Системна криза Рабиновича

Черговий позов Міжрегіональної Академії управління персоналом до ДП «Столичні новини» (засновник — відомий радянський злочинець, рецидивіст, активний діяч «українського» і «міжнародного» єврейсько-юдейського ортодоксального руху В.Раби-нович) закінчився для цієї організації новим, практично цілковитим фіаско.

Печерський районний суд Києва рішенням від 12 квітня 2007 р. задовольнив позов МАУП і визнав твердження, які містяться в газеті «CN-Столичные новости» про те, що статті в журналі «Персонал» «пышут злобой, ненавистью и ксенофобией, средневековой дикостью, пещерной ненавистью к другим народам и инакомыслию, содержат откровенно фашистские выводы о всемирных заговорах, продолжают извергать все новые порции заразы, межнациональные бациллы вражды и ненависти», наклепницькими і такими, що не відповідають дійсності. Суд стягнув кілька тисяч гривень моральної шкоди, які МАУП перерахує дитячим будинкам, пограбованим за роки незалежності «українськими» олігархами, переважно єврейського походження на кшталт В.Рабиновича. Після набрання рішенням чинності злісні, безпідставні, наклепницькі твердження видань В.Рабиновича мають бути безапеляційно спростовані.

З огляду на те, що журналістка Хазан чистосердно зізналася, що газетярі перебрехали її висловлювання на адресу МАУП і нічого такого поганого вона про цю організацію не говорила, суд їй повірив і звільнив від цивільної відповідальності, що буде їй добрим уроком на майбутнє, враховуючи її не дуже пенсійний вік.

Винесені судом рішення стосовно ДП «Столичні новини», його співробітників і особисто В.Раби-новича свідчать про те, що ці видання і сам «видатний представник єврейської діаспори в Україні» є системними оббріхувачами правдивих і об’єктивних національно-свідомих і патріотичних українських видань «Персонал» і «Персонал Плюс», і спростовують поширені деякими єврейськими і наближеними до В.Рабиновича виданнями чутки про начебто «велику меценатську і філантропічну діяльність» останнього, його допомогу ледь не всім бідним, хто її потребує.

У нас, як і в усіх чесних людей, викликає великий сумнів «благодійність» В.Ра-биновича, який за суворих радянських часів примудрився вкрасти народного добра на десятки тисяч (!) радянських рублів і ледве не отримав від радянської каральної системи кулю в потилицю. То скільки ж він нахапав за часи «української незалежності», якщо тільки до Ізраїлю зумів вивезти 750 (!) кілограмову «Мінору»?

Звідки у бідного Рабиновича візьмуться гроші на меценатство, якщо у нього в Україні немає ні власності, ні банківських рахунків, навіть для погашення державного мита наша виконавча служба не може знайти в нього коштів?

В більшості хоч трохи об’єктивних ЗМІ немає будь-яких даних про меценатство В.Раби-но-вича. Хіба що ходять чутки, що він дав В.Ющенку на «помаранчеву операцію», коли побачив, що народ перемагає Л.Кучму і В.Медведчука (у якого В.З. начебто ходив у «шістках») двісті тисяч «зелених», за що й отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня (це майже нічого порівняно з І ступенем шизофренії, на яку він «косив», щоб уникнути відповідальності за Кримінальним кодексом ще Української РСР).

Ось такий «білий» і «пухнастий» Вадим Зіновійович, який намагається довести, що злочинний Хабад (за визначенням Е.Ходоса) — це така собі дитяча забавка для фельдманів, пінчуків, рабиновичів і різних, вибачте, дов блайхів.

Вл. інф.