КОБЗА – ДУША НАРОДУ

Серед чудової і самобутньої культури нашого народу кобзарське мистецтво займає особливе місце. Здавна кобзарі, яких часто називали народною совістю, шанувалися в Україні.

Через десятиліття поневірянь та забуття кобзарське мистецтво поступово повертається в Україну і міцно входить у її повсякденний музичний побут.

Кобза-бандура - давній музичний інструмент. Взагалі-то це різні інструменти, та упродовж століть їх удосконалювали і змінювали, і тепер ці інструменти почали називати саме так. Відомо, що ще в ХІ столітті кобза-бандура була поширена на території Київської Русі. З появою професійних творчих колективів та розвитком кобзарського мистецтва виникає потреба її удосконалення. Цим займаються знані кобзарі-бандуристи й майстри-винахідники: Василь Ємець, Гнат Хоткевич, Володимир Кабачок...

Та особливого успіху на цій ниві здобуває Олександр Корнієвський з поліського містечка Корюківки, що на Чернігівщині. Ще 1906 року майстер першим хроматизував бандуру і увійшов у історію народних музичних інструментів як видатний конструктор і виконавець-віртуоз. Навіть, попри своє чвертьстолітнє заслання за «пропаганду» бандури, до кінця життя майстер не полишав своєї улюбленої справи. У його майстерні народилося близько 180 бандур. І кожна з них – шедевр! Їхні звуки линули в найвіддаленіших куточках і культурних осередках країни, а тепер - по всьому світу.

Ім’я Олександра Корнієвського знане з-поміж виконавців-професіоналів й аматорів-бандуристів. Відомими були не тільки його інструменти, а і його школа гри. У репертуарі Олександра Самійловича налічувалося понад 200 творів. Це народні пісні й танці, думи, навіть музика з опер «Наталка Полтавка» та «Запорожець за Дунаєм».

Музичні інструменти Олександра Самійловича часто «прописувалися» в ансамблях, капелах й оркестрах. Його роботи отримали високе визнання фахівців. На бандурах Корнієвського грали кобзарі Терентій Пархоменко й Семен Власко, Євген Адамцевич й Андрій Бобир, Олексій Чуприна й Віктор Лісовол. Навчався у майстра-віртуоза його виконавської манери нині відомий кобзар-лірник Василь Нечепа.

Цього року виповнюється сто літ, як забриніла в руках Олександра Корнієвського перша виготовлена ним самим бандура для Терентія Пархоменка. З нагоди ювілею у Міжрегіональній Академії управління персоналом видано книжку «В рокотанні-риданні бандур», присвячену світлій пам’яті майстра бандур і кобзаря-віртуоза Олександра Корнієвського. Нещодавно в МАУП відбулася презентація книги та святковий концерт.

«Кожен народ має свою душу, що відрізняє його від інших народів, - зазначив під час презентації ректор МАУП Микола Головатий. – Ми в Академії ставимо завдання не просто навчити спеціальності, дати диплом -  ми хочемо, щоб діти, які закінчують Міжрегіональну Академію управління персоналом, стали українцями в повному розумінні цього слова. Україна не мислима  без своєї мови, культури; немислима вона і без таких людей, як Олександр Корнієвський, який усе своє життя, своє серце віддав Україні, її народові. Ми повинні пам’ятати про таких людей,  їхнє життя повинно стати прикладом для нас. Тільки тоді ми зможемо називатися нацією».

Автори-упорядники книжки – Микола Шудря та Василь Нечепа – висловили вдячність керівництву Академії та персонально її президентові  Георгію Щокіну  за підтримку під час підготовки та видання книжки.

Розпочався концерт показом фільму «В гостях у маестро» про творця сучасної бандури Олександра Корнієвського. Народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко зачитав уривки з щойно виданої книжки – спогади майстра про своє нелегке життя, про те, як народжувалися перші кобзи-бандури, ліри, арфи, скрипки, цимбали...

У виконанні відомого кобзаря-лірника, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Василя Нечепи прозвучали пісні та думи. Також виступили перед присутніми студенти Національної Музичної Академії Олександр Карацуба та Роман Нечепа, скрипаль Кирило Стеценко та арфістка Світлана Сніжко.

Під час концерту було представлено виставку музичних інструментів неперевершеного музичного майстра та кобзаря-віртуоза О.С. Корнієвського.