Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ОСТАННІ БАРИКАДИ

Ця стаття не лише про одну з найстаріших книгарень Києва – «Сяйво», якої, можливо, скоро не стане, і не лише про новообраного мера Києва Леоніда Черновецького, який вже кілька років докладає певних зусиль, щоб це сталося. Тут йтиметься не тільки про те, як починаючи з 1998-го український уряд ухвалив цілу низку постанов «про додаткові заходи з підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження», які насправді нічого не варті…

Радше це стаття-констатація про війну банку проти книгарні, грошей - проти духовності, загарбницька війна людини, яка невідомо як дісталася високих щаблів, проти міста, яким вона тепер вповноважена керувати, і проти його жителів, «які тепер всі під опікою Бога».

Отож війна триває вже давно – хижа, загарбницька, безкомпромісна. Вона точиться на центральних вулицях Києва, непомітна для ока пересічного городянина. Проте ми можемо бачити її наслідки – впали духовні форпости-магазини «Ноти» та «Мистецтво». Вони здали свої позиції, бо не мали як себе захистити від навали бутіків «елітних матрасів», «годинників для ділових людей» та магазинів «елітних лахів». Звичайно, киянам в центрі їхнього міста набагато більше потрібен двадцятий бар-гандел-казино чи сто перший магазин шмаття, ніж книгарня. Так, вочевидь, вирішив новий мер Києва – Леонід Черновецький. Вирішив ще 2003 року, коли було зроблено першу пропозицію п’ятим номером його виборчого списку до Київради Анатолієм Чубом віддати «податєлю сія бумагі» частки акцій у статутному фонді книгарні «Сяйво». Колектив книгарні тоді не піддався на багаточисленні пропозиції, погрози, шантаж. Однак спроби заграбастати ласий шмат у самому центрі столиці на цьому не припинилися. Потім вдалися до підкупу – пропонували 50 000 дол., потім – 200 000 дол. Нібито на розвиток книгарні. Не взяли.

Однак, мабуть, пану Черновецькому конче знадобилося таке гарне місце біля Бессарабки – швидше за все віра (а він, як ми знаємо, людина глибоковіруюча) веліла йому відкрити там ще одну філію милого Богові Правекс-банку. Отож знову війна, радше такий собі «Хрестовий похід» проти одного з останніх форпостів української книги в центрі міста. Нагадаємо, що книгарню «Сяйво» відкрито в лютому 1944 року (завважте: за кілька місяців після звільнення Києва). На фасаді магазина вісім меморіальних дошок найвідоміших українських літераторів, які були постійними відвідувачами книгарні, вважали це місце своїм літературним клубом. Саме приміщення (367 кв. м на вул. Великій Васильківській, 6 а було колись у списку культурних пам’яток!

До такого визначного закладу застосовано не надто складну класичну рейдерську схему відбору бізнесу (в цьому разі нерухоме майно книгарні в центрі Києва).

Ця схема вже відома і досить добре відпрацьована на попередніх зачинених книгарнях. Перший крок – захоплення невеликого відсотку акцій через суд, наступний (якщо не вдається підкупом, шантажем, залякуванням, організацією бунту акціонерів проти власного директора) - доведення судовою тяганиною підприємства до банкрутства, а потім – «жест доброї волі» – збільшення статутного фонду підприємства, за умови зміни головного бухгалтера та менеджера.

Саме за цим алгоритмом у центрі Києва вже насильно зникли всі «малоприбуткові» торговельні підприємства. Проте Марина Павлівна, директор «Сяйва», поки перша людина, яка погодилася відверто говорити на цю тему й озвучувати всі прізвища. Добра нагода поцікавитися, чиїми стали приміщення колишніх гастрономів, книгарень, аптек? Хто є фактичним власником приміщень, в яких нині продаються елітні годинники та хутра? Поки що можна лише впевнено говорити, що рейдерство – це улюблений бізнес (чи хобі?) деяких українських можновладців.

У всій цій не такій вже й дивній як на наш час справі дивує хіба що позиція уряду, який вже кілька разів поспіль видавав на-гора укази і обіцянки опікуватися книжковою справою. Що ж, бачимо, як він «опікується». Гіркі приклади цього «піклування» ми вже побачили на прикладі «Мистецтва» та «Нот», бачимо тепер на прикладі «Сяйва». Та як може бути інакше, коли в уряд  потрапляють ті самі люди, які вже не один рік поспіль прибирають до рук ласі шматки в центрі Києва? Тепер у них, мабуть, взагалі руки розв’язано!

Наостанок цього невтішного матеріалу наводимо лист-звернення трудового колективу книгарні «Сяйво» до «рідного батька усіх киян» Леоніда Черновецького:

КНИГАРНЯ «СЯЙВО» ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІПОВІДАЛЬНІСТЬЮ

Київ, вул. Червоноармійська, 6

Вельмишановний Леоніде Михайловичу!

Натхненні Вашими заявами, про те, що Ваше обрання на пост мера Києва – «подарунок для всієї України» і Ви станете «рідним батьком для усіх киян», звертаємося до Вас ми, трудовий колектив легендарної письменницької книгарні «Сяйво», що на Червоноармійській, 6. Нас, 26 осіб, 9 з них – її засновники, люди літні, які присвятили роботі з книгою усе своє трудове життя і які попри всі економічні проблеми власними зусиллями й винахідливістю попри чинне законодавство та інші скрути вберегли книгарню. Сьогодні «Сяйво» – сучасне книготорговельне підприємство. Комп’ютеризоване, з відкритим доступом до книги, з асортиментом близько 60 тисяч найменувань, воно є чи не єдиним у столиці, де реалізація саме виданих в Україні книг сягає 50 (а не 2 – 5) відсотків. На полицях книгарні представлено літературу з усіх куточків України та з усіх галузей гуманітарних наук.

Звичайно, будь-яка, навіть така делікатна, як книжкова, торгівля – то бізнес. Наш бізнес – і шляхетний, і прибутковий, але не дає надприбутків, а лише стільки, щоб мати пристойну зарплату, утримувати на належному рівні книгарню і чесно сплачувати податки.

Але ми гадаємо, те, що книгарня протягом усього свого шістдесятирічного життя є Храмом українського духу і красного Слова, Парнасом для письменників і духовною Меккою для українських читачів, – найвища для нас винагорода. Тож старанно плекаємо молоду зміну – інші 15 працівників, молоді люди, які продовжать справу старшого покоління.

Та, на жаль, до нашого приміщення у самому серці столиці весь час простягаються загребущі руки нинішніх товстосумів, які жирують нині на ярмарку марнослів’я і марнослав’я.

З 1992 року ми тримаємо кругову оборону, але Ваша команда, справді, «молода злагоджена і високопрофесійна», як Ви і обіцяли, виявилася «нездоланною».

Маємо крихту надії, що Ви, позаяк обтяжені більш серйозними справами, не обізнані з усіма тонкощами роботи «пташат свого гнізда». Ваша справа, і це справедливо, нарощувати капітал, набувати нерухомість тощо, але хотілося б, аби не забували Ви і про порядність, чесність та мораль.

Наїзд Вашої команди почався ще 2003 року.

П’ятий номер Вашого виборчого списку до Київради Анатолій Чуб явився до нас з пропозицією віддати його довірителю свої частки у статутному фонді книгарні. Щоправда, Ваше ім’я він тоді не назвав, а натякав, що його патрон має донецькі корені. Тоді було все – спроба підкупу, залякування, переконання у недоцільності займатися таким малоприбутковим бізнесом, як книжки і… передбачення невідворотності нашого кінця.

З’явився цей добродій і після Помаранчевої революції, діловито пояснив, що його довіритель уже «помаранчевий». Мовляв, начувайтеся...

І пішло… поїхало…

Отримавши одкоша від усіх засновників «Сяйва», яких він методично обдзвонював по домівках (а з деякими і зустрічався особисто), перекинувся на наших ділових партнерів. І таки знайшов шпарину.

Книгарня «Сяйво», яка діяла як ТОВ з серпня 1993 року, у квітні 2001 року, аби вижити, підписала засновницький договір з книготорговельною фірмою «Орфей-1».

«Орфей-1» на той час позичив нам на рік кошти, аби ми вижили під час вимушеної бездіяльності під час реконструкції Бессарабського кварталу, і передав у тимчасове користування обладнання. Внесок «Орфея-1» у статутний фонд книгарні становив 5 900 грн.

Усі взаємини велися на умовах встановлених законом фінансових взаєморозрахунків. За всіма своїми зобов’язаннями перед «Орфеєм-1» «Сяйво» повністю розрахувалося. Повернуло тимчасову позику, викупило передане «Орфеєм-1» обладнання. На пільгових умовах, як реалізатор, за найнижчими націнками, аби скоротити час обігу коштів «Орфея-1», «Сяйво» реалізувало партнерам продукції на суму 1 мільйон 600 тисяч у закупівельних цінах. Коли «Орфей-1» почав згортати свою діяльність, втрачати активи, кредиторів тощо «Сяйво» викупило в «Орфея-1» залишок нереалізованого товару на 661 тисячу гривень, значний залишок якого й досі нереалізовано, бо він перетворився на малоліквідний. Зрештою, повернуто «Орфею-1» і його внесок у Статутний фонд – 5900 гривень.

На спільних зборах засновників 8 грудня 2004 року було зафіксовано розпад цього швидкоплинного союзу «Сяйва» та «Орфея-1». Зі складу засновників «Сяйва» було виведено «Орфей-1», а його двоє засновників увійшли до нас як фізичні особи.

Саме це і виявилося ахіллесовою п’ятою «Сяйва». Один із орфеєвців, його директор Корнієнко Р.А., виводить на світ божий інших Ваших, Леоніде Михайловичу, «спритних, енергійних та високопрофесійних «пташенят»:

№-3 Вашого списку до Київради Дениса Комарницького

№-7 – того ж таки списку – В’ячеслава Супруненка, до речі Вашого зятя, депутата Київради від Солом’янського р-ну (зауважте Солом’янського!)

№-2 – списку у Деснянському районі – Самохіна Олексія Юрієвича – члена Християнсько-Ліберальної партії України (Вашої партії, пане Чернівецький, і другий за вами у списку кандидатів у депутати цього ж таки району) – «талановитий юрист», один з тих, хто і представляв інтереси Корнієнка Р.А. у Солом’янському суді.

Слід зауважити: ці хлопці на розмовах у книгарні вели себе коректно і тактовно, та не зважили на застереження, що вирішувати усі справи щодо часток у статутному фонді слід винятково на зборах засновників (напевне, пан Чуб переконав їх, що то марна справа, звихнуті ідеалісти – не спокусяться на зелені).

То не біда – існують і інші добре відпрацьовані рейдерські схеми розвалу підприємства – судова тяганина. А вже щодо шпарин у Законі …а якщо ще й «підметушитися»… та при грошах…у потрібному місті та в потрібний час…то й говорити годі! За допомоги Вашої команди пан Корнієнко виграє судову справу. «Законність» його виграшу надійно забезпечена спритною командою Ваших «високопрофесійних пташат».

У хід було пущено усе – і «підробка» документів, і затягування процесу, і оголошення рішення суду, після півторарічної тяганини, саме на другий день після виборів.

Підсумок: 50% відсотків статутного фонду ТОВ «Книгарні «Сяйво» – повертають доведеному до банкрутства ще у 2004 році «Орфею-1».

Звісно, без бою ми не здамося, але гадаємо, він і не знадобиться, бо Ви, як справедливий нині батько усіх киян з благодійною щедрістю пробачите Вашим пташатам надурно витрачені кошти у п’ятизначному доларовому вимірі, на пана Корнієнка, який виступив у всій цій справі підсадною качкою.

Нас – не сваритиме за нашу сміливість і відвертість (бо не маємо сумніву), бо Ваші «юристи завзяті» спритно знайдуть , як «довести» – що то не я – і хата не моя, мовляв, наклеп зводять бісові діти.

А нагородою усім киянам і гостям столиці буде і надалі процвітаюча без усякої сторонньої допомоги «Книгарня «Сяйво».

З повагою і надією на співпрацю,
Трудовий колектив Книгарні «Сяйво»
Ю. Бруквенко, В. Верещак, І Гаєва,
О. Главацька, Л. Діденко, М. Долга, М. Зайцев,
А. Дячук, Е. Кадайтес, Л. Корецька, Ю. Клочан,
Р. Кузьмінець, А. Лазуткіна, Н. Павлюк,
А. Решетнікова, Т. Струк, Т. Старостіна, В. Хаджи нова,
Є.Янчук, О. Овдієнко, А. Малышко, О. Калюжний.

В статті було використано матеріали, взяті із сайту sumno.com

P.S. За два тижні «Сяйво» подає позов до Апеляційного суду міста Києва. Планується акція, що має відбутися під стінами суду. В програмі: спалення опудала нового «господаря» Києва, літературний салон, викинутий на вулиці, прямо під будівлю суду та купа креативу, проти якого йде боротьба існуючої влади.

На сторінках Інтернет-сайту «Сумно» запроваджено акцію підримки і захисту книгарні.

Акцію вже зголосились підтримувати:

Сергій Батурин, Андрій Кокотюха, Анатолій Дністровий, Світлана Поваляєва, Лариса Денисенко, Тимур Литовченко, Марина Соколян, Ірен Роздобудько, гурт «The INQUISITOR», видавництво «Кальварія», Портал українця (vox.com.ua), Національний Альянс (nation.org,ua), Українська Реалістична Організація Критики (urok.domivka.net).

Хочете і маєте можливість підтримати? Пишіть sumno.admin@gmail.com

Олексій ЖУПАНСЬКИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com