ВЕЛИКИЙ КИТАЙСЬКИЙ МУР

У V столітті до н.е. на території нинішнього Китаю було безліч князівств, які між собою воювали, і жодне з них не мало достатньо сил, щоб перебрати на себе всю повноту влади. Пізніше їх кількість скоротилася, а 259 року до н.е. Ін Чжен з династії Цінь, здобувши перемогу під Хань-Пінем, оголосив себе Першим імператором усіх земель. Оскільки з утворенням централізованої держави період воєн закінчився, то постала проблема, що робити із солдатами, які одне вміли — воювати. З другого боку, північному кордону загрожували напади кочівників, найімовірніше гуннів. І володар приймає радикальне рішення: перебудувати військові укріплення на мур, який би надійно відділив територію Китаю від іншого світу.

Кажуть, усе нове — це добре забуте старе. Свого часу словом «зек» (російською мовою «за-ключенные каналоармейцы») Радянський Союз збагатив скарбницю світових словотворів. Проте народилося воно в хтозна-які часи. Спеціальний указ зобов’язував брати участь у будівництві Великого Китайського муру все населення у віці від 23 до 56 років, але насамперед туди потрапляли ті, хто провинився перед владою. З такими й розплачуватися не вважали за потрібне — досить якихось харчів. Потреба в дармових руках була великою, і це стимулювало жорстокість режиму правління. Прагнучи забезпечити собі лаври засновника Китаю, Цінь Шихун-ді — так він тепер називався — наказав спалити всі історичні твори, насамперед Конфуція. Попри загрозу смертної кари, знаходилися люди, які зуміли зберегти їх або ж передати нащадкам, завчивши напам’ять.

За законом бумеранга після смерті Першого імператора спалахнуло повстання, і його учасники почали нищити все писемне славослов’я на адресу того, хто прагнув стати «засновником династії десяти тисяч поколінь». Не втримався на троні і його син: правління Цінь завершилося через чотири роки після смерті Шихуанді. У гробниці, відкритій 1974 року, вічний його спокій охороняє армія з 7 000 теракотових солдат разом з кіньми та колісницями в натуральну величину. Ось куди йшли народні зусилля!

А Великий Китайський мур зводили й далі. За транспортний засіб правили кози: цілі стада їх з прив’язаними до ріг ношами, завантаженими цеглою, ганяли навколо новобудови. Дорогою тварини вискубували все, що траплялося, копитами перетворюючи на порох сухий глинистий грунт. І простелилася там на їхньому шляху напівпустеля. За одними підрахунками — на чотири тисячі кілометрів, за іншими — на п’ять. Сама ж стіна була заввишки до семи метрів, а на окремих ділянках — і до десяти.

Отож вислів «Великий Китайський мур» став крилатим і означає марнотність намірів: світ, хоч скільки від нього відгороджуйся — він завжди буде всередині нас. Знавці китайського менталітету стверджують, що мур — у душі цього народу: хоч би де вони жили, а тамтешнім населенням не асимільовуються.