ЧОРНЕ ДЖЕРЕЛО

Виповнюється 20 років від дня аварії на ЧАЕС. Станція вже припинила своє існування як виробник електроенергії.

Проте джерелом фінансових, економічних, екологічних і політичних проблем вона, схоже, буде ще довго. Черговий трагічний ювілей ЧАЕС зустріла у критичному стані. Через велику заборгованість - понад 30 мільйонів гривень (близько 5,6 мільйонів доларів) -  тут, можливо, припинять постачання газу та електроенергії. До того ж сума заборгованості із зарплати працівникам, які підтримують функціонування саркофагу над ЧАЕС, перевищує 8 мільйонів гривень (півтора мільйона доларів США).

Тим часом добігає кінця термін гарантованої експлуатації того самого укриття. Експерти попереджають, що обвал захисної споруди може призвести до набагато тяжчих екологічних наслідків, ніж сама аварія 1986 року. Тоді вона скалічила життя дев’ятьом мільйонам осіб. Серйозно постраждали Білорусь, Росія й Україна. На 1 січня 2006 року в Україні внаслідок чорнобильської катастрофи постраждало понад 2,6 млн осіб, зокрема майже 644 тис. дітей. І це при наших злиднях, коли фактична відсутність безплатної медичної допомоги і бідність призвели до того, що переважна більшість людей перестали взагалі звертатися до лікарів, а посмертні діагнози часто ставляться «на око». Такі справи.

Благими намірами...

Як відомо, Асамблея донорів Чорнобильського фонду «Укриття» зібралася у штаб-квартирі Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) на позачергове засідання, щоб оголосити ім’я переможця в тендері зі спорудження Нового безпечного конфайнменту (НБК). Ще 27 січня міністр з питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи Віктор Балога сказав, що саме 14 лютого в Лондоні «буде підписано угоду з компанією-переможцем» тендера. До цього  дня, за словами міністра, всі умови, висунуті Україні Асамблеєю донорів, мають бути виконані.

Однак результатів тендера минулого тижня так і не було оголошено. ЄБРР був змушений в останній момент зняти з порядку денного рішення про затвердження переможця тендера. Немає сенсу пояснювати, чому проект «Укриття» не має аналогів у світовій історії. Крім того, це один з найризикованіших, якщо не найризикованіший, будівельний проект у світі. І якщо іноземні компанії наважуються брати участь у тендері з такого проекту, це означає, що вони усвідомлюють  покладену на них відповідальність. І не лише Україною — за життя її громадян і безпеку майбутнього - вони також відповідають перед Асамблеєю донорів, яка вручить переможцю гроші, зібрані усім світом.

ДОВІДКА. Асамблея донорів Чорнобильського фонду „Укриття” налічує вже 28 країн, а добровільні внески в Чорнобильський фонд сумарно сягли 730 млн євро, що становить 85% від необхідної суми.

Претендент на будівництво НБК, якщо він серйозно ставиться до проекту, буде схильний підвищувати ціну з двох причин: через безпрецедентну складність робіт (що може спричинити незаплановані витрати) і через ризики (які вже є і обов’язково будуть - й суб’єктивні, й об’єктивні).

Не секрет, що «чиста» вартість спорудження «Саркофагу» становить приблизно 400 млн дол. (тобто метал, цегла, цемент і робоча сила). Між двома учасниками тендера, до речі, немає особливих розбіжностей у цій цифрі. А ось що стосується утворення другої складової ціни, то тут різниця є, і досить суттєва. І складається вона на підставі оцінювання різних ризиків. Питання лише в тому, хто і як оцінює ці ризики.

Зрозуміло, ЄБРР вираховує проектну документацію до копійки, бо як менеджер стоїть на варті інтересів країн-донорів і виступає гарантом об’єктивності і прозорості всіх процесів. Та буде незрозуміло, якщо Україна почне акцентувати увагу майбутніх підрядників на здешевленні проекту - національне прислів’я про «дешеву рибку» має бодай чомусь нас навчити. І хоча офіційним замовником у проекті будівництва НБК є Чорнобильська станція, Україні загалом не байдуже, хто саме і як виконуватиме роботи з будівництва нового саркофага.

Одразу після обговорення проекту НБК донори заслухали звіт незалежного аудиту стосовно ще одного українського «ядерного» проекту — будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). Результати аудиту, виконаного для ЄБРР шведською компанією SKB International Consultants, дуже невтішні для підрядника (французька компанія Framatome), бо ставлять під сумнів його компетентність. Особливо в частині нерозуміння специфіки мокрого і сухого зберігання опроміненого ядерного палива.

Аудитори частково покладають провину на замовника (українську сторону), яка своєчасно не надала всієї необхідної інформації, але стверджують, що це не дає підстав погоджуватися з фінансовими претензіями, висунутими підрядником. Оскільки останній, споруджуючи установку зі сторічним запасом експлуатації, має, на думку SKB, бути надзвичайно кваліфікованим, щоб враховувати можливу деградацію негерметичного палива в умовах мокрого зберігання.

Проект СВЯП-2 практично вийшов з-під контролю і ЄБРР, і української сторони. З жовтня 2005-го роботи на об’єкті припинено. Аудитори пропонують два шляхи виходу: або підрядник визнає помилки і починає співпрацювати із замовником, або контракт варто розірвати й усе почати спочатку.

Залишається назвати групу компаній, об’єднаних у консорціум, який виступає підрядником у проекті СВЯП-2. Це великі французькі компанії Framatome ANP (провідний партнер), Vinci Construction Grands Projets, Bouygues Travaux Publics s.a. Підрядниками в Framatome є кілька компаній, серед яких французькі SGN із Areva Group і REEL, а також українська компанія «Укренергобуд». Якщо вже шведська аудиторська компанія вказує Україні на некомпетентність її підрядників, то сам Бог велів нагадати, що ті самі компанії — Vinci, Boyugues і «Енергобуд» - присутні в іншому «ядерному» поки що не проекті, а тендері — на будівництво НБК.

Міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога, виступаючи перед донорами, сказав, що Україна як член Асамблеї донорів внесла додатково 22 млн дол. у ЧФУ й очікує, що інші країни-донори оформлять аналогічні додаткові внески. Міністр спробував надихнути донорів українським прикладом. Бо нині бракує коштів: щоб фінансувати будь-який із запропонованих на тендер проектів — не важливо, дорожчий чи дешевший, — грошей у фонді «Укриття» все одно недостатньо.

У такій ситуації, коли підписання контракту на будівництво Нового безпечного конфайнменту може відбутися на тлі недофінансування Чорнобильського фонду «Укриття», Україна справедливо побоюється, що завершувати проект їй доведеться в гордій самотності і... власним коштом.

ВІДЧУЖЕНА „РЕСПУБЛІКА”

Тридцятикілометрову зону навколо ЧАЕС нині перетворено в зону відчуження — окрему “республіку”, землі якої виведено з господарського обліку, а управління якою здійснює адміністрація зони. На її території два міста — Чорнобиль та Прип’ять — та 74 села, щоправда, більшість з них уже давно перестали існувати. Загалом тут мешкає трохи більше 340 людей. Головним чином само поселенці - люди, які повернулися з місць своєї примусової евакуації до рідних осель. Серед них немає молоді. У Чорнобиль повертаються ті, хто хоче спокійно дожити віку на батьківщині. Так і живуть вони - хтось у самому Чорнобилі, хтось у найближчих, ні, не  селах, радше   хуторах на кілька хат. А часом і на одну... Раз на місяць до цих хуторян навідується лікар та листоноша, що привозить пенсію, раз на тиждень приїжджає автомагазин з продуктами (усі продукти, що споживають у зоні відчуження, привозні, нічого з тутешніх харчів їсти не можна). Зазвичай раз на місяць приїздить автобус, який збирає охочих поїхати на базар. Ось і вся транспортна комунікація.

Мало хто із самоселів працює — живуть на пенсію.

У самому Чорнобилі або, як тут кажуть, у “столиці зони відчуження”, життя порівняно вирує. Працює кілька підприємств і близько трьох тисяч людей. Підприємства усі бюджетні і займаються головним чином господарюванням ресурсами зони відчуження та екологічним контролем: проводять заміри радіаційного фону, слідкують, щоб радіонукліди не потрапляли у Прип’ять та Дніпро, проводять дезактивацію металу, займаються посадкою і вирубкою лісу. Є, щоправда, і доволі екзотичні, як для такого Богом забутого місця, сфери зайнятості: скажімо, “Чорнобиль-інтертур” займається прийомом, розселенням та супроводженням гостей, які частенько навідуються до Чорнобиля.

Відвідувачів водять “тарованими” маршрутами, показують “визначні” місця та розповідають свої чорнобильські легенди, створюючи навколо зони відчуження таємничий міф.

Саму ЧАЕС зупинили 2000 року, згідно із меморандумом країн Великої Сімки. Припинивши роботу Чорнобильської АЕС, Україна мала отримати фінансову підтримку на будівництво блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Однак ця обіцянка залишилася лише обіцянкою, і нові потужності довелося вводити самотужки.

Нині ЧАЕС, ніби й закрита, а продовжує функціонувати — щодня там працюють люди, які обслуговують її та гарантують безпеку. Скільки ще років триватиме виведення станції з експлуатації - передбачити важко. Доля станції у новій концепції така. За оцінками фахівців, від 80 до 100 років забере процедура довгострокової витримки реакторів. Потім 30—50 років триватиме робота з контуром багатократної примусової циркуляції. І лише після цього можна говорити про остаточне її закриття, консервацію і демонтаж. Об’єкт “Укриття”, збудований одразу після ліквідації аварії на ЧАЕС, поступово здає свої позиції. Після його зведення будівельники гарантували тридцять років надійної експлуатації, однак сьогодні вже зрозуміло: саркофаг так довго не прослужить. В умовах, у яких велося будівництво, неможливо було забезпечити достатньої герметичності. Нині через нещільності в даху у саркофаг потрапляє вода, яка не лише руйнує будівельні конструкції, а й загрожує самопідтримуваною ланцюговою реакцією, оскільки тут і досі зберігається близько 200 тонн ядерного палива, яке вибухом викинуло з реактора до інших приміщень блоку. Тож на часі питання спорудження нового захисного комплексу - безпечного конфайнменту.

Новий „панцир” охоплюватиме завод з переробки рідких ядерних відходів, промисловий комплекс для твердих відходів (їх планують звести протягом 2006 - 2007 років) та сховище відпрацьованого ядерного палива.

ДОВІДКА. Генеральна прокуратура України порушила більш як 60 кримінальних справ у зв’язку з розкраданням коштів на ЧАЕС. Державі завдано збитків на суму понад 14 мільйонів доларів, а потерпілі в результаті катастрофи на ЧАЕС і ліквідатори наслідків аварії недоотримали коштів на 170 мільйонів доларів. 

Колишнє місто атомників Прип’ять, зведене для людей, що працювали на ЧАЕС, розташоване у десятикілометровій зоні. Тут ніхто не живе. Хоча раз на рік місто оживає — щороку 26 квітня сюди приїздять колишні мешканці. Тоді на центральній площі просто неба ставлять столи і відзначають чи то радість повернення, чи то поминки по життю колишньому.