ПРОБЛЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ В США

ПЕРЕДМОВА

Держдепартамент США 6 березня цього року представив Конгресу черговий щорічний Звіт про дотримання прав людини в світі. У цьому документі фігурують результати детальних моніторингів, проведених американськими дипломатами в усіх країнах світу. За винятком однієї — США.

Наш моніторинг ставить за мету заповнити цю прогалину.

Збір інформації здійснювався виключно з відкритих американських джерел (ЗМІ, інтерв’ю, заяви політиків США тощо). Достовірність кожного факту підтверджено офіційними чинниками США.

Оскільки спектр порушень у США міжнародно визнаних прав людини, визначених Загальною декларацією про права людини, виявився надзвичайно широким, автори моніторингу обмежилися вибір­кою найбільш вражаючих фактів недотримання владою США політичних свобод, прав особистості та прав трудівника.

І. ПОЛІТИЧНІ СВОБОДИ

1. Право обирати та бути обраним:

— Президентські вибори 2002-го та 2006 років показали, що архаїчна двоступенева система обрання глави держави, помножена на застарілу технологію підрахунку голосів, створює реальну небезпеку проголошення президентом США кандидата, за якого проголосувала меншість виборців.

— Пряма залежність шансів на перемогу у виборах від політичної реклами, передусім телевізійної, перетворила вибори президента, конгресменів і сенаторів у дорогу забаву для найбагатших. У результаті в парламенті та президентській адміністрації практично немає жод­ної людини, яка представляла б навіть середній клас США.

— Вибори конкретних осіб на конкретні посади в державі — від прокурора штату, губернатора і до президента — фактично залежать не від волі виборців, а від потреб та побажань великих олігархічних корпорацій, чиї інтереси представляють лобістські організації, головні з яких — Американсько-ізраїльський комітет з держав­них прав та Асоціація глав єврейських організацій.

— Попри численні заяви про дотримання політкоректності, єврейська громада, яка становить менше 3% населення США, вносить як мінімум 60% від загальної суми передвиборних кандидатських фондів, отримуючи натомість серйозні політичні та економічні преференції.

Американська кінопродукція переповнена сценами
насильства з участю маньяків

2. Роль і місце громадських (недержавних) організацій у політичному житті США.

— Фактично завершено процес, започаткований ще у 70-х роках минулого століття. Американська влада практично вивела профспілки та інші громадські організації за маргінес суспільного життя. Якщо у 40-60-х роках ХХ століття членів профспілок серед працездатного населення Америки було щонайменше третина від загальної кількості, то сьогодні профспілки у при­ват­ному секторі припинили своє існування, а в держав­ному до них входять не більш як 10% працівників.

— Відбулася підміна громадських організацій лобістськими. Будь-які спроби створити незалежні недержавні структури придушуються в найнедемократичніший спосіб.

— Американські корпорації знищили профспілки і звільнилися від контролю з боку держави. У результаті вони перетворилися на практично незалежні й самодостатні організми. Якщо врахувати, що єврейський капітал у більшості корпорацій є домінуючим, то ми маємо паралельно з конституційними законодавчою, виконавчою та судовою владами ще одну — корпоративно-олігархічну проєврейську загальнодержавну впливову і могутню структуру.

3. Свобода слова, право на безперешкодне отримання і поширення інформації.

— Протягом останніх п’яти років у США відбувається систематичне обмеження цих фундаментальних демократичних прав і свобод. Нижче подаємо короткий перелік цих порушень.

— Запровадження прямої цензури, не передбаченої Конституцією США. Вона проявляється у формі заборон на публікацію тієї чи іншої інформації під приводом боротьби з тероризмом, захистом національних інтересів тощо. Останній приклад — заборона адміністрації президента США опублікування наукових даних про глобальне потепління, зокрема про згубну роль, яку в цьому процесі відіграють підприємства американських корпорацій.

— Свідоме обмеження доступу журналістів до інформації. Проявляється у формі так званого президентського пулу, коли та чи інша відповідно препарована інформація передається ексклюзивно тільки вузькому колу перевірених і надійних ЗМІ. Те ж саме стосується відбору журналістів для супроводу президента США в зарубіжних поїздках.

— Жорсткі обмеження ставлять перед журналістами, які висвітлюють бойові дії армії США в Іраку та Афганістані. Тут, по суті, йдеться про висвітлення цих дій винятково в ракурсі, вигідному Білому дому та Пентагону.

— Під приводом тієї ж боротьби з тероризмом в американських ЗМІ фак­тич­но заблоковано будь-яку інформацію про грубі порушення американцями прав людини та закону в інших країнах. Саме на це мусив вказати у своїй прощальній промові генсек ООН Кофі Аннан: «Коли США порушують власні цілі та ідеали, їхні друзі по всьому світу почуваються розгубленими і спантеличеними». Це ще делікатне визначення.

