Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Самоідентифікація нації — умова виживання

«Люби свою віру, але не гудь іншу...»
Східне прислів’я

Здається, минуло ще не так багато часу від помаранчевого технокпинства та гвалтування національної самосвідомості в Україні восени 2004 року, як вже збігло ще два роки марних сподівань на краще. І натомість два дуже яскраві штрихи можуть констатувати і відобразити ставлення різних за віком представників етнічної нації до тих подій. Це мегафон у руках баби Параски, що мало не пройшовся по обличчю першого президента України з доволі промовистим текстом за кадром на його адресу, та нова пісня фронт-мена «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука «Веселі, брате, часи настали...»

Термін самоідентифікації невипадково винесено у заголовок цієї статті, націю, яку позбавили права на назву, мається на увазі вилучення графи національність у паспорті України, чекає перспектива втрати національної самоідентифікації, складовими котрої є мова, культура, власна історія, що в кінцевому рахунку призводить до катастрофічного падіння рівня генофонду..., і зникнення нації як такої. Тож пильнуйте, бо вони вже йдуть у наступ, ті Борни, ім’я яким Легіон.

Він ніяк не міг пригадати своє ім’я, своє минуле, нічого, суцільна безодня, темрява справжнього, сатанинського Нічого — Нізвідки... Це прірва холодної могили нації, що втратила свою Самоідентифікацію, Самоповагу й Майбутнє... Моторошно, наче в пеклі... Ні, це не сюжетна фабула нової голівудської містерії, замішаної на добрячій порції примітивізму, грошах, крові та сексу, ні — це страхіття називається Наша Українська Дійсність на сучасному етапі розвитку всесвітньої історії, що відбувається прямо у нас на очах, і ми всі є свідками та безпосередніми учасниками цих подій, що мають продовжуватись у вселенській ході її Величності Пані Історії... І від нас самих, нащадків Руси, залежить віднайти ту Капсулу з Кодом, що вшита десь у тілі Того нащадка Слов’янського Роду, або визріває в Глибинах його Душі, яка прорве потугу національної самосвідомості у вигляді народження Нового Часу — нової Мрії сприйняття Всесвіту...

