Фальшиводипломники-2

У минулому номері було розпочато розмову про стан справ у сфері виготовлення документів про освіту. Пропонуємо читачеві продовження розпочатої розмови.

Нагадаємо імена дійових осіб. Закрите акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» (колишня «Асоціація «Україно»), Державне підприємство «Державний центр прикладних інформаційних технологій» (ДП ДЦ ПІТ), «кишенькові» фірми у Чехії та інших країнах і, звісно, саме Міністерство освіти і науки України. Останнє з приходом Станіслава Ніколаєнка перетворилося на Закрите товариство з обмеженою відповідальністю «Міністерство освіти і науки України» імені міністра.

ДП ДЦ ПІТ з’явилося на сцені 2000 року. До того ж документальні підстави для його виникнення на офіційному сайті Центру та у не менш офіційному Роз’ясненні щодо замовлення документів про освіту чомусь трохи різняться. У першому випадку зазначено, що ДП створено «відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України 07.04.2000 р. №70 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.97 р. №1260». Хоча структура виникла менш ніж через місяць після внесення змін до вказаної на сайті Постанови. І тому не могла мати цей документ за підставу для створення.

Роз’яснення стосовно замовлення документів про освіту свідчить, що ДП ДЦ ПІТ створено «на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2000 року №562 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 року №1260».

То де ж правда? Скажімо так, точніше документальні підстави створення ДП ДЦ ПІТ викладено у Роз’яснені. Що ж до інформації, розміщеної на сайті Центру, то будемо вважати її не більш як помилкою під час створення інтернет-сторінки. Свої ж думки про навмисне викривлення інформації залишимо при собі — як власну точку зору.

У появі ДП ДЦ ПІТ є кілька дуже цікавих моментів. По-перше, у Постанові прямого згадування про нього немає. По-друге, як вже вказувалося у минулому номері, згідно з Постановою КМУ від 28.03.2000 р., свої пропозиції щодо виготовлення документів про освіту внесли Міністерство фінансів та Міністерство економіки. Чи не здається у зв’язку з цим дивним той факт, що через дев’ять днів після прийняття Постанови Наказом МОН від 07.04.2000 р. було створено Державне підприємство Державний центр прикладних інформаційних технологій?

Певно, це найкраще підтверджує припущення про виявлені порушення, до яких вдалися ці міністерства у сфері виготовлення документів (про що вже говорилося у минулому числі). 

До появи Державного підприємства схема виготовлення документів виглядала приблизно так: навчальні заклади перераховували кошти на рахунок Асоціації «Україно» (після 1999 року — ЗАТ НДІ ПІТ), яка, своєю чергою, переводила їх на рахунки «кишенькових» фірм для купівлі матеріалів та поліграфічного комбінату «Зоря» для друкування бланків документів про освіту. Після того, як у справу втрутилися Міністерство економіки та Міністерство фінансів, цей ланцюг було доповнено Державним центром прикладних інформаційних технологій. Він став своєрідним посередником між ВНЗ, НДІ ПІТ та поліграфічним комбінатом.

Згідно зі Статутом ДП ДЦ ПІТ, МОН України зобов’язано здійснювати замовлення, видачу та облік документів. Крім того, у функціональні обов’язки входить формування замовлень. Певно, під цим слід розуміти збір інформації про навчальні заклади, зразки підпису та печатки. Якщо це так, то незрозуміло, на яких підставах та яким чином ДП ДЦ ПІТ виконує функцію формування замовлення. Адже, відповідно до Положення про інформаційне та документальне забезпечення установ та громадян України в галузі освіти (ІВС «ОСВІТА») від 10.12.03, цим займається НДІ ПІТ.

Загалом у питанні виготовлення документів про освіту Міністерство освіти і науки наробило стільки плутанини, що й само, напевно, вже не знає, хто і за що відповідає. І ось чому. Згідно з Наказом «Про затвердження Положення про ІВС «ОСВІТА» та Порядку замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка», організацією замовлення, видачі та обліку документів про освіту займається ДП ДЦ ПІТ. А ось у Положенні, як ми вже зазначали, стверджується, що цим питанням займається НДІ ПІТ.  

