яка черга стоїть! Неодмінно поб’ють. — Про це не думайте. Коли битимуть, будете плакати, а поки що не затримуйтесь! Учіться торгувати! За годину в касі було тридцять карбованців. Публіка хвилювалася у залі. … «Спочатку аматори, і перший серед них — одноокий, вжахнулися. Лукавство гросмейстера було очевидним». «На нас чекає серйозна розмова, яка буде незручною для декого, але ми мусимо прийти до оновлення списків», — виголошує у Брюсселі той, хто вважав себе лідером «нашоукраїнців». По приїзді під стінами Секретаріату В’ячеслав Кириленко засвідчує свою відданість «суверену», і без широкого розголосу скріплює своїм підписом добровільно-вимушене на умовах Ющенка єднання «Нашої України» з «Народною самообороною». Юрій Луценко виголошує переможне: «Сьогодні ми заклали новий фундамент української політичної традиції». Так і напрошується — фундамент «Великого кидка». Утвердження гасла: «Єдиний блок сьогодні і єдина партія завтра». Юрій Костенко, уособлення блоку «Рух-Українська правиця», у розпачі. Він лише спромігся мляво висловитися: «Це несподіванка для «Української правиці»... Гадаю, це трохи інший процес, ніж той, у якому брала участь «Українська правиця». Адже юридично започатковано відмову від втілення національної ідеї в розумінні політичних сил, що представлені блоком «Рух-Українська правиця», започатковано процес їхньої маргіналізації. Обурений лідер УНП Юрій Костенко зазначив, що «замість об’єднання політичних сил демократичного спрямування фактично утворюється новий політичний проект «під вождя», який не так давно браво марширував під Інтернаціонал». Своєю чергою, лідер НРУ Борис Тарасюк наголосив, що партії блоку «Рух-Українська правиця» не сприймають мови ультиматумів, «оскільки такі методи притаманні недемократичним силам». «Декларація, підписана Кириленком та Луценком, може тлумачитися як ревізія досягнутих домовленостей, що фактично є відмовою в односторонньому порядку від взятих на себе зобов’язань, парафованих в угоді від 7 червня цього року», — констатує «Рух — Українська правиця». «Рух-Українська правиця» розцінює підписання декларації про створення блоку між «Нашою Україною» та «Народною самообороною», що відбулося в день анонсованої зустрічі всіх можливих суб’єктів широкого блоку з Президентом України, як вияв неповаги до партнерів». Усе передбачуване і зрозуміле, окрім хіба що того, чому вдають із себе простакуватих зазначені вище лідери, коли виголошують: «Дивними виглядають заклики нас до об’єднання». Суспільству пропонують, нав’язують Юрія Луценка у новій іпостасі — національно-патріотичній. Костенка, Тарасюка й інших змушують підкоритися, якщо погодяться — їм дадуть дохідні місця, зрозуміло, на індивідуальній основі. У грі нова дійова особа — Ігор Пукшин, який презентує бажання Президента оголосити про намір «вдосконалити» текст Конституції України. На брифінгу заступник глави Секретаріату Президента повідомляє, що це має бути нова редакція Основного Закону. Найбільше реформ, за інформацією Пукшина, має зазнати блок Конституції, який стосується функціонування Верховної Ради України. «Думаю, Україна дозріла до того факту, що в Україні необхідно запроваджувати двопалатний парламент», — висловлює думку Секретаріату чиновник. За затвердженою схемою, Нижня палата має ухвалювати закони, тобто займатися законодавчою діяльністю; до Верхньої палати мають відійти функції затвердження законів, які ухвалює Нижня палата, а також кадрові питання». Як на думку автора, то це оприлюднення частини тих самих домовленостей, що досягли поміж собою Віктор Андрійович і Ринат Леонідович на шляху до федералізації країни. Однак на відміну від вправного менеджера Рината Ахметова, що добре знається на економічних задачках, великий мукачівський комбінатор відчуває себе як риба у воді у сповнених інтригами коридорах влади, а якщо і вдає, що не помічає, що кульки під жодним з наперстків немає — вона затиснута у руці того, хто так майстерно наперстками крутить, то лише за умови, що згодом «зробить» самого наперсточника, підпорядкувавши його бізнес своїй великий меті — президентству. Важко визнати себе ошуканим. Людській природі властиво гнати це принизливе відчуття від себе. Ось і «впевнений у