Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

Більдерберги мають зв’язки з іншими світовими впливовими таємними товариствами. Голова групи — лорд Пітер Керрінгтон з Великої Британії, також президент Королівського інституту міжнародних справ, який, своєю чергою, пов’язаний з Радою з міжнародних відносин (РМВ).

Як стверджує доктор Джон Колеман, англійська секретна служба МІ-6 створила Групу Більдер­бер­гів як дочірнє підприємство Королівського інституту міжнародних справ.

Ще одне знайоме ім’я, пов’язане з більдербергами — Девід Рокфеллер, якого називають ланкою між РМВ, Трибічною Комісією і Групою Більдербергів.

Наприкінці минулого століття почала з’являтися інформація про нинішніх членів Більдерберзького клубу. Частину цього списку надруковано в книзі А.Виноградова «Таємні битви ХХ століття», де вміщено і коментарі співробітників різних спецслужб. Наведемо коментар колишнього офіцера східнонімецької служби безпеки «штазі» Гюнтера Герке. Ось що він сказав: «Перед самим розвалом НДР і об’єднанням Німеччини ми отримали від одного нашого джерела майже такий самий список і навіть кілька протоколів засідання Більдерберзького клубу, в якому говорилося про прихований тиск на Горбачова, аби той швидко вивів радянські війська зі Східної Німеччини. Ми здійснили спробу шантажу деяких членів «світового уряду» — німців. Проте незабаром протоколи і списки найдивнішим чином зникли з наших архівів, а джерело, що передало папери, і фахівець «штазі», що займався «світовим урядом», протягом місяця померли «природною» смертю. Джерело потрапило під машину, а офіцер покінчив життя самогубством. На цьому справа само собою затихнула, а незабаром НДР припинила існування як держава».

У зв’язку з існуванням Більдерберзького клубу виникає питання про членство в нім представників колишнього СРСР. Нині є достовірні відомості про те, що єдиний росіянин у списку членів клубу — Анатолій Чубайс. У компанії з Анатолієм Борисовичем значаться такі члени «світового уряду», як президент Світового банку Джеймс Вольфенсон, президент Федерального банку Нью-Йорка Вільям Мак Донахью, президент «Сорос фонд менеджмент» Джордж Сорос, президент «Чейз Манхеттен банк» Девід Рокфеллер та ін.

Як відомо, Анатолій Чубайс, коли був першим віце-прем’єром і відповідав за приватизацію держ­власності, розпродав російські військові секрети і технології з вигодою для Заходу, зокрема для НАТО. У звіті про перевір­ку підсумків приватизації Рахунковою палатою сказано: «Виконавча федеральна влада активно привертала іноземних фахівців і організації. У розробці брала участь фірма «Бейн енд компані». У списку Більдерберзького клубу значиться Оріт Гантіс — президент компанії «Бейн енд компані», і Роберт Букейнон — член правління «Бейн енд компані».

У закритому листі служби зовнішньої розвідки РФ і ФСБ від 26.08.94 мовиться: «Приватизація за типовою схемою призводить до масового відпливу на Захід високих новітніх технологій, унікальних науково-технічних досягнень практично задурно. Захід придбав у Росії такий великий обсяг новітніх технологій, що НАТО заснувало для їхньої обробки спеціальну програму».

Тільки-но Чубайс і його команда за участі «Бейн енд компані» здійснили приватизацію, на Росію полився дощ кредитів Світового банку, де був президентом Дж. Вольфенсон, одноклубник Чубайса. Працю головного приватизатора Росії було серйозно оплачено?!

Див. також: РАДА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН; ФЕДЕРАЛЬНА РЕЗЕРВНА СИСТЕМА; КОРОЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ СПРАВ; СС; ТРИБІЧНА КОМІСІЯ.

ГРУПА ОСТРОВА ДЖЕКІЛЛ. 22 листопада 1910 року група з семи чоловік, в руках яких зосереджено 25% світового капіталу, зустрілася на острові Джекілл, щоб розробити план створення центрального банку.

Це були: представник сімейства Рокфеллерів Френк Вандерліп, пізніше голова «Нешнл Сіті-банк» в Нью-Йорку; А.Піат Єндрю, тодішній помічник міністра фінансів США; Генрі П.Девідсон, який представляв Морганів; Чарльз Нортон, президент Першого Національного Банку; Бенджамін Стронг, помічник матері Моргана; Нельсон Олдріч, голова національного фінансового комітету і свекор Джона Рокфеллера; і Пол Варбург, представник Банку Варбург у Німеччині і Нідерландах.

 Їхній план втілився у створенні Центрального приватного банку США під назвою Федеральна ре­зерв­на система (ФРС). Закон про створення ФРС підписав президент В. Вільсоном 23 грудня 1913 року. Федеральна резервна система є приватним банком, що друкує долари, у якого США беруть гроші у борг під відсотки. Така ситуація суперечить Конституції США, де право друкувати гроші надано Конгресу США.