— Окремо слід наголосити на свідомому вживанні американською владою дезінформації задля формування необхідної суспільної думки. Так було із «стовідсотково надійними» даними про наявність у Саддама Хусейна зброї масового знищення. Врешті-решт адміністрації президента довелося визнати, що глава держави і уряд брехали американцям і всьому світу. Є вірогідна інформація, що цю «дезу» американському уряду підкинула ізраїльська розвідка за посередництвом колег з розвідки ФРН.

— Антиіранська кампанія, яка зараз широко розгортається в американських ЗМІ, має всі ознаки згаданого вище іракського сценарію.

— Адміністрація США вимушена була визнати наявність секретних в’язниць ЦРУ на території інших держав, хоча упродовж кількох років Вашингтон категорично заперечував їхнє існування.

— За свідченням незалежних експертів преса в Сполучених Штатах перетворилася на зброю масового обману і важливий чинник формування вигідних її сіоністським власникам настроїв. Фактично в кожній редакції серйозного ЗМІ є таємний список заборонених тем, де на чільному місці фігурують: агресивна расистська політика Ізраїлю на Близькому Сході та злочинні амбіції сіоністського лобі стосовно самих Сполучених Штатів. Будь-кого з журналістів чи політиків, хто спробує зачепити ці теми, негайно оголошують антисемітом, расистом, куклукс-кланівцем.

ІІ. ПРАВА ОСОБИСТОСТІ

У цьому аспекті найголовнішим є право на життя, яке у цивілізованій державі гарантується рівнем медичного обслуговування та ефективністю роботи правоохоронних органів.

Преса США: цензура і нагнітання антимусульманської
істерії, на знімку - смакується приниження переможених
іншовірців (мінарет пробито танковим снарядом)

1. Медичні проблеми американців:

— відпустка на час вагітності і пологів в американок становить лише місяць, до того ж неоплачуваний.

— Американський уряд встановив нові правила, згідно з якими новонароджені діти мігрантів не мають права на медичне обслуговування, доки їм не буде дано право на проживання. Губернатор штату Вашингтон пан Грегуар назвав цю новацію амо­раль­ною, такою, що грубо порушує права людини, й подав до суду на уряд США.

— Америка — єдина з розвинених держав, яка не має національної програми охорони здоров’я. Цьому протидіє корпоративна мафія лікарів та фармацевтів, які входять до найбагатших верств населення США.

— Щороку мільйон американців втрачає право на медичну страховку повністю і ще 6 мільйонів — частково за рахунок змен­шення покриття витрат або зростання страхових відрахувань.

— В Америці щороку здійснюють 2 млн непо­тріб­них хірургічних операцій — лише для оплати за передопераційне обстеження та саму операцію. 10 тисяч людей щороку помирає під час таких непотріб­них операцій.

— Щороку 100 тисяч американців помирають через відсутність медичної допомоги.

— 20% дорослих і 6% дітей живуть тільки завдяки регулярному вживанню психотропних засобів.

— 80% дорослого населення США принаймні раз на день вживає антидепресанти.

— Половина стаціонар­но хворих американців — психічно хворі. Загальна кількість хронічно боже­віль­них сягнула 20% дорослого населення США.

Іронічний плакат недалекий від істини

2. Право на життя — правоохоронний аспект.

— Американська влада постійно вимагає від урядів усіх країн світу, аби ті скасували в себе смертну кару як таку, що суперечить традиційним нормам демократії. Водночас смер­тна кара існує в переважній більшості штатів США. Понад те, в Америці страчують не лише невиправних злочинців-рецидивістів, а й підлітків та жінок. У цьому аспекті США опинилися в одній компанії з найреакційнішими диктаторськими режимами.

— Загальновизнано, що пенітенціарна система США є розсадником жорстокості та своєрідними «курсами підвищення злочинної кваліфікації». За потурання охорони в американських в’язницях процвітають садизм та гомосексуалізм серед в’язнів.

— Законсервована ще з ХVІІІ століття система судочинства і корпоративна корупція адвокатського корпусу призводить до того, що часто-густо бідний правопорушник отримує довічне ув’язнення, а багатий навіть за вбивство відбувається легким переляком. Приклад — виправ­дання американського мільйонера-футболіста Сімпсона за вбивство двох людей тільки на тій підставі, що поліцейський, який його затримав, колись у приватній компанії розповів цинічний анекдот, в якому афроамериканців обзивали «чорномазими».

— Щорічно 725 тисяч дітей викрадають для сексуальної експлуатації або викупу, 40 тисяч з них зникають без сліду.

— Відсоток хронічних алкоголіків серед американців сягає 8% (14 мільйонів). 40% усіх злочинів у США здійснюють п’яні за кермом.

— Дві третини встановлених сексуальних маніяків-убивць — громадяни США.

