Бізнес-проект «Вічна опозиціонерка»

З Віктором Пінчуком та Ігорем Коломойським Юлію Володимирівну, схоже, єднали не лише бізнес-інтереси. На думку вже згаданого харківського публіциста Едуарда Ходоса, на Тимошенко мають вплив члени сумнозвісної єврейської організації Хабад. Підтвердженням цієї думки є поява у її команді харків’янина Олександра Фельдмана, про «подвиги» якого наша газета писала вже неодноразово.

Сама ж Тимошенко постійно повторює гасла боротьби з кучмізмом, яскравим сим­волом якого і є той самий Фельдман. Тим часом у списку БЮТ є чимало інших «героїв», довкола якого свого часу виникали гучні скандали. Приміром, той же Юрій Триндюк, який спільно з колишнім Генпрокурором, а нині нардепом Станіславом Піскуном так полюбляли за безцінь, або методами, які нині називають «рейдерством», захоплювати комбінати хлібопродуктів у різних областях України. Приміром, у Чернівцях під час захоплення місцевого комбінату навіть постраждали люди. Про такі «подвиги» своїх нинішніх колег по фракції Юлія Володимирівна не могла не знати. Це щодо її «принциповості». Яка закінчується там, де починаються великі суми. Усім розповідям Тимошенко про те, що виборчі місця у її списку не купуються, може повірити лише немовля. Принаймні, якимось чином на прохідних місцях, а отже, і в парламенті, опинилися люди, м’яко кажучи, далеко не бідні. Ну а для вигляду дали кілька місць людям, які справді прийшли у парламент захищати інтереси держави, а не свого бізнесу. Водночас багато з тих, хто фактично стояв поряд з Тимошенко від початку її політичної кар’єри, опинилися далеко позаду. І на наступних парламентських виборах навряд чи вже підтримають Юлію Володимирівну. З олігархами ж вона навряд чи виграє перегони, навіть попри різноманітні маніпулятивні технології та свій природжений талант ак­тор­ки. Утім, головний спонсор Тимошенко — все той самий дніпропетровський мільярдер Ігор Коломойський. Який, до речі, більшу частину свого часу проводить у Швейцарії. Як пише Едуард Ходос, основним ядром цієї групи є однойменний банк, створений у Дніпропетровську в середині 90-х років. Він відомий у єврейських колах як «банк Абрама», і біля його витоків стояли родичі рабина Шмуеля Камінецького — одного з найкращих «солдат» Любавицького ребе. Якщо для більшості «Приват» — лише один з найбільших комерційних банків України, то євреї знають, що «Приват» — це Хабад. Тим часом на минулих президентських виборах хабадівці добре перестрахувалися. Адже тільки-но Тимошенко стала на чолі уряду, як вона почала агресивно захищати інтереси «Привату». Своїх протеже Хабад спеціально не висував на президентські вибори. Робилося це з огляду на конституційну реформу, після якої, як ми це бачимо нині, фактично вся влада перейшла до рук прем’єр-міністра.     

«Нині я бачу черговий єврейсько-хабадський проект, наслідки реалізації якого Україна навряд чи вже переживе. Цей проект — Юлія Володимирівна Тимошенко, за «високою духовністю» якої приховується злодійка на довірі, а за ангельським обличчям — потвора», — пише Едуард Ходос. На його дум­ку, з початку діяльності Хабаду в нашій країні одним з головних завдань було «прихопити» напівкровок, щоб, всіляко сприяючи їх просуванню, зробити їх своїми прихильниками.

А тепер пригадаймо. Свого часу Євген Червоненко, коментуючи побиття у центрі Києва п’яними підлітками студента єшиви (на той час Тимошенко керувала урядом), висловив здивування, що прем’єр-міністр ніяк не відреагувала на цю подію. (от вже ця єврейська схильність до морального мазохізму! Мовляв, ніхто нас не любить і всі нас кривдять. — Ред.). Тим паче, що, за словами Червоненка, «мати Юлії Тимошенко — єврейка, а батько — вірменин. Саме євреї та вірмени пережили найбільший геноцид…». Одразу ж піс­ля цієї заяви Юлія Володимирівна з чарівною усмішкою заявила, що Євген Альфредович помиляється: мати у неї українка, а батько — латиш. Щоправда, якось вона уникла запитання, чому в батька таке дивне як для латиша прізвищем — Григян. Тим паче, по-батькові — Абрам. Мабуть, також суто балтійське ім’я. Тим часом таке ім’я притаманне вірменським євреям. Які, як і грузинські, дуже поважають традиції. А тому навряд чи батько Юлії Володимирівни одружився з неєврейкою. Журналісти інтернет-видання «Фраза» провели своє розслідування. І виявили, що з’ясувати справжнє прізвище бабусі Тимошенко по материній лінії досить складно. Марія Йосипівна мала прізвище чоловіка — Нєлєпова. Ймовірно, вона змушена була взяти це прізвище, аби замінити своє, яке не дуже тішило вухо. Тим часом той напір, з яким Юлія Володимирівна намагається виставити себе українкою за національністю, наводить на певні роздуми. Невже заради кар’єри потрібно відмовлятися від свого минулого, від своїх пращурів? Тим паче, що робить вона це якось недолуго. Приміром, щодо прізвища. Так, на сайті «Української правди» з’яви­лася ненав’язлива агітка з ось таким пасажем: «Тимошенко намагається давати аргументацію на всі закиди її опонентів. І навіть питання свого походження вона прояснила в прямому ефірі «5 каналу». Батько Тимошенко «по своїй лінії до сотого коліна латиш». Справжнє дівоче прізвище Тимошенко — Грігяс. Але в період комуністичного режиму, на тлі репресій, літера «с» наприкінці слова було замінено на «н». Таким чином Тимошенко стала Грігян. Але все своє життя Тимошенко прожила в Україні. Відтак вважає себе справжньою українкою».

Але ж так і не пояснила походження імені свого діда. Знову ж таки, для латишів назвати сина Абрамом — приблизно те, що для українців Педро. А далі — ще цікавіше. У статті

«Помаранчева революція: нотатки свідка», надрукованій в російськомовній ізраїльській газеті «Вести», натрапляємо на таке: «В двох єврейських громадах мені під великою таємницею повідомили, що Юлія Тимошенко — галахічна єврейка. Нічого дивного. Якщо помаранчева синагога допомагає революціонерам, то чому єврейці не очолити український народний рух?». А тим паче закликати неозброєних людей до штурму, знаючи, що це може спричинити велику кількість жертв. А потім знову ж на крові будувати імідж великомучениці-опозиціонерки. Досить цікаві тези можна зустріти у статті ізраїльського журналіста Хаїма Греца «Галахічна єврейка Тимошенко, революція та гіперсіонізм». Автор висловлює думку, що все більшу увагу світовий гіперсіонізм звертає саме на Юлію Тимошенко. «Великий Ізраїль, який збираються будувати гіперсіоністи, потребує сильного і незалежного союзника у своєму регіоні. Таким, на його думку, могла б стати Україна Тимошенко». Гіперсіоністи сподіваються, що Тимошенко не допустить до України арабський капітал. Чи не про це йшлося під час «турпоїздки» Юлії Володимирівни до землі обітованої?