УКРАЇНЦЯМ ТЕЖ ПОТРІБНО «РУЙНУВАТИ КАРФАГЕН»

Дощ допоміг збірній України розмочити ворота суперників у фінальній частині чемпіонату світу в Німеччині.

Дарма, що суперник далеко не з найсильніших. До того ж у перших двох голах чимала «заслуга» воротаря аравійців. Спочатку він пропустив між ногами удар Андрія Русола. Так відбувся історичний гол для українців — перший у фінальному турнірі. Потім після «пострілу» Сергія Реброва з-за меж штрафного майданчика голкіпер суперників послизнувся і навіть не зміг стрибнути у бік м’яча, що спокійно залетів у сітку воріт.

Саудівська Аравія начебто й не опустила руки, як наші у грі з іспанцями, але й протиставити нічого не змогла. Намагаючись атакувати, припускалася позиційних огріхів в обороні. Два з них по перерві використали Шевченко й Калиниченко. Спільними зусиллями довівши рахунок до 4:0, у такий спосіб відігравшись на арабах за поразку з таким самим рахунком від Іспанії.

Після того програшу заговорили про необхідність забути його, аби він психологічно не тиснув на наших гравців, і цим са-мим не заважав їм налаштуватися на гру з Саудівською Аравією. Тепер уже після перемоги над останньою одразу заговорили про необхідність забути й про неї. Мотивація така сама — аби така згадка не заважала підготуватися до наступного матчу з Тунісом.  Тільки   вже  через можливу розслабленість і заспокоєння наших футболістів. Словом, опустити їх з небес на землю. І це після перемоги над аравійцями... Сміх та й годі. Мовляв, наші футболісти виправилися, реабілітувалися, віддали борг вболівальникам. Уявіть собі, ви комусь позичили чотири долари, а вам натомість повертають чотири гривні, роблячи при цьому вигляд, буцімто так і треба — всі формальності дотримано. Хоч би що там говорили, але все ж таки ук-раїнські футболісти ускладнили життя іспанцям. Своєю поразкою вони розслабили підопічних Луїса Арагонеса. Той на матч з Тунісом навіть свою головну зірку Рауля залишив у запасі. І ті, хто вийшов в «основі» на поле, теж вирішили перемогти Туніс «однією лівою». Цим і скористалися африканці (до речі, наші суперники у заключному матчі групового турніру) вже на восьмій хвилині повівши в рахунку. Відтак іспанцям довелося докласти чимало зусиль, аби змінити перебіг подій. Тільки за двадцять хвилин до фінального свистка вони зрівняли рахунок. Відзначився згаданий Рауль. Потім вже два влучні удари Тореса нагадали, хто фаворит у групі. 3:1 — Іспанія, набравши шість очок, достроково вийшла до 1/8 фіналу. Усі решта — під питанням. Момент істини, згідно з календарем, настане 23 червня о 17:00 за Київським часом. Україна гратиме з Тунісом, а Іспанія — відповідно з Саудівською Аравією.

Найбільше шансів на продовження виступів в України. У неї три очки. По одному — у Тунісу та Аравії. Тут головне не запасти на мінімалізм. Навіть не згадувати, що для виходу в 1/8 фіналу достатньо з Тунісом зіграти внічию. Інакше і її не доб’ємося. Навпаки, підопічним Олегам Блохіна потрібно затямити легендарне «Карфаген мусить бути зруйнований» і грати тільки на перемогу. Тоді точно наша збірна не обмежиться на чемпіонаті мінімальною участю-присутністю. Доречніше забувати не підсумки вчорашніх матчів, а той факт, що збірна України вперше за пятнадцять років пройшла відбіркові змагання й потрапила до фінальної частини чемпіонату світу. Тож виступати у фінальному турнірі так, наче всі ми зачекалися не статистичних фіксацій історичного дебюту, а значних успіхів. За великим рахунком так воно і є.

Натомість гравці, тренери й футбольні чи новники вже дев’ять місяців мусують мульку, що вихід до фінального турніру вже саме по собі надзвичайне й небачене до цього досягнення. Мовляв, присутність на полях Німеччини чи то як туристів, чи то як статистів — це вже видатний успіх. Залишилося тільки фіксувати для історії дебют, першу перемогу, перший гол та ін. Українці так довго всього цього чекали, що тепер доречно поєднати в одному фінальному турнірі і першу участь, і перший вихід з групи, і першу переконливу заявку, що ми там не випадкові зайди.