Такого страшного життя ще не було

«Хочу розповісти, як я ховаю хліб від самої себе. Колись моя мати ховала хліб від нас — спече хліб і дає по шматочку на сніданок, решту сховає високо на поличку, так само на обід та на вечерю, щоб на довше вистачило. Зараз вже я ховаю хліб. Адже хліб подорожчав, візьмеш буханочку і дивишся, як би це на три дня вистачило.

Бо найдешевший коштує 2 гривень 5 копійок. Колись можна було і не ховати, бо коштував хліб 16 копійок. Отак і живемо на свою пенсію. Пішла в аптеку купити ліки від головного болю, а аптекарка каже: «Дорого для вас це, візьміть щось дешевше». Людина співчуває старим людям, а наші чиновники не поспівчувають. Обіцяли у жовтні додати до пенсії 8 гривень. Совісті у них немає. Додали на кілька хлібчин, ось і ховай хліб від самого себе. Вони субсидію вигадали. Краще зробили б доступними ціни, щоб люди не ходили установами, до яких доїхати досить важко. Так само як і до лікарень, які повиносили за межі міста, ледве не в поле. Старим, які на милицях, дуже важко доїхати до цих установ.

От ще яка правда. У нас є жінки, чоловіки яких воювали та вже померли, вони отримують велику пенсію. Але ж вони не воювали, бо молодші за мене. Чому нам, учасникам війни, не додають, ми ж важко робили.

Виступали депутати, та казали, що є такі, які отримають пенсію до 35 тисяч. За що ці люди такі гроші заробили? За те що розікрали державу?».

Г.Карапота
Біла Церква

Від редакції: це уривки з листа, сповненого болем та горем, який надійшов до газети від однієї літньої жінки з Білої Церкви. Вона нічого не просить, не вимагає. Просто запитує: чому люди, завдяки яким фактично існує Україна, змушені ховати від самих себе хліб?

Чи не печуть руки ті 20 тисяч, що отримує кожен депутат щомісяця у вигляді заробітної плати? Чи не соромно законотворцям встановлювати мінімальну пенсію у розмірі 366 гривень? Напевно, ні. Позаяк «слуги народу» отримують значно більше, вони не переймаються, як прожити на ці гроші.