Крім того, згідно з тим самим Положенням від 10.12.03 р., виконавцем замовлень є Міністерство освіти і науки України через уповноважений ним орган. За текстом документа таким є ЗАТ НДІ ПІТ. Розробка, виробництво та впровадження документів суворої звітності, до яких, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» та інших законодавчих актів, належать зокрема й документи про освіту, є предметом діяльності ЗАТ. Так зазначено у його статуті.

Але ж це суперечить чинному законодавству. Постанова КМУ від 19.04.93 та Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.1993р. №98, та розпорядження СБУ і Міністерства внутрішніх справ встановлюють певні вимоги до підприємств, які займаються друком бланків суворої звітності. Зокрема, вони повинні мати спеціальне поліграфічне облад-нання, кваліфікований персонал, технічні засоби охорони і, найголовніше, ліцензію Міністерства фінансів. А ще бути державними, тобто заснованими на державній власності.

Цим документам суперечить і Генеральна угода співпраці з організації робіт щодо створення і впровадження автоматизованої інформаційно-виробничої системи (ІВС) «ОСВІТА» між МОН та ЗАТ НДІ ПІТ. У ній, зокрема, зазначено, що «інститут постачає необхідне технологічне обладнання, витратні матеріали та здійснює своєчасне виготовлення документів».

Висновок про наявність суперечностей з чинним законодавчим актом зроблено на підставі аналізу їх змісту. Крім того, роблячи такі висновки, не було мети когось у чомусь звинуватити.

Що ж до ДП ДЦ ПІТ та ЗАТ НДІ ПІТ, то тут є ще один цікавий момент, який наводиться у Довідці про результати вивчення питання видачі випускникам вищих навчальних закладів документів про освіту за підписом працівників МОН. Обидві структури орендують приміщення у ТОВ «Інформаційно-виробничий центр у галузі освіти» та розміщені за адресою: Солом’янський район, вул. Смілянська, 4. Здавалося б, у тому, що дві різні організації розміщені за однією адресою, немає нічого дивного. Проте є одне «але». Згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, місцезнаходження ДП ДЦ ПІТ — Голосіївський район, вул. Жилянська, 45, а у Договорі оренди зазначено вже іншу адресу. Це ж стосується ЗАТ НДІ ПІТ — у Реєстрі зазначено адресу, яка відрізняється від зазначеної у Договорі про оренду. Крім того, згідно з Реєстром, директором є Прокоф’єв Валентин Якович, тоді як у Договорі про оренду зазначено прізвище Єсаулова Юрія В’ячеславовича. І ще один дивний факт стосовно ЗАТ НДІ ПІТ. 8 вересня 2005 року це підприємство було зареєстровано як виробник програмного забезпечення і в реєстрі зазначено адресу: Київ, вул. Січневого Повстання, 3.

Але на плутанині з адресою дива навколо ДП ДЦ ПІТ та ЗАТ НДІ ПІТ не закінчуються. У випадку з першим підприємством Договір про оренду підписано 1 січня 2005 року. А із ЗАТ його підписано 1 вересня 2003 року. Диво полягає в тому, що на сесії Київської міськадміністрації 27.10.2005 р. було прийнято рішення про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-виробничий центр в галузі освіти» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Смілянській, 4 у Солом’янському районі. Тобто тоді як вже діяли Договори про оренду, у ТОВ «Інформаційно-виробничий центр в галузі освіти» ще й землі не було, не те що приміщень.

І ще одне диво — ДП ДЦ ПІТ зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (який, до речі, існує в Україні з 1996 року) 24.12.04, тоді як його створено 2000 року. ЗАТ НДІ ПІТ було занесено до Реєстру 03.12.01, хоча існує воно (під різними назвами) з 1997 року. Тобто протягом в середньому чотирьох років ці два підприємства здійснювали свою діяльність, м’яко кажучи, незаконно. При цьому вони випускали дипломи про освіту — документи суворої звітності, та мали стосунок до конфіденційної інформації.

Про ІВС «ОСВІТА» та інші порушення чинного законодавства — у наступному числі.