Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Спека... Марево авторитаризму

Політична команда, що застовпила за собою назву «демократична» і назвалася опозицією, вичерпала свій політичний ресурс. Тому безліч підтверджень. Це не тільки намагання узурпувати владу в країні шляхом руйнування конституційних державних інституцій і підміни їхніх повноважень неконституційним органом — Секретаріатом Президента.

Свідчення тому — зухвала спроба ревізії всіх демократичних завоювань новітньої історії України — зміна політичного устрою, утвердження в країні диктатури, коли «часи Кучми» здаватимуться лише квіточками.

«Вся країна на виборах 30 вересня обиратиме не просто новий склад парламенту, а новий шлях, новий курс, новий час», — наголошує Юлія Тимошенко на сторінках «Дзеркала тижня», і тільки в передачі «Свобода слова» розкриває зміст «нового курсу». На ICTV вона повідомляє усій країні, поки що обережно, про цей так званий новий шлях, новий курс, новий час, що лежить у площині вибору: «Конституція Президентської республіки» чи «Конституція Парламентської республіки». Вона переконує, що слід позбутися «конституції двоцарювання». Україна, на думку Юлії Володимирівні, це унікальна країна. «І тому наша пропозиція дуже проста, — говорить Тимошенко. — Перша — це чисто парламентська форма. Красива, лаконічна, яка спирається на світовий досвід. Друга Конституція — це там, де президентська форма правління».

«Вона непогана, — переконує лідерка БЮТ, — повірте мені, якщо там немає того «кучмізму», який був у тій Конституції. І не політики мусять обирати між цими двома документами, а хоча б раз запитайте у людей, яку вони хочуть країну: парламентську, де править парламент і прем’єр, чи президентську? Дайте їм почитати ці два проекти Конституції!«

На відміну від Юлії Тимошенко, більш відвертим виявляється В’ячеслав Кириленко. Він говорить: «Президентська модель, на мій погляд, виправдана для України». І відповідну базу підводить: «Це пов’язано з особливостями створення нашої держави, це диктується досвідом багатовікової боротьби українців за незалежність. Україна потребує легітимного консолідуючого центру, який був би гарантом її суверенітету». Що ж до Верховної Ради, то та, за думкою Кириленка, «таким гарантом в Україні бути не зможе«.

Отже, за всю країну вирішено: президентську владу «назавжди». «І це моя принципова позиція», — стверджує лідер «Нашої України». Адже за це боролися, задля цього було знищено законодавчу гілку влади, підірвано засади судової гілки влади, крок за кроком поставало питання щодо легітимації здійснення своїх повноважень Конституційним Судом, Прокуратурою, мов із транфсформером гралися з СБУ, МВС і РНБО, розшматували виконавчу вертикаль. Хаос наполегливо просочувався у суспільство. Державні інституції зав’язлили у політичних розбірках. Сьогодні хаосоутворювачі в особі Кириленка підводять риску: «Для виборця, за великим рахунком, не принципово, хто які повноваження отримає. Для нього важливо, аби влада була відповідальна, а держава убезпечена від хаосу». Команда «демократа» Ющенка і словом, і ділом…

Отже, вже ніхто не ставить питання про демократичний вибір країни — за країну, за народ вирішує так звана демократична опозиція. Референдум, на який вона посилається, який, начебто, має вирішити це питання, — не що інше, як запланована профанація. Не задля того все це дійство розпочиналося, аби поступитися, не досягти мети.

14 липня, вже вчетверте, не може зібратися Центральна виборча комісія. Як і у попередні рази, відсутній кворум, адже зібралися тільки вісім членів ЦВК з п’ятнадцяти, ті, що обрані за квотою коаліції. Володимир Шаповал, голова новообраної, але на сьогодні не дієвої ЦВК, ігнорує ініціативу більшості, адже побоюється, що ті поставлять руба питання про визнання «групи Кінаха» правонаступниками нашоукраїнців, які так «мужньо» поклали свої депутатські мандати і тепер так болісно переживають вимушене позбавлення самих себе «депутатської недоторканності». Небезпідставно висловлює свою пересторогу пропихач президентської указотворчості, що «з початком виборчого процесу існує загроза його зриву». А тут новий, проте передбачуваний, і з дня у день такий очікуваний, маневр Шаповала — нашоукраїнець Микола Онищук проголошує, що «остання надія коаліції померла», адже Київський Апеляційний адміністративний суд відмовив «Партії промисловців і підприємців України» у розгляді скарги про «обнуління списків» блоку «Наша Україна» і «рішення Печерського суду набрало чинності».