Але ж історія такого жахливого стану речей для етнічних народів Руси вже триває мало не з часу насильницького навернення князем Володимиром до християнства. Й авторові можуть зробити закид, у чому ж тоді провина сучасної генерації? Але ж не за часів Гетьманату або князівства центральну міську площу Незалежності в Києві було перейменовано в менш вартісну — майдан, що доречно лише для невеликого місця для ведення торгівлі в селищах, а не стосовно столичної площі, яку в кінцевому рахунку й перетворили в базарний смітник-майдан, з розбитими бляшанками з-під алкогольних напоїв, з постійним смородом нечистот та екскрементів. І не в ті далекі часи, було брутально змінено кольори національної символіки державного прапора України на синьо-жовті, а не жовто-блакитні, хоча фарисейська доктрина з підміни національної самосвідомості та рідної релігії вже велася саме з тих часів... Отож енергетика назви, як ми бачимо, доволі швидко матеріалізується в житті з площі Незалежності в майдан з незалежними екскрементами, а нація без власного ім’я в футбольне обдарування на ім’я Андрій Шевченко, що має європейський паспорт (але виховане та поставлене на ноги те обдарування на якій землі?), та як наслідок, деградацію національної самосвідомості, звідки один крок до падіння демографічного рівня країни загалом. Вже продовжується наступний акт дійства під іншими кольорами, але ж закцентую увагу читача, знову ж таки не жовто-блакитними, а як було офіційно заявлено віце-прем’єром з гуманітарних питань Дмитром Табачником, призначеним відповідальним за створення та затвердження великого державного гербу України: «Процес цей буде тривалий...» (цікаво, як він себе самоідентифікує насправді, цей Борн, з гуманітарних питань?). А хто ж сумнівався, чого ще чекати від представника нації не дуже миролюбного Ізраїлю, мабуть, ще років 15 незалежності проходитиме цей тривалий процес, а там дивись, вже можна буде малий герб України підмінити іншими символами, а великий й не доопрацьовувати, розпочати іншу фазу підміни свідомості на більш матеріальну, захоплення та освоєння українських родючих земель, і при тому в самому серці нашої рідної землі — Черкащині, вже й столиця в м. Умань вибрана, це їх цадик ще років 200 назад оком накинув й заповів юдеям. Вже й бетонне страхіття, вибачайте на слові, найбільша синагога у світі на 5000 місць зведена в Умані, отож начувайся, рідна земле... А до того часу, в найкращих традиціях радянських п’яти-річок, плани геноциду української нації буде виконано і перевиконано, і, запитає заінтригований читач, що ж буде далі? А далі все буде те саме, що ми неодноразово бачили у коловороті вітчизняної історії, починаючи з часів Парвуса-Лєніна-Сталіна, та закінчуючи компанією з прізвищами в кінці на -ко, ніби Богом міченими, Ющенко, Клер-Чумаченко, Ніколаєнко, Гриценко, Павленко, Тимошенко, Порошенко, Червоненко, Зінченко, Томенко та інші, тобто буде така собі велика гризня павуків у банці з неодмінним кровопусканням знекровленого народу Руси. А прикладом чорної аналогії може бути, щоправда, вже не закінчення, а початок прізвищ лідерів фашистської Німеччини — Гітлер, Герінг, Гесс, Геббельс, Гейдріх, Гімлер. Нічого нового, все це вже колись відбувалося у ході всесвітньої історії, і були знакові речі («Бог шельму метит», російське прислів’я), але єдиного чого ще не було, так це такого довготривалого й цинічного гвалтування, геноциду у мільйонних масштабах слов’янської раси, що відбувається стосовно сучасного українства. Про що не без успіху замовчувалось на всіх рівнях такий тривалий час, і все це на фоні світового галасу єврейства про так званий холокост, про так звану богообраність юдеїв, їх просто неперевершену геніальність («Еврейские школы для еврейских детей» — гасло з рекламних щитів в м. Києві), що це, як не типові прояви новітнього расизму та фашизму, про який саме юдеї так полюбляють зчиняти галас. А недавні вимоги до місцевої влади, більш ніж 20000 навали хасидських прочан в м. Умань 2006 року, заборонити українським жінкам ходити вулицями рідного міста з відкритим обличчям та в коротких сукнях, на якій підставі, а що ж далі буде?.. Це на-віть не свавілля якесь, це найтиповіший прояв нетерпимості, не те що до гостинності, а поваги до рідної віри місцевого народу, зневажливо-брутальний прояв сучасного фашизму. Що ж пропагують нам, нащадкам Руси, новоявлені месії? Секспослуги за зелені, нічим не підкріплені папірці з масонськими символами, що було в тій же Умані цього року з боку хасидів-прочан до місцевого жіноцтва. Патологічно хвороблива манія до «зеленого» у представників Сіону, наприклад, вже другий рік рекламується на щитах біля київських автострад промовистий напис «Зеленые», що анонсує новий альбом громадянина Німеччини Гаріка Кричевського. Цікаво, скільки ж потрібно тих зелених, щоб так тривало, понад рік, проводити промоакцію свого альбому, що напис вже вицвів, і з зеленого перетворився на блідо-зелений колір? Чи досить мати «нашу» підтримку, та виникає питання, які ж цінності слов’янській молоді намагається пропагувати цим альбомом іноземний громадянин, та чому не в Ні-меччині або деінде? Окремим є також питання діяльності сумнозвісного екстремістського юдейського угруповання «Хабад», що фарисейськи ховається за релігійними лаштунками та ніби доброчинною діяльністю.

