ПриХватизація «ЛІСОВОЇ КАЗКИ»

З тих самих пір, відколи в Україні оголошено про роздержавлення всенародного майна, ми все ще сподіваємося на його справедливий перерозподіл.

З кожним роком частка державного багатства  меншає. Бідні стають ще біднішими. А багаті щохвилини - усе багатшими. Закономірний як для капіталістичного суспільства процес. Закономірний… Та ось якою мірою цей процес законний?..

Роздержавлення по-ясногородськи

Ця історія санаторно-оздоровчого комплексу «Лісова казка», що у селі Ясногородка Макарівського району Київської області, триває вже майже сорок років. У грудні 1968 року Макарівська райрада передала у власність механічного заводу об’єднання «Воркутавугілля» земельну ділянку площею 17,5 гектарів. До передачі заводу цей наділ належав Ясногородській тублікарні. Дуже вже позитивно ліси цієї місцини впливали на вражений туберкульозом організм.

Трохи згодом об’єднання «Воркутавугілля» власним коштом побудувало на цих територіях три житлові будинки, гуртожиток на 60 сімей і дитсадок санаторно-оздоровчого типу.  Зазначені об’єкти, відповідно до чинного законодавства України, набули правового статусу цілісного майнового комплексу (ЦМК).

У новобудовах ордери на помешкання отримали українські громадяни, які відпрацювали у районах Крайньої Півночі чималий час. Повернувши державі своє попереднє житло, вони мали всі законні підстави отримати нове. Багато «переселенців» влаштувалися на роботу в ту ж «Лісову казку».

Корективи у розмірене буття мешканців та працівників ЦМК внесла трагедія на Чорнобильській АЕС. Радіаційна хмара, яка рясно полила ясногородські землі,  тимчасово унеможливила оздоровлення хворих дітей у «Лісовій казці». Її закрили. Однак за неї не забули. Уже за Незалежності цей об’єкт кілька разів (принаймні на папері, як зазначає адвокат Олег Мусієнко у своїй заяві до Генеральної прокуратури) змінює свого господаря, чи то власника. Без, до речі, згоди, а іноді й відома мешканців самої «Лісової казки».

Партизанські війни у рекреаційному лісі

Так, без відома й згоди… Практично мешканці «Лісової казки» стали заручниками чиїхось майнових інтересів. Коли усі бажаючі отримали від держави право приватизувати отримане житло, цих «лісових» жителів майнові процеси обійшли стороною. Дозволу на приватизацію квартир вони не отримали. Понад те, практично з 1992 року опинилися під загрозою виселення зі своїх квартир. Ось і почали вони шукати правди. У судах.

Справу розглядали з усіх боків. Рішення приймалося то на користь мешканців «Лісової казки», то всупереч їхнім законним вимогам. Конфліктна ситуація розглядалася майже у 60 (!) судових процесах. А крапку і досі не поставлено.

Не хочеться, аби у читача виникла хибна думка, що якісь там олігархи намагаються виселити 20 сімей на вулицю лише тому, що їм сподобалися їхні «хороми». Просто ті будинки розташовані на рекреаційних площах. Тож разом з ЦМК «Лісова казка» у власність до нових господарів мала б потрапити земля. Не багато не мало – 17,5 гектарів лісу. Так, це ласий шматок. Тим паче, що за оздоровчим ефектом ясногородські ліси нині прирівнюються до лісів Пущі-Водиці. Мабуть, хтось уже розпланував влаштувати тут котеджне містечко для заможних політиків та вітчизняних капіталістів. Перепоною ж на шляху до чиєїсь рожевої мрії стали бідні мешканці «Лісової казки». Їх, як мертвих душ Гоголя, продали разом з державним майном і землями.

Тепер довготривалий конфлікт у «Лісовій казці», схоже, виходить на фінішну пряму: на незговірливих «квартирантів» почали не на жарт тиснути.

«Є всі підстави вважати, що невдовзі люди таки опиняться на вулиці, - переконаний захисник мешканців «Лісової казки». – Найактивніших намагаються залякати спробами порушити карну справу. Найганебніше, що до цієї справи залучають правоохоронців, які мали б відстоювати законні інтереси громадян. Та де там! Бідних «квартирантів» доймають різними перевірками, не забувають наносити «візити» й охоронці фірми-власниці. У гості заходять переважно тоді, коли чоловіків нема вдома. Жінок та бабусь набагато легше залякати».

