ЄВРЕЙСЬКІ ЯРЛИКИ

Чим обертається для простих людей США підтримка їхнім урядом єврейського тероризму

"ТЕРОРИЗМ" і "терорист" віднедавна стали найуживанішими словами на телебаченні та в інших контрольованих євреями американських засобах масової інформації. Ми знову й знову чуємо про Аль-Каїду, про іракський та палестинський тероризм, про те, як уряд Буша вимагає арешту будь-якого палестинця, названого в Ізраїлі «терористом»... Однак ми ніколи не чули про тероризм самого Ізраїлю або Сполучених Штатів. І справа тут не в діях тієї чи іншої сторони. Головне — як охарактеризувати ці дії.

Коли палестинці викори­стовують проти ізраїльтян бомбу-машину або бомбу-людину, то це - тероризм. А коли ізраїльтяни підступно вбивають з гелікоптерів палестинських лідерів, то це - вже чомусь не тероризм. Повітряна атака Осами бен Ладена на Всесвітній торго­вельний центр у Нью-Йор­ку та Пентагон — це терористичний акт, а скидання американських авіабомб на Кабул чи Кандагар — це вже щось зовсім інше...

Міркуючи над цими подвійними стандартами, мимо­волі згадуєш, як 1967 року ізраїльтяни спробували потопити американський воєнний корабель «Свобода». Після цієї акції планували звинуватити в усьому єгиптян і в такий спосіб нацькувати США на Єгипет. Спроба провалилася, хоча при цьому й загинули 35 моряків «Свободи». Однак контрольовані ЗМІ не тільки не назвали це тероризмом, а й зробили усе, аби замовчати справу. Отже, усе дуже просто: тероризм — це коли хтось нападає на євреїв, а коли самі євреї нападають на когось (навіть на свого наймогутнішого заступника — США) — це вже ніякий не тероризм.

У цьому сенсі нинішнє стано­вище уряду США – не що інше як 30 років тому під час війни у В'єтнамі. Тоді, звісно, боси мас-медіа не вважали В'єтконг чи Північний В'єтнам ворогами Ізраїлю. Отож контрольовані євреями ЗМІ повсякчас таврували американських політиків та військовиків як «убивць дітей» та «паліїв війни» (це, до речі, було однією з причин того, що США боролися про­ти в'єтнамських комуністів не надто енергійно і зрештою програли війну). А зараз аме­риканські політики навіть помислити не можуть про те, щоб стримувати реакцію си­лових установ США на дії близькосхідних ворогів Ізра­їлю. Бо будь-яке «стримування» негайно потягне за собою ярлик «ліберального ставлення до тероризму»...

З усього сказаного зрозу­міло, що наліплювані мас-медіа ярлики «тероризм» і «терорист» не мають нічого спільного з об'єктивним висвітленням геополітичних процесів і є лише зна­ряддям пропаганди в інтересах євреїв.

Упослідження американських політиків перед контрольованими мас-медіа дають змогу єврейським грома­дам США висувати зі свого середовища «урядових екс­пертів» мало не з усіх питань життя. Тепер ось з'явилися й «експерти з тероризму»... Чимало їх отримали від ЗМІ та уряду квазі-офіційний статус, і саме вони вказують владі, кого треба вважати «терористом»... Тим часом ви ніколи не натрапите в мас-медіа на критичну дум­ку щодо криміналізованих єврейських організацій. Якщо вони і згадуються, то їх ніколи не називають «небезпечними», «злочинними» або «терористичними». Це стосується, приміром, «Єврейської ліги захисту». Навіть з такою поганою репута­цією, їй вдається відкараскатися від усіх висунутих проти неї звинувачень. Цьому сприяють потужна підтрим­ка мас-медіа і мляві дії влади. 1985 року «Ліга» вчинила 37 терористичних актів і була визначена ФБР як «друга найактивніша терористична група у Сполучених Шта­тах», що «побила рекорди мафії». Та, як неважко здо­гадатися, інформація про звіти ФБР з цього питання у газетах не з'явилася...