З установою Феде­раль­ної резервної системи було узаконено таємний уряд, що складається з найбагатших людей світу. Федеральна резервна система друкує валюту США. Єдиним президентом, серйозно налаштованим змінити Федеральну резервну систему і друкувати гроші США самостійно, був Кеннеді.

Банкір-мільярдер М.Ро­тшильд якось сказав, «Дайте мені можливість управляти грошима нації, і тоді мені буде все одно, хто приймає її закони».

Див. також: Федеральна резервна система.

ДЕМОКРАТИЧНІ КЛУБИ. Демократичні клуби, засновані в 1790-х роках в Сполучених Штатах французьким послом в США Єдмоном Жене, як виявилося, було побудовано на принципах європейських таємних громад, які здійснили революцію у Франції. Від президента Дж. Вашингтона зажадали присікти діяльність клубів до того, як вони потрясуть «уряд до самої основи». Майбутній президент Дж. Адамс сказав, що ці клуби невіддільні від клубів якобінців (дореволюційної) Франції. Стурбованість існуванням демократичних клубів змусила Конгрес США 1798 року прийняти кілька законів про іноземне підбурювання до заколоту. Ці нові закони надали президентові повноваження заарештовувати або видворяти з країни будь-якого іноземця, який намагатиметься «зганьбити» уряд США.

Див. також: Клуби якобінців.

Джентльменський Клуб Спалдінга. Див.: Пріорат Сіону.

Будинок Знань. Див.: Велика Каїрська ложа.

Давньоарабський орден братерства таємної плащаниці.

Див.: Хранителі.

Староєгипетський орден братерства таємної плащаниці.

Див.: Хранителі.

Стародавній орден ірландців. Див.: Молі Магуїрес.

ДРУЗИ. Історик Г.Хіг­гінс стверджує, що Асасинів також називали Друзи; деякі нинішні представники секти все ще поклоняються золотому теляті, проте не виявлено жодних згадок про ідолопоклонництво Гірського народу; вони мають зв’язок із стародавньою легендою про Джона Престере. У масонських спогадах ми знаходимо, що Друзи ділилися на три класи або ступені; що вони використовували систему знаків і паролів; що Тамплієри скопіювали всі свої таїнства з них; припускається навіть, що принц Лівану має стосунок до цієї сирійської секти. В інших джерелах стверджується, що Друзи — це своєрідний мікс з курдів, мардів-арабів, французьких колоністів і хрестоносців; що їхнє вірування — суміш юдаїзму, християнства і магометанства, де переважає останнє; у них є система духівництва, священні книги і таємні релігійні збори.

З другого боку, сер М.Грант-Даф згадує про результати дослідження, проведені якимось Аюбом Абела, згідно з яким книги, написані Друзами, не мають історичної цінності; що йому не вдалося знайти хоч якихось згадок про їхню справжню віру; що він вивчив чотирнадцять трактатів Друзів, написаних арабською, так і не зрозумівши їхнього змісту; що потрібний ключ, аби їх зрозуміти, і у Друзів є такий ключ, але вони ніколи не відкривали його будь-кому поза їхнім колом; що Друзи були залишками двох ідолопоклонницьких племен, які населяли територію Лівану в дохристиянські часи; що між ними було щось, що нагадує масонів, про який зовнішній світ не мав жодного уявлення.

 Останнє твердження означає тільки те, що існує загальне таїнство, що його використовують Друзи, і воно не має жодних аналогій з таїнствами, виявленими в західному світі. Є також дослідження леді Хестер Стенхоуп про існування книг Друзів, таким чином немає необхідності їх розшифровувати: це таємниці, написані містичною мовою.

1862 року полковник Черчілль стверджував, що існував Орден, у якого було багато аналогій з масонами; зокрема, там був річний випробувальний термін для тих, кого приймали в його члени.

 Нарешті, немає серйозних підстав стверджувати, що вірування Друзів приховано під їхньою езотеричною завісою — набагато вищою богословською системою, ніж це бачиться дослідникам. Немає й доказів, що Друзи, які жили в Ліванських горах, належали до масонів, досі цю думку не підтверджено фактами.

Див. також: АСАСИНИ.

ДРУЗІ ПО НЕЩАСТЮ. Міжнародна організація, що надає допомогу своїм членам у разі потреби. У ній існує складна система ритуалів і паролів. Орден «Друзі по нещастю» засновано 26 квітня 1819 року в Балтиморі, штат Меріленд, Томасом Вайлді і чотирма іншими представниками з Англії.