«Уже двічі в наше помешкання «гості» намагалися зайти за допомогою лому та сокири, - доповнює перебіг партизанської війни мешканець «Лісової казки» Орест Васкул. - Зрештою, ми так розуміємо, що ТОВ «Емос», нинішній власник ЦМК, запросило представників державної виконавчої служби та представників БТІ, аби обміряти наші квартири і, найголовніше, пересвідчитися, чи усі ми маємо ордери на житло. Гадаю, зараз через БТІ у пожежному порядку готують документи на право приватної власності. На жаль, не для нас. Оскільки мешканці не пускають непроханих гостей на поріг, про наступні візити вони почали попереджати завчасно поштовими листівками. Гадаю, аби потім силоміць увійти до нашого житла. 

Крізь призму закону

Держава не раз доводила свою здатність перемолоти долю маленької людини в коліщатах потужної адміністративної машини. Та якби справа стосувалася лише долі звичайних громадян. На думку генерального директора «Української юридичної компанії» Олега Мусієнка, чи не найбільше в цій історії постраждала сама держава, власне, народні інтереси. Ще й досі неможливо документально встановити: яким чином і за які-такі гроші державний об’єкт опинився у власності ТОВ «Емос».

«Належні за законом правоустановчі документи до цього часу, тобто протягом 14 років, не зареєстровано в органах державної влади та місцевого самоврядування, - розповідає адвокат. – Не знайшли ми відомостей щодо приватизації «Лісової казки» і в установах Фонду держмайна. Понад те, в органів державної влади, місцевого самоврядування Макарівського району та у відділах реєстрації не вдалося знайти ані оригіналів, ані нотаріально засвідчених копій документів, які свідчили б про перехід права власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Лісова казка» - і від ЗАТ «Київінвест» до МП «Фірма «Іглен»,  і від «Іглен» до ТОВ «Емос». Немає ні договорів купівлі-продажу, ні актів прийому-передачі майнового комплексу, ні платіжних доручень. На мою думку, це переконливо свідчить про фіктивність укладених угод і договорів.

Дивним чином у цій ситуації, як на думку юриста, поводиться і прокуратура. Отримавши повний звіт про перебіг подій у «Лісовій казці», правоохоронні органи не поспішають перевірити законність звинувачень і фактів, викладених у заяві мешканців «Лісової казки». Адже вони підозрюють у змові і державних чиновників, і суддів, і міліцію. Якщо вже ці звинувачення висмоктано з пальця, якщо зганьблено чесні наміри високопосадовців, то є усі підстави звинуватити ясногородців у наклепі. І, звісно, притягти їх до відповідальності. А коли все викладене у заяві правда? Та ось тільки прокуратура  йде протореним шляхом відписок, затягування, нереагування.

Пробити той чиновницький заслін практично неможливо. Куди бідні ясногородці тільки не зверталися. Навіть до самого Президента України. До речі, серед тих, хто намагається утримувати оборону в «Лісовій казці» - колишній політв’язень радянських казематів, ветеран УПА Орест Васкул. Свого часу йому дивом вдалося уникнути розстрілу і втекти з башкірської тюрми. Та від мрії вибороти свободу для своєї Батьківщини не відмовився навіть після жорстоких випробувань долі. Уже Незалежна держава оцінила його вагомий внесок у боротьбі за волю. Не так давно Президент Віктор Ющенко нагородив ветерана УПА орденом «За заслуги перед Україною».

«Так, ми зверталися до Президента по допомогу, - каже Орест Васкул. – Але, вочевидь, до нього наші благання не доходять. Вони десь губляться у канцелярських лабіринтах Секретаріату Президента. З народом тепер наш Президент не спілкується і до його проблем не дослухається. Та ми не втрачаємо надії на справедливість. Якось не віриться, що у демократичній державі людей можуть виселити просто на вулицю і всім буде до того байдуже. В одному переконаний: капітулювати ми не збираємося. Якщо не знайдемо правди в Україні, звернемося по допомогу до Європейського Суду…

Дивна ситуація: коли громадяни просять захисту від держави за кордоном. Зрештою, саме держава мала б захищати їхні  інтереси, слідкувати за законністю намірів та дій чиновництва. Судді мали б стати справедливим рефері у цьому конфлікті, а не заглядати в очі тим, у кого з кишені стирчить готівка». Саме таке враження складається у людей, яких держава нахабно «кинула». 

Ясногородці у своїй боротьбі не поодинокі. Патріотичні сили слідкують за розвитком подій і готові знову долучитися до боротьби. Тепер уже не за Незалежність. А за справедливість у Незалежній Україні…