— Сексуальними відхиленнями на криміногенному рівні страждають 73 мільйони дорослих американців. Це майже 40% населення.

— Сексуальних маніяків-убивць на 100 тисяч жителів у США вдесятеро більше, ніж у всіх країнах світу, разом взятих.

3. Права жінок.

— Близько 4 мільйонів американських жінок регулярно зазнають побоїв від власних чоловіків. «Сімейне вбивство» — друга за статистикою причина смер­ті серед жінок США.

— 700 тисяч американських жінок щороку піддаються згвалтуванню.

Євреї у США - превілейована каста людей

4. Права дитини.

— США не мають державної програми соціального захисту дітей та молоді. Натомість вони на першому місці у світі з дитячої та підліткової наркоманії.

— 20% американських дівчаток і хлопчиків у віці 9-12 років стають жертвами сексуально збочених батьків, родичів чи знайомих.

— Найвищий рівень дитячої бідності серед розвинених країн — кожна п’ята дитина у світі, яка голодує — у США.

— Майже мільйон дітей у віці від семи років мусять працювати. Їхній робочий день часто перевищує 10 годин.

— 1 мільйон дітей тікає з дому від насильства бать­ків. Частина з них залишається на вулиці на постійно. Малолітніх бомжів у США — 3 мільйони.

— Щороку 3 мільйони дітей у США стають каліками через жорстокість або недогляд дорослих.

— Мільйону американських школярів під приводом «корекції поведінки» силоміць вводять антидепресанти. Це часто призводить до дебілізму. Дедалі частіше в американських школах педагогів замінюють психіатри.

5. Права меншин.

Американське законодавство, зокрема стаття 514 Кримінального кодексу, визначає злочином «дискримінацію будь-якої людини за мотивами раси, релігії, кольору шкіри або національного походження». Проте під гаслом рівноправ’я та політкоректності певні релігійні, етнічні та сексуальні меншини отримали не лише фактичний, а й правовий диктат над більшістю законослухняних американців.

— Піонерами цього процесу стали у 70-х роках минулого століття американські негри. Слід зазначити, що насправді боротьба за їхню рівноправність з білим населенням мала на меті знищення традиційного консерватизму Південних Штатів, заснованого на моральних цінностях англіканського протестантизму. Американсько-сіоністський лібералізм переміг, афроамериканці отримали не лише рівність, а й пільги та потужну соціальну допомогу.

— У результаті серед чорношкірого населення США значний відсоток сімей, які за 35 років жодного дня не працювали, бо живуть на соціальну допомогу.

— Пільги та облудні гасла породили серед американських негрів так званий чорний расизм. Території колишніх «гарлемів» виведено з-під контролю федеральної і місцевої влади.

— Попри зусилля високопрофесійних чорношкірих адвокатів кожен третій афроамериканець у віці від 20 до 30 років перебуває або в розшуку, або на обліку в поліції.

— Паралельно з бороть­бою за визволення негрів у США шаленіла сексуальна революція. У результаті нині вже 25-30% населення США зараховують себе до геїв чи лесбіянок. Для порівняння: середньостатистичний показник у решті країн світу — 1% серед жінок і 2-3% серед чоловіків.

— Гомосексуалісти у США мають переваги, наприклад, при влаштуванні на роботу, зокрема в школи та дитячі заклади, а також в усиновленні дітей. Вони узурпували кінематограф, шоу-бізнес та рекламу, мають своїх представників не лише в місцевих органах влади, а й у Конгресі США.

— Представники національних меншин, передусім індіанці, пуерториканці та емігранти з країн Латинської Америки, виконують 90% важкої небезпечної і непривабливої роботи.

— Єдина етнічна меншина, яка має в США абсолютні привілеї перед іншими, — це євреї, які становлять менше 3% населення. Вони через власні фінанси, передусім банківський капітал, тримають під цілковитим контролем не лише економіку, а й зовнішню і внутрішню політику США.

ІІІ. ПРАВА ТРУДІВНИКА

— Половиною багатства США володіють люди, що становлять 1% населення.

— За межею бідності перебуває понад 40% американців.

— Приховане безробіття у США — 3 мільйони осіб. Це люди, у яких закінчився термін отримання соціальної допомоги і немає жодної перспективи знайти роботу. Але в офіційній статистиці вони не фігурують.

— 15 мільйонів американців працюють за контрактами, які не передбачають відпусток, медичного страхування, пенсій тощо.

— У США немає фондів соціального страхування, що фінансуються державою.

— Робочий тиждень за останні 10 років подовжився на 15%.

— У США лише 20% громадян вважаються стійким і благополучним населенням. 20% визначаються як соціальний маргінес.

Підготовлено інформаційно-аналітичною службою
Всеукраїнської громадської організації
«Антинаклепницька Ліга України»