Антисемітизм в Ізраїлі зростає

«В кожному ізраїльському місті є група з кількох десятків антисемітів. А загалом в Ізраїлі кілька сотень неонацистів».

Нинішні ізраїльські реалії: антисемітські графіті на стінах синагоги «Нахалат Йосеф ве-Мирьям» в Беєр-Шеві.

Рабин Авраам (Анатолій) Левін ніколи не уявляв собі, що через кілька років після імміграції з Росії в Ізраїль він стане жертвою антисемітського нападу в самому серці єврейської держави. Проте три місяці тому, коли він йшов додому в містечку Петах-Тікві (передмістя Тель-Авіву), на нього напали й побили тінейджери-скінхеди.

«Вони стрибнули на мене, вдарили і матюкалися російською, потім повернулися з кийками й побили мене. Мені зламали руку, і тільки Господь врятував моє життя», — каже 38-річний Левін, який 1995 року переїхав у Ізраїль з Росії. «Вони кричали російською: «Жиди, геть з Росії!». Як же хтось може таке казати в Ізраїлі?» — запитує він.

Згідно з даними Dmir Centre, який допомагає жертвам таких нападів, за останні 15 років в єврейській державі, яка проголошує себе захисником всіх євреїв світу, сильно зросла кількість інцидентів з неонацистським, фашистським або антисемітським підгрунтям. Як каже керівник Центру Залман Гіліченський, хоча єврейська держава знає антиізраїльські напади, проте після 1990 року розвинулася нова тенденція — антисемітські напади здійснюють «єврейські» громадяни.

“Переважну більшість цих інцидентів здійснюють російські націоналісти, які сповідують антисемітську ідеологію,» — каже Гіліченський.

Націоналісти прибули до Ізраїлю як частина імміграційної хвилі з колишніх радянських держав у 1990-х. Хоча за ізраїльськими законами вони вважаються євреями — тобто або вони самі євреї, або євреєм є хтось один з їхніх батьків, або хтось один із їхніх дідусів чи бабусь — проте самі вони себе євреями не вважають.

Гіліченский щоденно отримує повідомлення про антисемітські інциденти в Ізраїлі. За його оцінками, за рік відбувається близько 500 таких випадків.

Офіційні дані дуже важко отримати — поліція, суди, МВС відмовляються надавати статистику. Ізраїльська поліція не бажає класифікувати ці інциденти як антисемітські, натомість використовує для расистських нападів та паплюжень кладовищ та синагог термін «вандалізм».

«Закон не дозволяє нам навіть кваліфікувати інциденти в Ізраїлі як антисемітські; для них використовується загальний термін «вандалізм», — каже співробітник міністерства юстиції, що побажав залишитися невідомим.

Поліцейська дільниця у Петах-Тікві, не знайшовши нападників, закрила справу з побиття Левіна як «одиничний випадок, який не відображає тенденцію». Навіть після серії таких інцидентів, що відбулися за останні кілька місяців.

Гіліченський каже, що влада закриває на це очі. «Ізраїль дуже різко критикує антисемітизм за кордоном, проте зберігає мовчання перед лицем антисемітизму вдома.

В Ізраїлі немає закону, який би чітко забороняв антисемітизм, оскільки законодавці ніколи не уявляли можливості такої ситуації,» — каже він. На його думку, ця тенденція наростає, бо з 1,2 млн іммігрантів, що прибули з початку 1990-х з колишнього СССР, понад 300 тис. не вважають себе євреями (такі дані наводить Міністерство імміграції та абсорбції).

«Люди, які не вважають себе євреями, прибувають сюди після того, як дізналися про євреїв у колишніх радянських країнах,» — каже Гіліченський. — В кожному ізраїльському місті є група з кількох десятків антисемітів. А загалом в Ізраїлі кілька сотень неонацистів».

Попри брак офіційної статистики Ізраїль рясніє проявами антисемітизму та неонацизму. За останні роки десятки шкіл і синагог було розписано свастиками та расистськими висловлюваннями російською мовою. Найсерйозніший інцидент зафіксовано у травні 2005 року, коли антисемітськими гаслами розписали найбільшу синагогу в Петах-Тікві. Того самого місяця військова поліція заарештувала солдата, родом з колишнього СРСР, у якого на плечі було витатуйовано свастику, він казав, що ненавидить євреїв. Невдовзі ще одного солдата було звинувачено за створення першого неонацистського сайту в Ізраїлі, на якому цитувався «Майн кампф» Адольфа Гітлера. Його було засуджено до 200 годин виправних робіт.

Екстремісти уникають розмов з журналістами. Повторні повідомлення, залишені на сайті ізраїльських російських націоналістів — «Русский Национальный Центр» — залишаються без відповіді. Проте сам веб-сайт проливає світло на світ антисемітів, які живуть, працюють та є громадянами єврейської держави. Серед завдань сайту — «привчити росіян, які живуть в Ізраїлі, до російської національної культури і пробудити національну свідомість», «запобігти наверненню росіян в юдаїзм», «допомогти їм в Ізраїлі повернутися на батьківщину» та «запобігти поверненню євреїв в Росію». На своєму сайті націоналісти стверджують, що вони обирають життя серед людей, яких зневажають, бо відчувають обов’язок допомогти росіянам повернутися до свого коріння. «Якщо ми не допоможемо їм обрати свою долю, то які ми тоді націоналісти?» — запитує сайт і проголошує: «У будь-якому разі, рано чи пізно, ми всі повернемося до Росії».

Зіткнувшись з цією реальністю, Гіліченський вважає, що «в Ізраїлі, це явище набагато небезпечніше, оскільки тут багато потенційних жертв». 

За матеріалами ЗМІ