Де-факто Верховна Рада припинила своє існування ще від поїздки Юлії Тимошенко до Землі обітованої. Де-юре питання залишаються. «Дискусійною є тема припинення роботи Верховної Ради», — підводить підсумок Олександр Мороз. І визначення з цього приводу повинна зробити ЦВК. Нібито…

А до Конституційного Суду знову скаржаться на Президента. 55 народних депутатів від Коаліції звертаються з конституційним поданням щодо конституційності Указу Президента України про призначення парламентських виборів на 30 вересня.

Водночас чутки повзуть про розбрат у стані Коаліції, не всі згодні до кінця відстоювати принципи верховенства. На зеленій галявині у дворі Будинку з химерами Президент Віктор Ющенко привселюдно називає перемовника зі стану коаліції, наголошуючи на визначній ролі Рината Ахметова. Янукович виправдовується, що начебто ніяких суперечностей чи то розбіжностей у нього з «розпорядником» партії немає. А експерти вже прораховують, до кого посада Віктора Федоровича перейде. Одні Борису Колесникову впевнено пророкують, інші, на логіку дій Президента посилаючись, визначають, що прем’єрська посада заброньована за Віталієм Гайдуком. Ось і нервує Юлія Володимирівна, адже вважала її своєю.

«Сьогодні є маса запитань, на які жоден політик не може дати чіткої й однозначної відповіді. Які гарантії, що переможуть демократичні сили? Чи не буде знову якоїсь широкої коаліції за участі «Нашої України» та «Партії регіонів«? Чи не прагне Ющенко позбутися Тимошенка і Януковича з допомогою Балоги і Ахметова? Таких запитань безліч, — висловлює своє занепокоєння Юлія Володимирівна. — Але, гадаю, ми нарешті поклали край епосі, яка могла у принципі вносити такі питання до порядку денного країни».

Однак все та ж невпевненість, яка бентежить. «Ми майже поклали край інтригам, підкилимним домовленостям, кулуарним змовам та нечесній грі. Майже. Ще крок чи два...», — намагається вмовити себе і аудиторію лідерка блоку свого імені.

Тим часом «Наша Україна» і БЮТ домовляються, що у разі перемоги, в якій жодне з цих політичних об’єднань не сумнівається, долю прем’єрського крісла вирішуватиме та сила, яка набере більше голосів. БЮТ накинув оком на посаду голови СБУ. Вустами Юлії Володимирівни виголосив: «Кожен опозиціонер має побувати при владі, аби зрозуміти, що це таке. Сьогодні після Турчинова у нас найрадикальніший молодий генерал Андрій Кожем’якін, який щодня категорично вимагає припинити балаган у парламенті й замкнути Верховну Раду на замок. Мабуть, час повертати офіцера в керівництво СБУ«.

«Наша Україна» з Луценком і «Правицею» торгуються. А то ніяк не визначаться з назвою, не поділять місця у наступній Раді. Юрій Віталійович рознахабнів — вимагає у Кириленка 50% від прохідної частини списку під себе та «причеп», а той не здається, адже тоді він віддається на милість «термінатора». Юра йому по-дружньому роз’яснює, що вирішує стратегічне завдання — не так відтягнути зараз на себе голоси БЮТ, як перебрати в майбутньому парламенті владу над Юлією Тимошенко, «пов’язати її по руках і ногах, щоб не рипалася». Що він вже давно відпрацьовує за сценарієм і добре грає свою роль.

Юлія Володимирівна на цьому розуміється, тож опирається щосили.

Спека… Кабінет Януковича намагається протистояти Засусі, змагається за ціни на борошно та хліб. Коаліціянти — поодинці і нібито ще й досі разом — все про те ж саме — про «верховенство права» розводяться, про консолідацію сил у напрямку практичного втілення політики національної єдності. Постпомаранчеві новоутворення у розпачі ділять місця у списках, виторговують посади і преференції. У Секретаріаті панують інтриги. Ющенко з Ахметовим домовляється. Колесников свої-Ахметова маршальські «плани Маршала» виношує. Країна ж впевнено крокує до тоталітаризму. Спека… Плавляться мізки?

Віктор Вірний,
політолог, «Фундація Аналітичної Думки»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com