МІНІСТР-НАКЛЕПНИК

Подейкують, що перу недовідставленого міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка належать кілька підручників та монографій, присвячених проблемам освіти.

Точніше, професійно-технічної, у якій він, знову ж таки за чутками, «великий професіонал». На превеликий жаль, а радше — на щастя, результати мук його творчості не довелося прочитати. То ж його «ранню творчість» не розглядатиму. Зате остання «збірка», написана вже на посаді міністра, може викликати захоплення. Щоправда, лише у тих, хто планує продовжити кар'єру «представника небайдужої громадськості». По-народному— «стукача» й наклепника. Принаймні такий висновок можна зробити, переглянувши офіційне листування Ніколаєнка з правоохоронними органами з приводу діяльності Міжрегіональної Академії управління персоналом. Через людину з найближчого оточення міністра-соціаліста до редакції «Персоналу Плюс» потрапило кілька копій з цього листування. Такі свої дії освітянин пояснив просто — у самому відомстві всі розуміють, що нинішній міністр своїми недолугими діями просто знищить галузь.

Що ж до самих звернень Ніколаєнка, то можна сказати лише одне: людина шукала будь-який привід, щоб нашкодити МАУП. Він вмовив свого однопартійця і колегу по уряду Луценка, аби працівники Управління з боротьби з економічними злочинами перевіряли, нехтуючи законами, Академію та її студентів (про що «Персонал Плюс» не раз повідомляв). Ніколаєнко планував підключити до цієї кампанії й інші органи. Однак... На відповідне звернення міністра-соціаліста заступник Генерального прокурора М.Голомша відповів: «...з приводу створення прокуратурою робочої комісії відокремлених підрозділів МАУП інформую, що чинним законодавством участь органів прокуратури у жодних комісіях не передбачено».

Натомість Ніколаєнко не вгамувався і вирішив піти іншим шляхом. Нардепи-соціалісти Садовий та Рудьковський подали відповідний запит. Утім, хто справжній його автор — ні для кого не було секретом. А з урахуванням «любові» деяких нардепів до МАУП зібрати ще кілька підписів було не проблемою.

У листі на ім'я Генпрокурора Олександра Медведька Ніколаєнко пише: «До Міністерства освіти і науки надійшли численні звернення та запити народних депутатів України щодо правомірності і законності провадження освітньої діяльності вищого навчального закладу Міжрегіональної Академії управління персоналом...». Тобто сам кляузу пишу — сам її й перевіряю. Демократія по-соціалістичному. Утім, і звернення було написано в тому ж дусі. Та нагадаємо, що одного з них — Рудьковського — мешканці Чернігова обрали своїм мером. Однак за два тижні після тієї події ця особа просто втекла з міста, вибравши депутатське крісло в новій Верховній Раді. Звісно ж, аморфні питання вирішувати легше, ніж цілком конкретні. А мотивував свої дії просто: так партія наказала. Звинувачували ж Академію, що та «протягом кількох років здійснювала навчання спеціалістів у кількостях, які перевищували доз-волені їй ліцензією. А тим часом Генпрокуратура встановила: «...враховуючи, що на видачу дипломів згоду, надано заступниками міністра, а контроль за дотриманням ліцензійних умов покладено на міністерство, Генеральною прокуратурою України 06.12.05 МОН України надано доручення щодо перевірки умов ліцензування та службового розслідування дій заступників міністра». Тобто таким чином Генпрокуратура визнала,  що Міжрегіональна Академія управління персоналом навчала «понад-квотових» студентів на ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ! А отже, всі звинувачення Ніколаєнка безпідставні! Однак щоб визнати це, міністр, навпаки, почав всіляко шкодити Академії. Це і незаконні перевірки підрозділів МАУП, і постійні наклепи на найбільший український вищий навчальний заклад. Зрозумівши, що в нього на цій ниві нічого не вийде, Ніколаєнко вирішив застосувати «важку артилерію». Його заступник Борис Жебровський звинуватив Академію та її видання (зокрема й нашу газету)... у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі! І знову промах! Про що й сказано в листі першого заступника голови СБУ В Тимошенка до заступника Генпрокурора України Т.Корнякової.

«...За висновками Слідчого управління СБ України, у діях їх авторів не виявлено ознак злочинів, віднесених до підслідності СБ України, а також передбаченого ст.161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності чи ставлення до релігії). У СБ України матеріалів щодо дій керівництва МАУП, спрямованих на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, немає». Такі висновки, власне, і слід було очікувати.