Скільки банкіри дадуть за язик Азарова?

Чи можуть зашкодити економіці 50 тисяч осіб, які щодня мирно галасують у центрі столиці — безплатно або за 100 грн на день?

Авжеж, не можуть. На відміну від однієї людини, до чиїх слів за примхою сліпої долі потрібно ставитися серйозно. Людина ця — Микола Азаров, ідеал «кучманоїда», вірний служака жорсткої влади, наразі віце-прем’єр та міністр фінансів в одній особі. Характер «сквєрний», людські слова вживає зрідка, може послати подалі, понад усе любить ВВП і страшенно не любить екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника.

Чим же нині, коли аж бурлить політичне життя столиці, цікава ця нудна, безбарвна, проте, безумовно, вперта людина? Саме тим, що за міцний пластир на роті Миколи Яновича українські бізнесмени (передусім банкіри) ладні були заплатити чималі гроші. Мабуть, вони шкодують, що таке примусове лікування «словесного поносу» законом заборонене.

Затулити рота Миколі Яновичу банкіри були б не проти, оскільки він докладає немалих зусиль, щоб створити видимість економічної кризи. Мотивація суто політична — підтримати своїх друзів-колег з команди Януковича, показати, що Ющенко не має рації. Азаров послуговується всіма доступними йому способами, залучає всі свої економічні знання, щоб обгрунтувати наявність кризи.

Зокрема, наводяться такі «аргументи» (з прес-релізів Мінфіну):

— ажіотажний попит на іноземну валюту: за перші п’ять днів квітня середній обсяг продажу валюти за день на міжбанківському ринку зріс у 1,2 разу порівняно з березнем. Відбувається падіння курсу гривні щодо долара США на готівковому ринку (аж на 0,7-1%, у межах тижневого коливання, тобто покупці доларів та євро мало що помітять — «ЕП»);

— всупереч об’єктивній економічній ситуації зростають ціни, незважаючи на низький рівень інфляції у січні — березні 2007 року. Це ставить під загрозу втримання інфляції у межах, визначених бюджетом на 2007 рік — 7,5%. (А це вже привіт від незалежних дослідницьких центрів, Світового Банку та Міжнародного валютного фонду — усі вони прогнозували, що інфляція цього року буде значно більшою, ніж за прогнозами уряду, перевищуватиме 10%. Тепер уряд має привід звалити це на злочинний указ Ющенка — «ЕП»);

— погіршуються інвестиційні та кредитні рейтинги України: Міжнародне рейтингове агентство «Standard and Poor’s» переглянуло прогноз кредитних зобов’язань України зі «Стабільного» на «Негативний». Це, своєю чергою, призводить до затримки інвестицій в економіку України і подорожчання для нас кредитних ресурсів. У таких умовах також є загроза зриву переговорного процесу про приєднання України до СОТ (щодо СОТ — цілковита нісенітниця — «ЕП»);

— на міжнародних ринках впало котирування українських єврооблігацій. Найпривабливіші єврооблігації України з погашенням у 2013 році буквально за один день — 2 квітня — подешевшали приблизно на 50 базисних пунктів. Це при тому, що з початку місяця всі держави, крім України, поліпшили свої позиції (словом, єврооблігації практично не впали в ціні, 50 базисних пунктів — незначне падіння — «ЕП»);

— подешевшали акції українських підприємств: за результатами торгів 3 квітня на 6,94% впала вартість найпривабливіших акцій — це найбільше падіння за останні 15 місяців (Фондовий ринок України так мало важить для економіки, що динаміка його акцій ні на що не впливає. Краще підрахувати, наскільки впала вартість акцій тих компаній, які через бездіяльність уряду та парламенту захоплювали рейдери — «ЕП»);

— зменшуються суми щоденних надходжень до бюджетів всіх рівнів. За п’ять робочих днів квітня до загального фонду державного бюджету надійшло на 640 млн грн (27%) менше, ніж за перші п’ять робочих днів березня поточного року (бо нині важче збирати податки адміністративно-командним способом — «ЕП»);

— послаблюється платіжна дисципліна: виникає заборгованість із заробітної плати, оплати за спожиті енергоносії та житлово-комунальні послуги. Якщо 1 квітня було практично ліквідовано заборгованість з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери в усіх регіонах, то за 5 днів квітня така заборгованість зросла до 5,3 млн грн, а заборгованість місцевих бюджетів із соціальних виплат — на 149,2 млн грн (хто ж винен, що підконтрольні Азарову чиновники перестали перераховувати гроші на зарплати? Мабуть, сподіваються більше вкрасти у слушний момент? — «ЕП»).

Чому саме банкірам так дошкулив Азаров? Бо бан-ківський бізнес базується на довірі, на спокої і впевненості клієнтів. Якщо ж з найвищих крісел обивателя лякає чиновник, який в силу своїх повноважень має вплив на ЗМІ країни, то обиватель нервуватиметься і тричі подумає перед тим, як, приміром, понести свої гроші в банк, узяти кредит чи укласти якусь іншу серйозну угоду.

Своїм воланням про міфічну кризу високопосадовці кризу не накличуть, але певних збитків споживчим секторам можуть завдати. Тому і вдячності бізнесменів уряду за його заяви немає меж.

Бізнес-сектору інколи важко реагувати симетрично — адже експерти, на відміну від політиків, звикли більше відповідати за свої слова, а також бути максимально коректними.

«Підстав для економічної дестабілізації в Україні немає», — змушений був переконувати громадськість президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко.

Він висловив думку, що загострення політичної кризи не може безпосередньо впливати на економіку, яка живе за своїми законами. Словом, Україна давно звикла до відсутності уряду. Криза в політиці — нормальний стан, і заяви політиків про економічні наслідки змін у їхній долі — це як мінімум манія величі.

«Зв’язок політики та економіки слабкий і має інерційний характер, оскільки влада займається не проблемами бізнес-середовища, а локальним бізнесом», — стверджують в АУБ. Перекладаючи з дипломатичної на українську, чиновники рублять власну «капусту», і від їхньої «роботи» економіці принаймні не краще.

Зовні лунають заяви обнадійливого характеру. Наприклад, Міжнародний валютний фонд цього року поліпшив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України з 4,5% до 5%. Відповідно до прогнозу МВФ, зростання ВВП на 2008 рік очікується на рівні 4,6%.

Загалом нинішня політична криза наразі впливає на бізнес-життя країни менше, ніж пора літніх відпусток. Проте виборча кампанія вже почалася, й Азаров активно взявся за неї, намагаючись — на щастя, марно — зруйнувати своїм язиком економічну стабільність задля політичного ефекту.

Інтернет-видання «Економічна правда»