Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ДІЯЛЬНІСТЬ НІКОЛАЄНКА ПРИЗВЕДЕ ДО КАТАСТРОФИ В ОСВІТІ

Прем’єр-міністру України
В.Януковичу

Шановний пане Прем’єр-міністре!

Президія Спілки викладачів вищої школи і на­уковців України звертається до Вас особисто з проханням вжити негайних заходів для усунення катастрофічних негараздів в освіті та науці, до яких призвела діяльність Міністерства освіти і науки під непрофесійним керівництвом міністра С.Ніколаєнка.

Беручи до уваги, що Україна володіє значним інтелектуальним потенціалом, наша держава може укріпитися у колі найосвіченіших країн світу. Світ знає, що українська наука зробила найвагоміші на­укові відкриття, зокрема у теорії та практичній побудові математично-комп’ютерного інструментарію наукового управління складними системами і технічними комплексами не тільки у військовій техніці, космонавтиці, авіації, а й у всіх інших складних системах управління, які базуються на комп’ютерному прогнозуванні майбутніх наслідків від прийняття альтернативних управлінських рішень. За подальшого розумного державного керівництва освітою і наукою україн­ські науковці можуть успішно конкурувати на арені міжнародної наукової співпраці і примножувати високоприбуткові наукові здобутки. Надійна основа цього — і високий науковий потенціал укра­їнських вчених, і широко розгалуджена в Україні мережа навчальних закладів різних форм власності, особливо недержавних ВНЗ, де завдяки конкуренції ефективно впроваджуються нові форми та засоби підвищення якості навчання, долаючи застій формалізму в державній системі Міносвіти.

Проте нині насувається велика загроза занепаду національної освіти та науки і, як не раз наголошували наукові авторитети, насамперед від бездарного керівництва Міністерства освіти і науки, від його монопольних вибриків, які суперечать основному принципу ринкової економіки і гальмують створення конкуруючих форм власності у царині нарощування інтелектуального потенціалу нації. Монополізм міністерства ставить нові й нові перепони на шляху розвитку освіти, сприяє свавіллю під час ліцензування та акредитації недержавних навчальних закладів, зокрема надуманими псевдоноваціями у стандартизації обліку та звітності навчальних закладів, які призводять до збільшення і без того вже неадекватно роздутого адміністративно-управлінського апарату ВНЗ (значно численнішого у державних ВНЗ, ніж у недержавних). Свавіллю сприяє й те, що Міносвіти саме придумує нормативні вимоги до акредитації та ліцензування і саме ж формує склад комісій для перевірки цих, переважно дискримінаційних, вимог. Через це акредитація і ліцензування набувають формального характеру і можуть розглядатися як узаконена форми прихованого хабарництва. До того ж ми маємо ганебну практику систематичної дискримінації викладачів навчальних закладів недержавної форми власності. Дискримінація проявляється передусім у несправедливому підрахунку трудового стажу, значно нижчому за пенсійне забезпечення викладачів недержавних ВНЗ порівняно з державними.

Нині за об’єктивними критеріями якості навчання та його собівартості (зокрема за середніми витратами на підготовку фахівця, за відсотком випускників, які успішно за­своїли глибокі фахові знання і працевлаштувалися з високим рівнем заробітної плати у сучасному конкурентному середовищі) навчання у недержавних ВНЗ має суттєві переваги і є суттєвим додатковим джерелом нарощування інтелектуального потенціалу українського суспільства. Прикладом такого високоавторитетного недержавного ВНЗ є уже всім відома Міжрегіональна Академія управління персоналом, де дбають про всебічне виховання молодої людини-фахівця, де студенти не тільки засвоюють фахові знання і навички, а й розвивають свої таланти у мистецьких студіях, збагачують власне духовне життя, де їм прищеплюють любов до своєї альма-матері і Вітчизни-України. Від цього зростає авторитет Академії, а звідси й набори студентів, зростають об’єктивні показники якості навчання — Академія щорічно здобуває призові місця на Всеукраїнських конкурсах.

Однак міністерство замість всебічної підтримки недержавних навчальних закладів продовжує сіяти розбрат між різними ВНЗ, протиставляючи і студентську молодь.

Нині саме відсоток громадян з вищою освітою є тим індикатором, який характеризує науково-виробничий потенціал держави і за яким визначають належність держави до розвинених країн світу, де інтелектуальні професії стають масовими і цим забезпечуються найвищі темпи зростання добробуту громадян. Тож, щоб утримати передові позиції у найприбутковіших напрямах розвитку наукомістких інформаційних технологій, всі науково розвинені країни, за прикладом Японії, запровадили і вищу математику, і теорію ймовірностей, і основні комп’ютерні науки до загальнообов’язкових навчальних предметів у середній школі. А наше міністерство не тільки не збільшує, а й грубо урізає години на вивчення фундаментальних математичних та природознавчих дисциплін. Понад те, замість широкого впровадження новітніх інформаційних технологій у навчальний процес міністерство злочинно викинуло на вітер виділені на це 90 млн грн бюджетних коштів, з них 68 млн зникло в міністерських коридорах (за перевіркою Рахункової палати їх використано неефективно чи зовсім не за призначенням; замість за­планованих 2 560 навчальних закладів комп’ютерні класи отримали лише 697). Замість налагодити масовий випуск спеціальних і дешевих шкільних комп’ютерів, у школи почасти завозили по одному комп’ютеру (і зараз здебільшого ці комп’ютери стоять замкненими у шкільних підсобках). Не збільшили кількість годин і на нині такі необхідні математично-комп’ютерні дисципліни, натомість учнів женуть з класів на шкільні подвір’я ганяти м’яча (це називають уроками футболу). Незважаючи на рішучі неодноразові заперечення наукової громадськості, Міносвіти зліквідувало раніше загальнообов’язкові випускні іспити з математики та фізики, фактично зіштовхнувши цим Україну з висоти країни-виробника наукомісткої продукції у прірву бідних країн — перекупників чужої продукції. Але ж зрозуміло: коли учень не здаватиме у школі випускні іспити з математики і фізики, то він вже й не насмілиться здавати вступні іспити з цих предметів, а звідси й не насмілиться вступати на високотехнологічні спеці­альності, вкрай потрібні Україні. Отож насувається велика — специфічно українська — освітянська катастрофа. Міліють колись потужні потоки українських абітурієнтів на колись багатоконкурсні інженерно-технічні спеціальності, і незабаром українські професори у наших українських інженерних аудиторіях вже навчатимуть переважно іноземних студентів замість українських. І що далі, то стає очевидніше: руйнує українську освіту саме Міністерство освіти.

Пане Прем’єр-міністре, просимо Вас особисто захистити нашу освіту від подальшого глумлення над нею міністра С.Ніколаєнка. Просимо Вас ініціювати усунення цих жахливих негараздів у роботі міністерства і призначити на посаду міністра освіти і науки високоосвіченого фахівця, науковця-патріота.

За дорученням Правління СВВШУНУ
І.БЕЙКО,
голова Спілки викладачів вищої школи і науковців України,
доктор технічних наук, професор

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com