Група заявляє, що вона є найбільшим об’єднаним міжнародним братським орденом у світі, вона має 22 тисяч лож і кілька мільйонів членів. Ложі розкидані по всьому світу: в Норвегії, Швеції, Ісландії, Голландії, Бельгії, Кубі, Данії, Німеччині, Австралії, Швейцарії, Мексиці, Гаваях, Південній Америці, Фінляндії, Панамі, Франції, Канаді і США.

У обов’язки групи входить:

1. Провідування хворих.

2. Допомога нещасним.

3. Похорони покійників.

4. Виховання сиріт.

Три основні принципи Ордену — Дружба, Любов, Істина. Він прагне «зробити гарних чоловіків ще кращими громадянами, батьками, синами, чоловіками, братами». Девіз «Друзів«: «Ми прагнемо прославити і поліпшити образ чоловіка». У США і Канаді функціонує шістдесят будинків Ордену для дітей і літніх людей.

Орден «Друзі по нещастю» — перший братський Орден, що відкрито заявляє про активну роль жінок, які мають ступінь Ревек. На веб-сайті Ордену «Друзів по нещастю» сказано: «Наші Сестри ступеню Ревек — це важлива, невід’ємна частина братерства; вони працюють пліч-о-пліч з братами за втілення принципів і реалізації завдань нашого Ордену».

Є також молодіжні ложі для хлопчиків (Junior Odd Fellow Lodges) і клуби (Theta Rho) для дівчат, віком 12 — 21 років.

Контактна інформація:

Суверенна велика ложа

Незалежний Орден «Друзів по нещастю»

422 N. Trade Street Winston-Salem, NC 27101

(919) 725-5955

Президент У. Хардінг; віце-президент Ш. Колфакс.

Європейська павутина. Див.: Європейський союз.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ. Іноді його називають «Європейською павутиною» або скорочено — ЄС. Стверджують, що нинішні європейські лідери — це його дійові особи, які прагнуть реальної влади в Європі, які намагаються реалізувати план створення об’єднаної Європи.

За інформацією на веб-сайті europa.eu.int, ЄС — це «сімейство демократичних європейських країн, покликаних до спільної роботи за мир і процвітання». Це не держава, яка замінить нинішні країни, а міжнародна організація. ЄС — фактично унікальне утворення. Його члени створили загальні органи управління, куди вони делегують частину своїх повноважень з тим, аби рішення із специфічних питань, що представляють загальний інтерес, могли ухвалюватися демократично на європейському рівні. Євросоюз створено ще перед Другою світовою війною.

Ідея європейської інтеграції належить французькому міністрові закордонних справ Роберту Шуману. Запропонував він її 9 травня 1950 року. Ця дата — «день народження» структури, нині відомої як ЄС, щорічно згадується як День Європи. П’ять установ ЄС виконують специфічні завдання: Європейський парламент (обирається державами-учасниками); Рада Євросоюзу (представництво країн — членів союзу); Європейська комісія (виконавський орган); Європейський суд (що забезпечує дотримання законів); Європейський аудиторський суд (контролюючий бюджет ЄС). Є також п’ять інших додаткових важливих органів: Європейський соціально-економічний комітет (висловлює думку організованого громадянського суспільства з економічних і суспільних проблем); Комітет регіонів (висловлює думки регіональних і місцевих органів влади); Європейський центральний банк (відповідає за грошово-кредитну політику і курс євро); Омбудсмен (розбирається зі скаргами громадян про порушення діяльності будь-якої установи ЄС); Європейський інвестиційний банк (сприяє вирішенню завдань ЄС через фінансування інвестиційних проектів).

З весни 2004 року Євросоюз почав розширюватися на схід.

Європа існує 2,5 тис. років, але постійно перебуває у стадії розвитку. Франція і Німеччина ініціювали європейську інтеграцію протягом сорока років. Тепер доводиться вирішувати проблему — хто керуватиме величезною структурою, що нараховує десятки країн і 455 млн населення.

ЕСЕНИ. Автори «Сувоїв Мертвого моря» есени — єврейська група, що існувала з VІ століття до Р.Х. до, як мінімум, до І століття після Р.Х. Багато хто вважає, що есени були вчителями Ісуса, вони також навчали математика Піфагора. Оскільки ця група володіла основами сучасної геометрії, припускають, що вона була передвісником масонів. Попри відсутність будь-яких згадок про есенів у Новому Заповіті, вважається, що вони були серед перших наставників християнства.

 Н.Вебстер, англійська письменниця початку ХХ століття, ще до знайдення «Сувоїв Мертвого моря» зазначала, що «Есени були не християнами, а таємною громадою, пов’язаною страшною клятвою нерозголошення довірених їм священних таємниць. Це були єврейські таємні традиції, відомі зараз як Кабала. Справді, есени були кабалістами, хоча, поза сумнівом, кабалістами вищого рангу. Вони зіграли важливу роль як перше таємне суспільство, традиції якого простежуються донині».

Див. також: Велике біле братерство терапевтата.

(Далі буде)

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com