Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ТЕСТ НА “ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ”

Довідка: Наприкінці 80-х років на хвилі підйому національної ідеї, що проголошувала мету возз'єднання Молдови і Румунії, у російськомовних містах Наддністрянщин (до приєднання Бессарабії до СРСР у 1940 році цей регіон входив як автономна республика до складу України) почався рух за відділення від Молдови і державотворення у складі СРСР. Після розпаду Союзу і проголошення незалежності Молдавії цей регіон фактично вийшов з-під контролю Кишинева. Молдавська армія у червні 1992 року почала спробу силою повернути Придністров”я до складу Молдови. Був атакований підконтрольний придністровцям місто Бендери, під час штурму якого загинули сотні мирних жителів, у тому числі школярі (саме у той вечір у місті проходив випускний бал). Атака була відбита силами самооборони і російськими й українськими добровольцями, які допомагали їм. Відтоді Придністровська Молдавська Республіка існує як незалежна, хоч і ніким не визнана держава. Гарантами збереження статус кво у Придністров”ї є Росія й Україна. Періодично ведуться переговори про возз'єднання двох країн, однак поки вони закінчувалися безрезультатно. Черговий план врегулювання запропонувала в 2005 році Україна, але він, зважаючи на все, після нинішніх подій вже похований. Утім, ще раніше його просаботували як Молдова, так і ПМР.

Конфлікт навколо Придністров”я, який не вщухає вже досить тривалий час, розгорнувся з новою силою після введення Україною нових митних правил перетинання кордону вантажами з ПМР. Тепер експортувати свою продукцію підприємства цієї невизнаної республіки можуть тільки зі штампами молдавської митниці.

Найпоширеніша точка зору на ситуацію зводиться до того, що Брюссель і Кишинів хочуть українськими руками покінчити з режимом Смирнова. Примітно, що про це говорили навіть ті високопосадовці і дипломати, яких досить важко запідозрити в симпатіях до керівництва самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки. Як, утім, і до самого факту її існування.

Досвід аналогічних виховних заходів в інших країнах засвідчив: ані Євросоюз, ані Сполучені Штати втрати країн, сусідніх із «блокованою», не відшкодовують. Про це, до речі, під час переговорів згадував і нинішній голова місії ОБСЄ в Молдові Вільям Хілл. І хоча товарооборот Києва з Тирасполем досить скромний (близько 250 млн. дол. щорічно), це може позначитися на стані деяких українських підприємств. До того ж українцям належать деякі об’єкти в самому Придністров’ї. За певною інформацією, частка вітчизняного капіталу тут становить приблизно 30-35%.

Якщо врахувати, що участь у приватизаційних процесах у ПМР не заохочувалася українським урядом (як, наприклад, це робилося в Росії), а сама приватизація супроводжувалася перманентними попередженнями з боку молдавського президента Вороніна про скасування її результатів після об’єднання країни, то цифри не такі вже і скромні.

У Києві побоюються, що молдавська сторона перетворить реєстрацію придністровських підприємств на цілий ритуал. Однак у заяві українського уряду від 7 березня 2006 року звучали заклики не створювати перешкод у реєстрації, адресовані вже придністровському лідеру Смирнову. Молдавани ще раніше відрапортували, що на постійній основі в Кишиневі зареєструвалися понад 50 економічних об’єктів із Придністров’я, на тимчасовій — понад 30. Інша справа, що в перші дні так званої блокади на лівому березі Дністра утворилася величезна пробка, і ніякий документ із молдавської столиці був не здатен прискорити процес проходження вантажів.

Проте в українській столиці усвідомлювали: відхід від багаторічної риторики, що зводиться до улюбленої формули часів кучмізму про захист інтересів співвітчизників, які проживають на лівому березі Дністра, рівнозначний для ЄС відмові від проведення Києвом традиційної політики багатовекторності в даному напрямі. На конкретному прикладі із запровадженням нових митних правил у Євросоюзі мали переконатися: команда Ющенка не має нічого спільного зі своїми попередниками, які виявляли самостійність у придністровському питанні хіба що у вигляді заяв про підтримку заміни російської миротворчої місії на міжнародну під егідою ОБСЄ. Нова українська влада має пройти своєрідний тест на декларовану європейськість.

Інша справа, чи зможе Україна з допомогою настільки «сміливого», за висловом одного високопоставленого єесівського переговорника, кроку поповнити свій євроінтеграційний актив. Адже, наскільки нам відомо, навіть після прийняття розпорядження Кабміну представникам української делегації все ще доводилося вислуховувати докори євросоюзівських гостей із цього приводу під час засідання трійки ЄС, що відбулося 3 березня в Києві. Хоча, можливо, представники Євросоюзу просто намагалися попередити чергову відстрочку початку реалізації Спільної заяви, що насправді мала бути призначена ще на 25 січня 2006 року.

З місця подій

За словами першого заступника голови Держмитслужби України Олександра Федорова, придністровська сторона продовжує блокувати пропуск вантажів через свою територію.

- Відбувається це дуже дивно, - говорить він, - оскільки проводиться вибірково, пропускаючи лише вантажі, які потрібні придністровському керівництву, а також лише на міжнародних пунктах пропуску (2 автомобільних та 2 залізничних пункти).

На думку Олександра Федорова, це робиться для компрометації України в очах світової спільноти. На автомобільних пунктах пропуску повністю припинено рух на міжнародному пункті «Платонове», а на пункті «Кучурган» - тільки вантажівок і автобусів, легкові ж автомобілі пропускаються. При цьому, повернені українськими митниками через відсутність митного забезпечення Республіки Молдови 15 вантажівок, придністровською стороною  не приймаються та використовуються для блокування дороги. На виїзд же з України очікують понад півсотні завантажених машин.

На міждержавних автомобільних пунктах пропуску (їх всього 6) рух пасажирського транспорту безперешкодний, а з України в Придністров'я здійснюється пропуск експортних вантажів, крім підакцизних товарів.

Щодо залізничного транспорту, то в пункті «Кучурган» повністю заблоковано рух пасажирських поїздів, пропускаються лише вантажі, що прямують на адресу економічних агентів та порожні вагони з Придністров'я. У свою чергу до України, у зв'язку з відсутністю необхідних митних документів, через «Тимкове» не пропущено 13 залізничних ешелонів. Усі вони перенаправлені придністровською стороною в обхід Придністров'я і оформляються у пункті пропуску «Могилів - Подільський».

Проте, як відзначають українські експерти, швидше за все, Україна поступилася тиску США і ЄС (останні намагаються якнайшвидше ліквідувати незалежність Придністров”я, вивести звідти російські війська, що у свою чергу відкриє дорогу для вступу Молдови в ЄС і НАТО). Натомість наша країна одержала скасування поправки Джексона-Венніка і згоду США на вступ України до ВТО. Формально це порушує угоду між Україною, Молдовою і Придністров”ям від 1997 року, яким гарантується право на самостійну господарську діяльність придністровських підприємств і вільне проходження їхніх товарів через кордон України.

Продовжуючи тему, можна стверджувати, що митне питання ставить Придністров”я на межу життя або смерті. Тому невизнана республіка піде на найрадикальніші кроки, перекривши всі постачання через свою територію в Україну і Молдову. Безумовно, від цього постраждають і самі придністровські виробництва, але там розраховують, що збитки тієї ж Молдавії будуть так само відчутні, а тимчасові труднощів ПМР розраховує подолати за допомогою Росії. Москва вже пообіцяла їй велику фінансову “ін”єкцію”. Крім того, придніпровці сподіваються, що після виборів в Україні Київ перегляне своє ставлення до республіки (під тиском Росії і внутрішньої опозиції). Якщо ж цього не відбудеться, розвиток подій важко передбачити. Чи можна очікувати військового конфлікту? Поки ймовірність цього здається невисокою. Зрештою, у регіоні перебувають російські війська, при яких навряд чи можливі воєнні дії. Але напруга наростатиме і реальні будь-які провокації, у які може бути втягнена й Україна стараннями Молдови і Заходу. Тим більше, що відносини з Росією, і без того непрості, на придністровському ґрунті можуть кардинально погіршитися. Коротше кажучи, нашій країні варто бути пильною і зважити всі "за" і "проти" зайнятої владою твердої позиції у відношенні невизнаної республіки.

Віталій Кулик, директор київського Центру досліджень проблем цивільного суспільства, що вже багато років професійно займається вивченням проблем Придністров”я, вважає, що Україна, почавши блокаду ПМР, тим самим перестала відігравати самостійну роль у цьому регіоні.

- Не можна довіряти заявам Заходу, що він нібито хоче покінчити з придністровською контрабандою, тому і зажадав від України ввести блокаду, - каже він. - Насправді ЄС і США стурбовані тим фактом, що Росія не виконує рішення Стамбульського самміту 1999 року і не виводить свій військовий контингент із Придністров”я. Наразі фактично зупинений і вивіз озброєння. Розширення НАТО і ЄС на Схід поставило перед Заходом головне питання - безпека своїх східних кордонів. А саме - скорочення військової присутності Росії в регіоні.

Що ж до вигоди Кишинева, на думку В.Кулика, Молдова хоче підім'яти під себе придністровські підприємства, побудовані там ще за радянських часів.

До речі, багато придністровських підприємств готові до реєстрації в Молдові (мало того, 84 з них уже зареєстровані). Однак, як з”ясувалося, для зареєстрованих підприємств молдавська сторона затягує видачу сертифіката походження товару. Наприклад, повертає назад адресатові документи, подані для одержання сертифіката. А останній потрібний для перетинання кордону, щоб товар не вважався контрабандою.

З місця подій

На одному з найбільших пунктів пропуску між Україною і Молдовою на придністровському сегменті кордону  "Кучурган-авто" з українського боку зараз немає ніякої черги вантажних автомобілів. Огляд і проходження кордону відбувається у звичайному режимі. Громадяни України і жителі Придністров'я вільно пропускаються в потрібному напрямку. Те ж стосується і легкових автомобілів.

Водночас, з боку Придністров'я, видно мітинг громадян. Дорога також перегороджена фурами, підійти туди ближче немає можливості. Самі мешканці Придністров'я, з якими вдалося поговорити, дають абсолютно протилежну інформацію про те, що відбувається в невизнаній республіці. Так деякі з них стверджують, що тиждень так званої блокади, як називають тут зміни митних правил, вже приніс шкоду безпосередньо жителям країни. Частина підприємств закриті, оскільки не вистачає місця на складах, припинені пенсійні й інші соціальні виплати. При цьому є й ті, хто твердить, що не відчув на собі жодних негараздів. Більше того вони конфіденційно цікавляться тим, скільки отримують ті жителі їх країни, які цілими днями мітингують на кордоні.

Проте заперечують наявність будь-якого напруження на митних постах в зоні українсько-придністровського та українсько-молдовського кордону митники. Зокрема, у Могилеві-Подільському, куди перенаправляються транспортні потоки із заблокованих прикордонних переходів, робота ведеться планомірно, - повідомив начальник посту Сергій Лук'янов. - До чотирьох пар пасажирських та вантажних потягів, що перетинають кордон, додалось ще по п'ять пар.  

Що стосується раніше аморфного в питаннях придністровського врегулювання ЄС, то для нього запровадження нового митного порядку означало набагато більше, ніж просте надання дружньої послуги молдавській стороні. І справа не лише в розширенні переговорного формату за рахунок Брюсселя й Вашингтона як спостерігачів.

Існуючий митний порядок на кордоні практично зводив нанівець доцільність функціонування Місії допомоги ЄС на українсько-молдавському кордоні, що офіційно стартувала першого грудня минулого року. Для Євросоюзу, який переживає аж ніяк не найкращі часи, сьогодні важливо продемонструвати: він усе ще залишається важливим міжнародним гравцем, здатним і контрабандні потоки зупиняти, і заморожені кризи долати.

А щоб перший такий проект моніторингової місії на пострадянському просторі себе виправдав, його учасникам для початку необхідно знати, що є контрабандою, а що ні. Попередній порядок не дозволяв це зробити. Про серйозність намірів ЄС стосовно Придністров’я свідчить й інший факт: у Брюсселі всерйоз заговорили про те, щоб майбутня багатонаціональна місія в Придністров’ї під егідою ОБСЄ, яка повинна замінити російських миротворців, переважно складалася з представників країн-членів Євросоюзу.

По-друге, переговори з придністровського врегулювання вже давно почали перетворюватися на відвертий блеф. Останнім часом складалося враження, що натхнена початком переговорів про визначення статусу Косова придністровська сторона зайняла вичікувальну позицію до появи раз у раз анонсованого в місцевій пресі косовського прецеденту. Не виключено, що, озброївшись цим аргументом, придністровці спробують розпочати діалог, виходячи із зовсім інших відправних позицій.

Тим часом, офіційний Київ наголошує на необхідності посилення роботи на експертному рівні у межах консультацій у форматі „5+2» (Молдова, Придністров’я, Росія, Україна, ОБСЄ + США, ЄС) щодо врегулювання конфлікту у Придністров’ї. Водночас підкреслюється необхідність активізації співпраці у процесі спільного моніторингу придністровської ділянки українсько-молдовського кордону для протидії контрабанді, незаконній міграції, поліпшенню матеріально-технічного оснащення кордону. Саме з цією метою було прийнято рішення про вдосконалення регламенту проходження придністровських товарів через державний кордон Молдови та України.

Нинішня криза з політичного погляду, безумовно, вигідна російській стороні. По-перше, вона дозволяє зняти з порядку денного (принаймні в короткостроковій перспективі) реалізацію плану Ющенка. Не секрет: у Москві були змушені підтримати цей документ лише тому, що його схвалили безпосередні сторони конфлікту. По-друге, російській делегації вдасться відтягнути в часі обговорення заміни російської миротворчої місії на багатонаціональну під егідою ОБСЄ, а заодно ще більше зміцнити свої позиції на території бунтівної республіки.

Пост скриптум: 200 тисяч придністровців є етнічними українцями. А 70 тисяч, незалежно від етнічного походження, - громадяни України. Українська мова, поряд з російською і молдавською, є державною. Головний університет ПМР, Тираспольський, носить ім'я великого Тараса Шевченка.

 

Валерій ГРІНЧЕНКО,
Київ-Одеська область-Київ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com