Сучасний стан речей, що склався в Україні, набирає катастрофічних обертів і для самоідентифікації етнічної нації, і для утвердження незалежної державності, внаслідок таких чинників:

— брак чіткої національної ідеї;

— цинічно-принизливе фальшування національної державної символіки;

— фальсифікація історичної правди про діяльність ОУН-УПА та всесвітньої історії взагалі;

— інформаційний тиск, спрямований на зомбування підсвідомості та самоідентифікацію нації, засилля так званих західних цінностей, що пропагують повну втрату духовності, зростання зневіри у свої сили, меншовартість рідних, руських (українських) чинників;

— втрата ядерного статусу, приведення армії до стандартів NATO;

— продовження геноциду руського (українського) народу, масове зубожіння (катастрофічний та замовчуваний рівень вірусних інфекційних гепатитів С, ВІЛ(СНІД), туберкульозу, онкологічні захворювання, стан екології, ЧАЕС);

— розбалансування економіки, знищення ВПК, вітчизняного виробника;

— окремо виділимо повний занепад та руйнацію селянства, як такого; махінації із землею;

— цілеспрямований тиск на створення штучного розбрату народу в релігійній сфері та на мовному грунті;

— злочинне нехтування проблеми кримсько-татарського населення Кри-му;

— відсутність поширення нової, об’єднавчої, дійсно православної релігії стародавньої Руси, та брак підтримки формування належного світогляду національної самоідентифікації на державному рівні;

— брак єдиної Державної Концепції Панславізму та відродження самоідентифікації нації, схваленої винятково на всенародному референдумі (вічі);

— намагання знищити залишки освітньої системи (цькування МАУП);

— катастрофічний демографічний спад;

— відсутність харизматичного лідера національно-патріотичного руху, скоординованого руху Панславізму, осередків по всій території країни.

Система державного устрою сучасної України на чолі з Верховною зРадою та демагогом президентом, що намагається з претензією на «елегантність» доводити до спільноти пустопорожні сентенції про що завгодно, окрім чітко сформульованої та всенародно схваленої Державної Концепції Панславізму та відродження самоідентифікації нації, повністю вичерпали себе та остаточно дискредитували інститут Верховної Ради, як такий, що за своїм етнопредставництвом не відповідає навіть чинній Конституції, наявність громадян з подвійним громадянством, засилля єврейства, такий собі ефект українського Кнесету. Натомість десь завіялась президентська програма «Десять кроків назустріч людям», яка питання стану в Україні в такій площині і не торкалась. Інакше, як зрада Батьківщини, засад Конституції, що призвели до такого стану речей у країні, дії сучасних можновладців класифікувати неможливо. До речі, навіть у парламенті одіозного, тоталітарного СРСР зберігався відсотковий баланс представництва народів, а депутати не мали таких заробітних плат та й, звісно, пільг, якими так переймаються сучасні народні обранці, та й ще на тлі масового зубожіння народу. Альтернативою державному устрою має стати запровадження інституту Гетьманату, можливо, й інституту Верховних жерців, відродження духовної та культурної спадщини, та, що дуже важливо, паралельне культування рідної мови, віри й уяви про світосприйняття, що однозначно приведе до патріотично-національного сплеску і на суспільному, і на генетичному рівні могутньої слов’янської раси, що народилася в багатовіковій борні за право жити зі своїм світоглядом на невимовно прекрасній землі, колисці сучасної цивілізації, ім’я якої — Русь. Раса, яка, доки любила свою віру, і не вклонялася своїм богам, як раб Божий, а приймала Бога з гідністю, вірила у життєдайну енергетику Сонця та жила в гармонії з Всесвітом, була непереможна. Тільки втрата віри та брак національної ідеї призвели до сучасного стану речей в Україні, тому таке засилля різноманітних темношкірих Сандеїв на нашій землі, течій і конфесій, спрямованих тільки на одне — відволікти споконвічно світлий та миролюбний світогляд нашої слов’янської Раси від Істини в її найвищому, емпіричному вимірі та сприйнятті Всесвіту. Доти, доки кожний батько, як голова Роду в слов’янській родині, не передасть своїм нащадкам шану і повагу до рідної віри, матері, сім’ї, старшим за віком, жінкам, квітучої рідної мови та істинній культурно-історичній
спадщині Руси, не буде відродження самоідентифікації нації й подальшого розвитку Батьківщини.

P. S. Любіть свою віру, та поважайте іншу... Де Він, той Род, що народить з глибин своєї життєдайної Душі Код доступу до Мрії... Хай Сонце та сила Любові до рідної Руси надасть Йому снаги... Бог і Всесвіт на Його боці..., це достеменно..., як сама сутність Життя..., Київ — то матір міст руських...

Юрій Сікачин
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com