Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
ЕЛІТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПЕЛЮШОКПрезидентом МАУП Г.Щокін та ректор Міжнародного університету «Євразія» Сурен Оганян (Вірменія) підписали угоди про співробітництво у сфері відкритої освіти, які передбачають створення навчально-консультаційного центру Академії у Єревані, заснування центру дистанційної освіти для вірмен, що проживають в Україні, Росії, Білорусі та інших довколишніх державах, а також співробітництво зі створення спільних освітніх структур для вірменської та української діаспор у третіх країнах. Про деякі аспекти українсько-вірменського співробітництва та цікавий досвід безперервної освіти в Міжнародному університеті «Євразія» розповідає цей матеріал, записаний у Єревані Ігорем Маленьким. Сурен Оганян – ректор Міжнародного університету «Євразія», доктор географічних наук, професор та почесний доктор кількох вірменських та зарубіжних університетів. Важко в кількох реченнях розповісти про ті програми, які Міжнародний університет «Євразія» розгортав протягом останнього десятиліття. Однак про деякі успіхи уже можна говорити. Університет можна створити двома шляхами – зосередившись на створенні матеріальної бази, корпусів і приміщень, або, як говорив наш поет Гованес Туманян, наповнюючи його душею, внутрішнім змістом, передовими програмами і сучасним рівнем освіти. До цього року ми не мали власного приміщення, але тепер придбали корпус загальною площею близько 15 тисяч метрів і, гадаю, усі наші програми отримають новий стимул для розвитку. Концепція університету полягала в наданні якісної освіти та послідовних реформах у цій галузі через створення якісних умов організації навчального процесу. Адже не секрет, що шкільна система усього пострадянського простору продовжує функціонувати як школа радянської моделі, в якій мало що змінилося. Програми залишаються радянськими, підручники - наполовину. Психіка вчителів перебуває на рівні застійно-брежнєвських часів. Процвітає репетиторство у підготовці до ВНЗ, індивідуальні заняття, тоді як учитель повинен давати якісні знання усім дітям. Держава намагається здійснювати якісь безсистемні реформи, але, гадаю, у найближчі 10 - 15 років у цій сфері не доводиться чекати радикальних змін. Створюючи свій освітній комплекс, ми поставили собі за мету відібрати найкращих абітурієнтів. Однак, спираючись на випускників державних шкіл, ми не змогли цього досягти саме через незадовільний і дуже різний рівень їхніх знань. Досить сказати, що донині у наших школах діють навчальні програми, затверджені 1936 року Сталіним. І навіть в останні десятиліття ніхто серйозно не досліджував, які психологічні та й фізіологічні зміни відбулися за цей час в сучасних учнів та вчителів. Навчальні плани часто перевантажені непотрібним матеріалом, не відображають багатьох сфер сучасних знань. Тобто учень не міг отримати якісної освіти через недосконалість навчальних програм і планів. Тому ми створили свою середню школу та коледж з такими напрямами навчання: фізико-математичний, економічний, юридичний, іноземні мови. Створили власні навчальні плани, зменшуючи навантаження та поглиблюючи програми за профільними предметами. Дослідження доцільності та обсягу матеріалу в старших класах школи проводилися протягом кількох років, зокрема на досвіді усіх моїх дітей (їх у мене четверо), які пройшли через створювану систему безперервної освіти. Після запровадження нової системи навчальних програм різниця між нашими випускниками та випускниками державних шкіл виявилася такою разючою, що ми змушені були відмовитися від прийому до коледжу випускників державних шкіл, орієнтуючись лише на власних вихованців. Тобто за два роки ми не могли перетворити неякісний учнівський матеріал на якісний. Тому замість тоталітарно-адміністративної школи й створили авторську школу. Її осердям є учень, який, окрім якісних знань, отримує у цій школі ще й основи етики, соціальної поведінки, зрештою - демократії, бо поточними справами тут відає учнівський комітет, членів і голову якого обирають кожні два роки загальними учнівськими виборами. Таким чином ми поступово дійшли до початкової школи, з якої й почали набір і отримали непогані результати. Та потім з’ясувалося, що до першого класу приходять діти з різною підготовкою в домашніх умовах, державних дитячих садках, приватних закладах, яких часто неможливо адаптувати до нашої освіти. Тому ми пішли далі, створивши дошкільний заклад «Ньютонік», що працює за програмою італійського вченого Монтесора, на дуже ранніх етапах виявляючи природні схильності дитини, розвиваючи працездатність. Наші діти в «Ньютоніку» у 3-4 роки пізнають, що таке бетон, цегла чи туф, як з ними працювати, вчаться грати на музичних інструментах, малювати, ліпити, освоюють побутову техніку. Це якраз той вік, коли дітям закладаються основи багатьох сфер знань, а також мов, якими вони зможуть спілкуватися. Тому в дитсадку присутні елементи вивчення російської, англійської та інших іноземних мов, поряд з вивченням рідної вірменської, математики й розвитку художнього мислення. Я вважаю, саме цим наша система вирізняється на дуже насиченому ринку освітніх послуг Вірменії, де на 150 - 160 тисяч студентів працює сотня найрізноманітніших, американських, французьких, російських ВНЗ і стільки ж коледжів. Ми готуємо свій елітний матеріал практично з пелюшок, надаючи можливість талановитим учням вчитися в нас від дитячого садка до магістратури. До того ж у школі, де навчання здійснюється у групах до 12 дітей, існує 100 бальна ситема оцінок, 60 з яких припадає на знання, а 40 - на розвиток творчого потенціалу, активності, соціальної поведінки. Діти з більш як 90 балами вчаться безплатно, а тих, які кілька місяців не дотягують до 40, відраховують, бо немає сенсу витрачати час і зусилля