собі» Ринат вустами Раїси Богатирьової закликає колег по партії і коаліції до переходу до організації виборчого процесу. І дуже вже відверто лунає з вуст координаторки коаліційної більшості: «Продовження політики невизначеності породжує невпевненість у наших прихильників та створює підозри у наших опонентів». За словами Раїси Василівни, треба відповідати за слова — «йти далі іншим шляхом — за рішенням судів, парламенту, ЦВК для переформотування Верховної Ради — нереально». «Повноважність Верховної Ради завжди буде під високим сумнівом не лише з огляду на спірне право, а й тому, що опозиція в парламент вже не повернеться. На її боці буде Президент». А тим часом Президент Віктор Ющенко на урочистому засіданні з нагоди Дня Конституції виголошує: «Суспільна думка має стати вирішальною. Нова Конституція України має бути схвалена на всенародному референдумі вже найближчим часом. Це принципова позиція». Про що йдеться? Масовикам-затійникам вкрай важливо за один присіст написати і результати дострокових виборів до Верховної Ради України, і нову Конституцію, що перетворить владу президента на абсолютну. Гарантовано забезпечити явку волевиявлення, тобто легітимізувати нові владні необмежені повноваження президентської гілки влади через референдум, можливо лише під час проведення дострокових виборів до парламенту. Нас запевнюють: автором проекту Конституції буде Президент, а єдиним, хто затверджуватиме, — народ, який висловить своє рішення на референдумі. До того ж Секретаріат перестраховується, якщо Конституцію буде підтримано на референдумі, вона не потребуватиме затвердження у парламенті. Пукшин, той, що заступник Балоги, не відкидає і того, що як «компроміс» на цьому референдумі може бути розглянуте і питання вступу України до НАТО. Євроінтегруємося, так би мовити. Дострокові вибори НАТО. У ЄС нас не хочуть, а в НАТО нас хочуть… Здається, знову патова ситуація для Юлії Тимошенко. Однак це на перший погляд. Вона поки що обережно критикує Президента, проголошуючи: «Майже в усіх країнах, де є двопалатний парламент, є федеративний устрій, Україна — унітарна держава, тому я вважаю, що двопалатний парламент не потрібен Україні». Розуміючи, що до чого, Юлія Тимошенко натякає, що ідеологи двопалатного парламенту переслідують інші цілі, і звертає увагу на те, що завдяки певним політичним силам країна живе зі словом «федералізація». «Я хотіла б, аби у нас не було цього слова, — говорить Юлія Тимошенко, — і водночас була б цілісність території України, унітарність країни». Новостворений блок «Наша Україна — Народна самооборона» запрошує всі демократичні сили, зокрема «Українську правицю» і БЮТ, приєднатися до нього. Однак наголошується, що обов’язковою умовою включення політичної сили до блоку є її намір також об’єднатися в єдину демократичну партію на основі «Нашої України». Відтак, відверто глузуючи з Юлії Тимошенко, новий лідер Блоку виголошує: «У нас в п’ятірці (мається на увазі перша п’ятірка виборчого списку. — Ред.) саме не вистачає жінки, тому ми готові вітати Юлію Володимирівну в створенні єдиної демократичної сили». Проте чи не зарано смієтеся, панове?.. Задумаймося: якщо всі само вигнанці, хоча б від БЮТ на чолі з Тимошенко, відкличуть свої підписи під заявами про вихід із фракції, тим самим відмовляться від зречення депутатських повноважень, то тоді, здається — шах і мат. Юлія Тимошенко остаточно, назавжди знищує Ющенка, тим самим віддячуючи за усі роки зрадництва і розчищаючи собі шлях до президентських виборів на чолі з об’єднаною опозицією. Оце, як говориться, швиргонути... До речі, на відміну від Юлії Володимирівни, що спить і бачить себе правителькою всія Русі-України, Віктор Федорович завжди тяжів керувати, а не володарювати. «З надзвичайною легкістю і, безумовно, глузуючи в душі з решти відсталих аматорів міста Васюки, гросмейстер жертвував пішаки, важкі і легкі фігури направо і наліво…». Далі по тексту. P.S. Автор дякує футурологам Іллі Ільфу та Євгену Петрову, що надали можливість відчути до болю знайомий і неповторний присмак вічного, і щоразу нового, світу шахраїв, пройдисвітів і дурнів. Віктор Вірний, політолог, Інші статті номеру
|
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |