Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ШУЛЕР В МАНТІЇ

Про дивацькі діла в нашому судочинстві чув багато. Але те, з чим особисто зіткнувся у місцевому військовому суді Сімферопольського гарнізону, перевершило всі уявлення.

Наперсточники на ярмарках та вокзалах разом взяті бліднуть перед «майстерністю» судді – махінатора Швеця Валентина Анатолієвича, котрому потрапила на розгляд цивільна справа за моїм позовом від 03 червня 2005 р. до Кримського військкомату про помилки в перерахунку пенсії. Невідомо з яких мотивів (а вони, безумовно, були) суддя замість того, щоб у відповідності до закону та процесуальних норм спрямувати судовий розгляд на захист моїх порушених прав, сам розгорнув агресивний наступ на них, діючи по «понятіям».

Почав з того, що примусив мене всупереч закону сплатити велику суму державного мита. Далі до участі у розгляду справи він неправомірно допустив у якості представника військкомату майора Ігоря Карпушенко, проігнорувавши заяву тимчасово виконуючого обов’язки військового комісара АР Крим Істратова І.В. про розгляд мого позову без представника їхньої установи.

Далі суддя немотивовано і протиправно почав відкладати судові засідання, про що я кожен раз дізнавався вже по прибутті на слухання, подолавши сто кілометрів із Севастополя. Згодом суд перетворився в нескінчений процес принижень, залякувань та знущань. Справа дійшла до того, що заздалегідь призначене на 13 годин чергове слухання розпочалось лише о 18 годині.

Переконавшись в упередженості та необ’єктивності судді Швеця, заявив про його відвід, який він сам відхилив, посиливши після цього процесуальні репресії.

Через те після шести безрезультатних поїздок подав заяву про розгляд цивільної справи без моєї участі. Для надійності додав письмове пояснення до позову з його доказовим обґрунтуванням та визначенням межі вимог. Проте суддя Швець і тут лишився незмінним в своїх маніпуляційних методах судочинства. Він не розглянув справу по суті, як це належало здійснити у відповідності до норм процесуального права, а залишив ії без розгляду, звинувативши мене у тому, що не з’явився у судове засідання. При цьому сплачене держмито не повернув свідомо.

Щоб я не зміг оскаржити постановлене рішення, суддя Швець в порушення закону  надіслав його копію лише через три тижні, коли вже сплинув термін для апеляції, а на супроводжувальному листі і в канцелярській книзі зазначив дату, відповідну підписанню рішення.  Та він не врахував мого досвіду боротьби з подібними «охоронцями» наших прав і свобод. Поштовий, хоч і простий, конверт я не викинув, на що він розрахував, а використав у якості доказу штемпель з датою на ньому, чим довів факт посадового підлогу.

Після оскарження до військового апеляційного суду Військово – Морських Сил України вже не рішення, а дії самого судді, той у своїх махінаціях пішов ще далі. На вимогу апеляційного суду до переданих матеріалів цивільної справи додати копії носіїв технічного фіксування всіх судових засідань, Швець підробив записи ніби - то проведених без моєї участі лише двох останніх слухань.

Про їх фальшиве походження свідчать значні розбіжності з протоколом щодо початку і тривалості слухань, а також їх змісту.

В той же час носії звукозапису, де були зафіксовані погрози судді, його перешкоджання у наданні пояснень та окрики, він знищив, доповівши в апеляційний суд, що через несправність апаратури всі попередні слухання технічно не зафіксовані. Це свідомий обман бо на другому засіданні за моїм проханням була проведена робоча перевірка якості звукозапису. Вона була визнана цілком задовільною, про що зроблено запис в протоколі судового засідання. Тут звичайнісінький шахрайський демарш з метою унеможливити потрапляння носіїв звукозапису до апеляційного суду, котрий розглядав мою скаргу, і, згідно з повідомленням, спрямував матеріали до Кваліфікаційної комісії суддів військових судів України з пропозицією притягти суддю Швеця В.А. до відповідальності. Тільки мало віриться, що таке станеться.

Тут можна було б розповісти і про те, як зухвало вів себе Швець з представниками апеляційного суду, котрі виїжджали для розгляду мого звернення на місце, як ухилявся від зустрічей з ними, ігнорував виклики на колегію. Мабуть, впевнений в надійності своїх високих та впливових покровителів. На такий висновок наводить і та обставина, що моя скарга до Вищої Ради юстиції України на протизаконні дії судді Швеця лишилась не лише без розгляду, а навіть і без відповіді. Більше того, в суддівських коридорах ходить чутка про те, що Швець вже ніби то висувається на посадове підвищення. Тому Валентин Анатолієвич почуває себе впевнено і веде зухвало.

Якщо ж таке станеться, що в наших умовах цілком ймовірно, то це буде ще один доказ того, що в суддівському королівстві нашої держави не все гаразд. Бо коли під мантією, символом законності і справедливості, маскується звичайнісінький шулер від Феміди, і ніхто його не зупиняє, то це вже не лише діагноз, але і ознака для невідкладної реформи всієї  і не тільки судової, а державної системи.

Прикро, що мій приклад – не поодинокий випадок, а система в судочинній діяльності не лише судді Швеця. Вона притаманна роботі всього військового суду Сімферопольського гарнізону, котрий найгірші радянські традиції особливо зневажливе ставлення до людей, увібрав в себе від всієї судової системи нашої держави, яка була і лишилась антинародною.

Тому я цілком підтримую програму Української Консервативної партії (УКП), спрямовану не на косметичну реформу та підфарбування, а корінну зміну системи влади в Україні і в першу чергу корумпованої судової. І це правильно. Бо, як старого воза не вдосконалюй, не переставляй на ньому колеса і не розмальовуй, що намагаються нині робити наші державники та провладні партії, ніколи навіть по формі не отримаємо авто.

А щоб Україна не пленталась, у своє майбутнє на старезній колимазі, яку зараз являє собою система влади, ії потрібно, як пропонує голова УКП кандидат в депутати ВРУ Георгій Щокін, докорінно змінити, зробивши її українською за духом і призначенням. Саме через те я буду голосувати за кандидатів від УКП, які є не лише професіоналами – управлінцями, але і патріотами нашої держави. Бо коли такі люди не прийдуть до керма України, ми для влади, котру і надалі намагаються утримати корумповані клани, замасковані під політични партії, залишимось «козлами», «биомассою» и «человеческим материалом». А це означає, що ми ніколи не знайдемо захисту своїх прав і свобод ні в судах, ні в правничих інстанціях всіх рівнів. Отож добре думаймо і не на виборчій дільниці, а вже сьогодні, зараз...

 

Капітан 1 рангу запасу
Юрій Тимощук
Севастополь

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com