викладачів на дітей, які не можуть чи не хочуть вчитися. У коледжі та університеті діє кредитна система, яка дозволяє талановитим студентам проходити курс у стисліші терміни. А найкращих ми посилаємо на навчання до Гарварду чи Бостонського університету. Досвід створення системи дистанційної освіти для вірмен, які проживають за межами Вірменії, також почався зі США, де у бесідах з представниками діаспори ми з’ясували, що наші земляки відчувають необхідність в отриманні освіти, бо без дипломів змушені виконувати некваліфіковану роботу, бо далеко не всі можуть вчитися в американських коледжах. Крім того, освітній ресурс вірменської діаспори дуже неоднорідний. Тож, допомагаючи вірменам за кордоном отримувати освіту, ми сприяємо зростанню загального інтелектуального потенціалу діаспори. Ми створили курси-юніти вірменською мовою та електронний факультет, отримавши на проведення цього експерименту окремий дозвіл Міністерства освіти Вірменії, оскільки у вірменському законодавстві дистанційне навчання визначається як форма освіти. Довелося створити своє положення про дистанційну освіту як метод навчання і переконати міністра запровадити наш досвід у Вірменії та за кордоном. Суть цього досвіду полягає в експорті з Вірменії освіти у вигляді навчальних програм. Таким чином створено три центри дистанційної освіти у Болгарії, проведено підготовчу роботу з відкриття центрів у Лос-Анджелесі та Ростові-на-Дону. Діяльність закордонних центрів провадить Міжнародний інститут «Євразія», засновником якого є університет «Євразія» та кілька закордонних університетів. Власними силами ми створили такі центри у периферійних районах республіки в Ноенберяні та Іджевані, де далеко не всі молоді люди мають можливість їхати вчитися в Єреван, а з допомогою заочно-дистанційного методу в них з’являється можливість отримати освіту. Важливо, що наші курси-юніти допомагають удосконалити методику навчання і на денній формі освіти, оскільки студенти знайомляться з основним матеріалом по курсах і викладачеві в аудиторії залишається обговорити їхню головну проблематику, перетворюючи лекції в активне спілкування студента і викладача. Таким чином, створюються передумови для розвитку кредитної системи освіти, яка поєднує інтелектуальні та фінансові можливості студента. Тобто студент, виходячи з наявності часу, здібностей та фінансових можливостей, може сам обирати, коли йому завершувати той чи інший курс. І в цьому ми стали першопрохідцями, хоча були й проблеми, оскільки така система передбачає дотримання якості навчання, добросовісності та повноцінності отриманих знань, інакше вона не працює. Наступними завданнями є запровадження методу навчання он-лайн та телевізійної системи, яка потребує значного технічного оснащення. Взагалі, знання я розглядаю як певний товар, який треба звідкілясь взяти чи створити і найефективніше донести студентові, як це і є в логістиці, яка вивчає методи створення найефективнішої системи «виробник – споживач». Тому в нашому університеті застосовується певний розподіл праці, досвідчені викладачі й професори створюють курси лекцій-юнітів, а доносять їх до студентів з допомогою інформаційних та комп’ютерних технологій молоді викладачі й аспіранти. І в цій сфері також не обійшлося без експерименту. Ми, наприклад, почали створювати електронну азбуку для дистанційного вивчення вірменської мови, бо в багатьох країнах діти діаспорних вірмен говорять англійською, французькою, російською чи українською мовами, а вірменську їм доводиться вивчати з основ. Таким чином, ми знову переконуємося у життєздатності нашої системи безперервної освіти, здатної доносити повноякісний освітній продукт споживачеві від «пелюшок» чи дитячого садка до цілком зрілого віку. Саме тому, ми маємо намір, використовуючи значний досвід МАУП, створити регіональний центр заочно-дистанційної освіти для вірмен саме в Україні. Сподіваємося, набутий досвід і можливості наших навчальних закладів сприятимуть створенню спільних навчальних центрів для вірмен, вихідців з України та в інших країнах. Гагік Васканян – Голова Рахункової палати Вірменії: — Недавно я відвідав Україну на запрошення голови Рахункової палати України, де й було підписано відповідну угоду про співробітництво. Програмою перебування в Україні передбачалося відвідування МАУП, де нашу делегацію приймав генеральний директор Міжнародного відкритого університету, віце-президент з міжнародних зв’язків М.Цимбал. Враження від відвідування Академії важко передати, бо в жодній країні я не бачив такого сучасного ВНЗ. Чудово, що в Академії побудовано вірменську каплицю, присвячену 1700-літтю прийняття християнства у Вірменії - як доказ, що наші зв’язки і співробітництво мають глибинну історію. Вірмени споконвіку тут жили й сприяли зміцненню української державності, і започаткування співробітництва МАУП з Міжнародним вірменським університетом «Євразія» не випадкове. Однак я ніколи й не уявляв, що через місяць після мого відвідання Академії, про яку я розповів Сурену Оганяну, ви не лише знайдете спільну основу для співробітництва, а й встигнете відпрацювати й підписати угоду в сфері відкритої освіти. Очевидно, коли люди знають, про що вони говорять, вони швидко знаходять спільну мову. Враховуючи досвід МАУП зі створення міжнародних освітніх структур, спільних інститутів, що діють в Академії, залишається сподіватися на закономірний розвиток цього співробітництва у напрямі створення вірменського культурного центру чи, можливо, українсько-вірменського інституту, у заснуванні якого із задоволенням допомогла б вірменська діаспора в Україні. Бо там, де уже є храм, за законами буття має бути культурний та освітній осередок, який сприятиме подальшому взаєморозумінню та співробітництву між нашими християнськими народами. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |