СИМОН ПЕТЛЮРА І ВІТЧИЗНЯНИЙ ВИБІР

80 років минуло з того часу, як від руки найманого вбивці загинув славний син українського народу, невтомний борець за незалежність своєї Вітчизни, колишній Голова Директорії і Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра.

Мабуть, тільки тепер, у незалежній Україні, ми можемо по-справжньому оцінити вклад, який зро­била ця людина для того, аби українці зрештою могли вільно жити і працювати у власній державі, утверджувати «у своїй хаті свою правду». Українська громадськість у ці дні віддавала шану пам’яті чи не найвидатнішій людині в українському політикумі початку XX століття.

«Симон Петлюра і проблеми сучасно­го ідеологічного вибору України» — під такою назвою за сприяння Віча українських рідновірів, Української Консерватив­ної партії та Міжрегіональної Академії уп­равління персоналом в МАУП відбулася науково-практична конференція, що зібрала вітчизняну наукову громадськість — істориків, філософів, українознавців, аби знову поглянути на особистість Симона Петлюри, оцінити його діяльність та зна-чення в історії вітчизняного національно-визвольного руху.

Чому ж саме Петлюру вибрала собі за жертву єврейсько-більшовицька вла­да тогочасної Росії? Особливий момент переживала Україна в 1917—1921  роках: з навалою ворожих сил спалахнула іскра національної свідомості, надихнула вели­кою ідеєю розрізнені й приспані свобо­ди, об’єднала їх довкола спільного осередку, створила націю... І саме в ці роки на чолі визвольного руху став Симон Петлюра — людина, завдяки якій іскра визвольного руху розгорілася в полум’я боротьби. Неабияку небезпеку таїла ця постать для нового російського режиму... «Симон Петлюра діяв у часи, коли владу в колишній Російській імперії захопи­ли єврейські більшовики, які за короткий час винищили кілька десятків мільйонів безневинних людей. Це були тяжкі роки кривавої більшовицької сму-ти, в якій боролися великі сини українського народу — Михайло Грушевський, Павло Скоропадський та Симон Петлю­ра. Вони намагалися здобути неза­лежність для нашої Батьківщини. Хоч ця спроба зазнала поразки, проте вона була важливим етапом в тривалій і драматичній боротьбі українців за свою державність, яка привела до створення Держави України в 1991 році», — зазначив під час конференції відомий політик та науко­вець, голова Наглядової ради Міжрегіо­нальної Академії управління персоналом Георгій Щокін.

Життя та смерть Симона Петлюри — приклад великого подвигу та самопожертви в ім’я Батьківщини. Постать видатного борця за Україну повинна зайняти гідне місце в історії — зазначили, зокрема, у своїх доповідях начальник кафедри   історії   Національної академії оборони України, доктор історичних наук, професор Сергій Литвин («Державотворча діяльність Симона Петлюри в добу УНР»), директор Центру українознавства Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук («Стратегія розбудови української держави в останніх листах Симона Петлюри»), директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП, кандидат філологічних наук, професор Василь Яременко («Діяльність Симона Петлюри в сучасній єврейській історіографії»).

Якби не українська революція, може б, розчинилася доля Симона Петлюри серед інших безвісних українських доль, та прокинувся від столітнього сну український народ — і упродовж якихось двох років звичайна людина стала  главою держави; скромнии працівник пера став головним отаманом Української Республіканської армії. Якби сталося так, що Симон Петлюра загинув до 1917 року, його оплакала б родина та кілька товаришів, а 1926 року — за ним плакала вся Україна.