Золотий запас Січі

Існує надпотужний інформаційний ритм України, що почався в дуже давні часи. Ця сила настільки потужна, що змітає все, що намагається її зупинити. «Неправильних» людей просто непомітно знищуюють. Як і структури. Навіть цілі держави. Наприклад, СРСР…

Йдеться про такі гроші, що нам вже давно не смішно. Про мільярди Полуботка писати не будемо — то окрема тема про зговір групи банкірів… Поговоримо про те, що можна досить легко знайти, досить дешево отримати, а коштує все те ДУЖЕ дорого. Скарби скіфів, київських князів, запорозьких козаків, УНР постійно хвилюють владу, спецслужби, істориків, журналістів та різних шукачів пригод, готових вв’язатися в сумнівні авантюри, що можуть коштувати їм життя і здоров’я…

Даємо дуже важливу примітку — банків раніше не було! Паперові гроші з’явилися досить недавно. Отож раніше всі капітали зберігалися або в сріблі, або в золоті. Або в цінних ювелірних прикрасах. Були люди, які, досягши великої влади, значного багатства, вимушені були думати про збереження капіталів. Цінності ділили на купки і приховували до потрібних часів. Бувало, закопували в землю, нагромаджували у таємних сховищах у стінах капітальних будівель — палаців, церков, монастирів… Про точні координати скарбів знали одиниці. Роки були дуже неспокійні — війни, окупації, походи. Часто той, хто знав таємницю, залишався на полі бою, забираючи в могилу свою таємницю. Скарби ж десь так і лежать. Щось згнило, щось залишилося…

Зовсім інакше було в запорожців. Кожен отаман чи гетьман мав доступ до секретних кодів скарбів, захованих попередниками. Так званий золотий запас Січі. У разі поразки чи несподіваного наступу ворогів, коли обози чи Січ опинялися в руках нападників, керівництво відходило на запасні позиції, відкопуючи чи дістаючи золото і срібло. На жаль, чимало отаманів і гетьманів померли несподівано, не встигнувши передати знання. Хтось вимушено опинився в еміграції, хтось сконав на засланні… Золото ж залишилося…

Чесно кажучи, ми досить скептично ставилися до всіх цих легенд. Але попри бажання, опинившись в епіцентрі кількох міжнародних шпигунських скандалів довкола повернення культурних цінностей, кардинально змінили погляди. Скарби існують! Понад те, непримітні старовинні речі, які ще валяються десь на горищах, на антикварному ринку коштують дуже дорого. Якщо ж це якісь колекції чи комплексні експонати якихось забутих музеїв, що їх було розграбовано після 1991 року, знайте — це скарб! Про діаспорні колекції поговоримо згодом. Ну, а про РЕАЛЬНІ схованки предків і їхню ціну хай пишуть експерти…У містечку Ховеллі, штат Нью-Джерсі (США), діяв музей Кубанського козацтва, створений на базі унікальної колекції козацьких регалій, врятованих після розгрому Січі і вивезених на Кубань, а потім вчасно евакуйованих на Захід. Там лежало чимало раритетів козацького руху, про які детально писала міжнародна преса. Неймовірна пригода довкола повернення скарбів перетворилася на якийсь фантастичний бойовик, за участі ЦРУ, ФБР, ФСБ, ГРУ, ООН, Президентів США, РФ, України… Піврічна інформаційна війна завершилася пограбуванням музею спецназом ГРУ РФ. Після інтриг цінності вивезли до Москви. Нині тривають переговори про передачу їх Києву. У них беруть участь дуже великі люди. Лише за оригінал грамоти про передачу Кубані запорозьким козакам один український олігарх спокійно давав 50 млн дол.! За умови повернення до державних рук! Про вартість інших експонатів краще не будемо говорити… Особливо про непримітну папку із зашифрованими латиною кодами до скарбів запорожців. За підрахунками експертів, Росія витратила на спецоперацію «Козацькі регалії» неймовірну суму. Якщо оцінити негативний імідж цієї дивної держави, що виник після культурологічного теракту на землі США, треба говорити про мільярди. Ось вам і пил віків, тиша музеїв.

Триває неймовірний трилер і довкола булави Івана Сірка, що була основним символом Січі і Кубані. Вінніпег, Канада. Якщо вціліємо, розкажемо трохи детальніше.

Велика інтрига довкола скарбів УНР, вивезених в еміграцію. Таємниця скарбів Скоропадського, Махна, Зеленого, білогвардійців чекають на дослідників...

Біоенергетик журналів «Нова Січ» і «Музеї України», козацький генерал Валерій Пильник стверджує, що не віднайдено скарби запорожців та інших історичних осіб, що оцінюються в суму не менше 15 млрд дол.! «Треба не лише копати! Треба стукати!» — загадково сказав Пильник. Ми знаємо де шукати — в церквах, монастирях, палацах, будинках тодішньої знаті. Потрібно працювати в архівах. Що вже почав робити надсекретний відділ однієї з українських спецслужб, очолюваний полковником Веремієнком.

Ну, а тепер маленька сенсація. Майже тест. В одному селищі, малій батьківщині одного видатного письменника, де лишилися забуті печери і підземні лабіринти, відбувалися важливі події козацької історії. Біоенергетик Валерій Пильник, задіявши стародавні знання, вирахував цілий скарб. Є там і зброя, і витвори мистецтва, і цінні документи. Більшість підземних ходів обвалилася. Але потрібне місце вціліло. Місцева влада, як і місцевий музей, вже не звертають уваги на ті таємниці. Бракує коштів, патріотизму, розуму. Треба було б попрацювати в архівах. Потрібні фахові історики й археологи. Скарб поряд. Полтавщина. Хотілося б знайти, аби передати до державного музею! Цікаво, чи діють оті радянські 30% за повідомлення про знахідку?

Попереджаємо: «чорна археологія» у цьому разі не спрацює!

Звертаємо увагу на село, де народився славний гетьман Мазепа. Біла Церква. Мазепинці. Родова садиба. Те місце не приватизоване(!) Давно мали б створити там хоча б філію державного музею, провести комплексні археологічні розкопки і припинити всі спекуляції, що почали нагадувати масову істерію за участі дуже поважних осіб. Звісно, великі гроші викликають довготривале помутніння. Та, мабуть, настав час навести там державний лад!

І на тлі сказаного — цілковита байдужість державних чиновників до збереження культурної спадщини і розшуку цінностей! Говорити про всі ці проблеми з нинішньою владою неможливо — не чують. Бо не наші. А може, це на краще — маємо шанс знайти скарби предків і предати їх у чисті руки!