ФБР зацікавилася «Лі­гою» через здійснені нею 1985 року теракти проти ка­ліфорнійських офісів «Аме­рикансько-Арабського антидискримінаційного комітету» (тоді загинув регіональний директор комітету А.Одег). Рятуючись від переслідування, члени «Лі­ги» втекли до Ізраїлю, а сама «Ліга» діяла й надалі, і ЗМІ не чіпляли на неї ярликів. Аж ось напередодні Нового 2002 року ФБР заа­рештувало в Лос-Анжелесі голову цієї групи Ірва Рубі­на та її «єврея № 2» Ерла Кругеля. Вони готували бомби для тамтеш­ньої мечеті та Південно-каліфорнійського офісу конгресмена США Даррела Ісси. Звичайно, єврейські громади добре розуміються з кон­гресменами, але для Д.Ісси, ліванця за походженням, «Ліга» зробила виняток. Головна його «провина» полягала у відсутності ентузіазму в підтримці терористичних дій Ізраїлю...

Якби, приміром, мене схопили під час підготовки до висадження в повітря сина­гоги або офісу єврейського конгресмена, то весь світ слухав би про це протягом кількох тижнів. Однак ви марно чекатимете такої гласності навколо діяльності «Єврейської ліги захисту» та арешту її керівників. Доки американські засоби масової інформації контролюватимуться євреями, доти ви не почуєте від них жодного обвинувачення у тероризмі на адресу не тільки злочинних єврейських груп США, а й держави Ізраїль (яка, до речі, здійснює терористичних актів більше, ніж усі інші ра­зом узяті країни Близького Сходу).

Ми маємо справу з вельми небезпечним феноменом. Маленька за чисельністю єврейська громада Америки контролює засоби масової інформації і через них на­ліплює ярлики на будь-яку людину, організацію або цілий народ, які їй не подобаються, а величезна більшість американського народу сприймає цю інформацію без усякої критики й сумнівів. Виставляючи єврейські криміналізовані групи («Єврейську антинаклепницьку організацію», «Єврейську лігу захисту» та інші) як такі собі сумирні громадські організації, мас-медіа маскують їхню справжню діяльність і тиснуть на правозахисні установи, змушуючи їх відмовлятися від енергійного переслідування злочинців.

Ярлик «терорист» стосовно близькосхідних арабів має прямий стосунок до підтримки Сполученими Штатами ізраїльського тероризму (справжнього, а не віртуального), до спричиненої цією підтримкою повітряної атаки на Нью-Йорк і Пентагон у вересні 2001 року і війни США проти Афганістану... Використання ж єврейськими мас-медіа ярликів «расист», «неонацист», «фана­тик» значною мірою зумовлює катастрофічну расову політику американського уряду, яка протягом останніх сорока років руйнує наше суспільство. Застосовуючи ці ярлики в новинах, розважальних програмах тощо, мас-медійні магнати вживили їх у наше суспільство, як у дослідах Павлова з собаками, на рівні набутого рефлексу. Коли з телеекрана на якогось політика навісять ярлик «расиста», пересічний американський глядач подивиться на цього невдаху з жахом та огидою, не замислюючись над тим, чи відповідає ця інформація дійсності. Він не поміркує навіть над елементарними запитаннями: «А що, власне, вчинила ця людина, яку затаврували як «расиста»? Чому телевізійники хочуть, щоб я її ненавидів? А що таке, власне, расизм? Чи й справді це така вже й погана і недолуга річ?» Пересічний глядач не перейматиметься усіма цими запитаннями, бо знає, що, коли він скаже щось не дуже толерантне про «расові відмінності» або про неконтрольовану імміграцію, на нього самого одразу ж на­вісять ярлик «расиста» з усі­ма відповідними наслідками. Словом, він не ска­же нічого проти руйнівної політики уряду США. І руйнування безперешкодно триватиме...

За матеріалами газети
«За вільну Україну»