Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ОГОЛОШЕННЯ: ШУКАЄМО ВАН ХЕЛЬСИНГА

«Прости нам, як Благий і Чоловіколюбець; помилуй нас, що кличеш грішників до покаяння; і на Страшному Суді Твоєму не позбав нас стояння праворуч Тебе, але сподоби нас бути причасниками благословення праведників. І поки царить спокій, не наводь на нас напастей спокуси; не віддай нас у руки чужинців, щоб не назвався город Твій містом у полонених, а паства Твоя – захожими не на своїй землі; щоб не говорили країни: «Де ж Бог їх?»

Так Іларіон, перший митрополит Київський з русинів, звертається у своєму трактаті «Про закон і благодать» до Бога, прохаючи його заздалегідь вибачити українському народові всі безглуздя, які творитимуть його чільники, отруєні підступними зайдами, ворогами України. Спостерігаючи нинішній моральний і політичний занепад у Києві, мимоволі виникає питання: чи не урвався, часом, у Бога терпець?

Усе йде до розпаду України на дві (щонайменше) частини: російську колонію «Донбас» з філіями в Криму та Києві й русофобські незалежні Західні землі. Якщо так станеться, то ці дві частини, які після з’єднання на початку ХХ століття досить довго жили разом, ризикують надовго опинитися у цілком різних геополітичних формаціях. «Російськомовна» частина буде повністю асимільована, тож, певно, Україна назавжди втратить для себе Донбас, Луганськ, Харків і АР Крим. Україна «від Сяну до Дону», як про це мріяв колись Франко, буде неможлива. Мешканці новітньої колонії житимуть так само паскудно, як живуть зараз у російській провінції. Донеччани дивляться на Москву й Пітер, забуваючи, хто здебільшого населяє ці міста. Це передусім єврейська та німецька інтелігенція, а також ренегати-перебіжчики з України, які полінилися будувати щось у себе й помчали на все готове до північного сусіди. Колонія «Донбас» років за п’ятнадцять китаїзується як і більша частина території Росії. Це остаточно знищить на колись етнічних українських землях рідний дух. Басьо, Пушкін і Зінгер донеччанам будуть ближчі, ніж Винниченко, Українка й Багряний.

На Сході така сумна картина дещо компенсується більш оптимістичним прогнозом щодо західноукраїнських земель. Позбувшись нудного донбаського вантажу, львів’яни зроблять усе, щоб протягом найближчих п’яти років опинитися у Євросоюзі. Після цього пройде ще шість-сім років, і Україна досягне рівня якщо не Данії, то Польщі. Адже для нормального життя потрібна не лише розвинута промисловість, як нам про це торочать знахабнілі ненажери Азаров, Ахметов й Кушнарьов з Богатирьовим, а й – розум. І все. Ну де ви бачили якусь величезну промисловість у таких країнах як Швейцарія, Голландія чи Люксембург? Просто у швейцарців, голландців і німців голова на плечах. Розумні мешканці Альп вибудували одну з найзаможніших країн світу виключно на довірі до їхніх банків; голландці, коли відведеної їм землі стало замало, обдурили всіх і розпочали осушувати море; люксембуржці ніколи не зраджували традиціям – і нині це стабільна в світі держава.

Найгірше, що може статися наразі, – це громадянська війна в Україні. За влучним висловом одного журналіста, її примара вже блукає між наметами на Майдані та в Маріїнському парку. Не дай Боже, щоб колись ми побачили, як від Майдана та парку залишаться самі прикрі руїни! Апокаліптичні жахи сучасної війни ми бачимо зараз у коротких репортажах з Лівану – Бейрут став схожим на Берлін 1945 року...

Цього року ми відсвяткуємо 15 річницю незалежності України. Святкуватимемо в сумі й тривозі. На трибуні стоятимуть троє – Ющенко, Янукович і Мороз. Поваги не заслуговує жоден. Хіба можна їх порівнювати з патріотами України зразка 1918 року? Ющенко нагадує безвладного Грушевського, що навіть своєму «Літературно-науковому віснику» не міг дати ради, не те що очолюваній ним республіці. Нашого ж президента більш цікавить колекція клейнодів – чи що він там збирає? – ніж державні справи. Сумно, адже на цю людину півтора роки тому покладала надії ціла нація. В шоці від його дій навіть, мабуть, найактивніший діяч сьогодення Владислав Каськів, що під час останніх інтерв’ю ховає очі й вочевидь не знає, що казати. Ющенко нагадує зараз славнозвісного персонажа «Привида опери» – безмежно печального, закоханого (напевно, в абстрактну неньку-Україну) й вельми потворного (вибачте, ВА, це я не про Вашу зовнішність). До речі, щодо потворності. один негідник, якому минулого тижня Путін власними руками вручив російське громадянство (це ж яке паскудство треба було для цього скоїти!), заявив, що халепа з обличям Ющенка сталася буцімто через те, що він неправильно приймав процедури в косметичному салоні, коли хотів омолодитися. Отакі от салони а-ля «Янукович».

До речі, про Януковича. Цей шановний пан чекає – не дочекається повернення з Америки свого ліпшого «друзяки Павлуші Лазаренка». У Дніпропетровську для «Паші», як його сентиментально називають мешканці «другої столиці» України, навіть резиденцію підготували – якраз навпроти колишньої брежнівської, але втричі більшу. Паша – це важка зброя проти Юлі. Ой, не позаздриш Леді Ю, якщо він таки повернеться! Певно, всі її надії на президентство одразу ж підуть у небуття. Одна в неї, бідолашної, надія – що літак з Пашею на борту не долетить, зникне десь у Бермудському трикутнику, і піде колишній «хазяїн» на дно будувати агрофірми в Атлантиді.

Третє обличчя держави – Мороз, поки що впевнено вважає себе першим. Зустрічається з дипломатами, їздить на футбол, висловлюється з приводу і без. Вся країна захоплено спостерігає приклад відвертого нахабства. Адже цей пан – фактично на волосинці від політичної смерті, яка неминуче станеться, якщо президент розпустить Раду. За Мороза не проголосує ніхто. Що ж, чисто психологічно його можна зрозуміти – так само алкоголік перед від’їздом до наркологічної лікарні, поспішаючи підчищає останні запаси трунку, аби лише востаннє потриматися за пляшку! Отак і Морозові кортить востаннє покерувати. Дуже скоро йому доведеться накивати п’ятками з України.  

Шабаш та й годі. Знаєте, стрічку про Ван Хельсинга я дивився неодноразово – це шедевр з точки зору відпочинку. Та щоб про вампірів і відьм – та без Ван Хельсинга?! Це вже, вибачте, збочення. (До речі, Дракула в цьому фільмі дуже нагадує Януковича, тільки зростом менший.). Так і хочеться наклеїти на першому-ліпшому бігборді оголошення: «Немічна старенька пані Україна, яка потерпає від паскудних паразитів, конче потребує досвідченого фахівця з виведення наволочі. Нагорода – рука і серце». Ау, український Ван Хельсинге, відгукнись!

Гнат ЖИГА
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com