МАНЕВРИ НАВКОЛО “ОЛІМПІЙСЬКОГО”

Недавно з подачі керівництва Федерації футболу України (ФФУ) відбувся черговий викид розігрітої інформації щодо ситуації навколо київського НСК “Олімпійський”.

Йдеться про будівництво на передстадіонній площі, яке загрожує безпечному пересуванню людей біля арени під час футбольних поєдинків. Згідно з повідомленнями, через це на “Олімпійському” взагалі може бути заборонено проведення матчів. Зокрема під загрозою опиняється успіх спільної заявки України та Польщі на проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року.

Це вже не перший гвалт ФФУ з приводу ситуації навколо “Олімпійського”. Масовані викиди інформації від нашого футбольного відомства розпочалися з літа минулого року. Хоча саме будівництво було започатковано ще далекого 2002-го. Тоді виникали поодинокі спалахи протесту проти забудови перед головним стадіоном України. Проте вони без підтримки “важкої артилерії”, що нею тоді були всемогутні Суркіси “з братанами”, так і залишилися якщо й почутими, то зігнорованими. Нині ж в офіційному повідомленні нашої футбольної федерації про висновок Міжнародної федерації футбольних асоціацій (ФІФА) говориться, що ідея будівництва перед НСК “Олімпійським” була хибною від самого початку.

Відтак питання “на засипку”: чому фаворити кучмівської влади дозволили таке неподобство на очах усієї футбольної громадськості? І чому вони різко забили на сполох, опинившись на задвірках політичного бомонду? Як на мене, відповідь очевидна – штучно вигадують виправдання на випадок поразки згаданої спільної заявки України і Польщі.

Адже вперше про неї заговорили на початку літа 2003 року. Влітку 2004 року керівництво ФФУ зробило спробу ревізії складу її учасників. Стурбоване тодішньою пасивністю Польщі керівництво ФФУ в особі Григорія Суркіса повело переговори про спільну заявку на EURO-2012 України з Росією. Тоді Суркіс перебував у когорті ставленика Кремля у президентських перегонах-2004 Януковича. Подальший розвиток політичних подій, тісна співпраця Ющенка з тодішнім президентом Польщі з Квасневським спонукала наших футбольних керманичів повернутися до попередньої версії спільної заявки Україна–Польща.

Паралельно з усіма цими маневрами якось кволо й незграбно велося будівництво на передстадіонній площі. Уболівальники змушені долати тісняву через громіздкі огорожі, інспектори УЄФА обмежують їхню кількість (як на матчі Україна – Данія). І ось подання офіційної документації до УЄФА “раптово” супроводжується організованим ФФУ лементом про “незаконне будівництво”, пошук винних, апеляції до всіх і вся.

Ситуацію дещо прояснює візит до Києва інспекції УЄФА восени минулого року. Представники цієї організації вказують на хиби НСК “Олімпійський”. Проте будівництво біля нього – тільки один з них. Крім того, з висновків комісії стає зрозуміло, що головний стадіон країни застарів - і фізично, і морально. Перше стосується стану його трибун, друге – легкоатлетичних бігових доріжок навколо футбольного поля. У Європі давно вже проводять турніри рівня фіналу континентального чемпіонату на суто футбольних стадіонах. Отже, навіть без будівництва “Олімпійського”, що вже набило оскому, НСК не може приймати фінал чемпіонату Європи. Тобто для цього його потрібно реконструювати настільки суттєво, що простіше збудувати у Києві новий 80-тисячний стадіон. Однак про це в заявах тієї ж ФФУ згадалося якось між іншим. Основна ж інформаційна “фішка” Суркіса і К – будівництво біля арени.

З цього всього напрошується такий висновок. У питанні проведення в Україні фіналу чемпіонату Європи-2012 для наших футбольних керманичів головне не результат, а сам процес. Ним вони довбуть мізки наших уболівальників уже близько трьох років. Тим часом готується виправдання, чому не вдалося переможно завершити справу.