ДЕРЖАВНА ТА ПРИВАТНА ФОРМИ НАВЧАННЯ: ПЛЮСИ ТА МІНУСИ

Нині не вщухають дискусії навколо того, якою має бути форма навчання в Україні. Противники приватної форми на повен голос волають про право на існування виключно державної форми навчання.

Основна їхня теза проти приватної форми — низька якість викладання та вимог студентів приватних ВНЗ.

Зазначимо, що безплатного навчання немає взагалі. За навчання хтось повинен сплачувати. У приватних ВНЗ за навчання сплачує студент (родина або організація), а у державних — держава. Державі освіта обходиться недешево.

Давайте з’ясуємо, чи є можливим повністю безплатне навчання для студентів у державних ВНЗ. Нині, зазвичай, для бюджетних ВНЗ кошти з бюджету виділяються лише на зарплатний фонд та на оплату комунальних витрат. Коштів від держави не вистачає не тільки на ремонт споруд, а й на купівлю обладнання для лабораторій. Та й зарплата викладачів у державних ВНЗ не є високою. Наявність місць для платної освіти, із залученням вільних коштів населення у вигляді оплати за навчання, дає можливість використати кошти, які надходять на ремонт, закупівлю обладнання тощо.

Які ж переваги має приватний ВНЗ? По-перше, це повне самозабезпечення та матеріальна незалежність від державних структур, що дає можливість платити викладачам вищу заробітну плату. Внаслідок цього зменшується кількість прояву хабарництва. По-друге, психологічна незалежність студента від викладача.

Маючи достатню кількість коштів, приватні ВНЗ можуть залучати висококваліфікованих викладачів та вимагати від них якісного викладання. Якість навчання вища зазвичай там, де викладачам більше платять.

Держава має можливість виробляти механізми контролю якості викладання і вживати відповідні заходи там, де якість виявилась низькою. Цей контроль повинен бути об’єктивним та прозорим, однаковим для ВНЗ усіх форм власності.

Таким чином, у державі повинні існувати державна і приватна форми навчання. Що то буде за пропорція, нехай визначає конкуренція між ВНЗ та населення.