Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НАШІ НАСТРОЇ – АНТИКРЕМЛІВСЬКІ

Так найточніше можна означити настрої українців щодо газового питання у стосунках з Росією

Попри те, що чимало тамтешніх ідеолого-політтехнологів намагаються подати наші настрої як антиросійські, насправді вони – антикремлівські. Адже “новорічні подарунки” у вигляді нових тарифів на газ нам виставляє не пересічний росіянин, а їхній провладний сателіт під назвою “Газпром”. Тобто кремлівська влада його руками закручує газовий вентиль.
 
Щоправда, Кремль вирішив прикритися інтересами пересічного росіянина, якось (неначе випадково) помітивши, що він за свій газ платить дорожче, ніж за той самий газ українець. Упродовж багатьох років цього чомусь (?) не помічали. Не думали вони про це й тоді, коли укладали контракт на поставку газу Україні до 2009 року за старими тарифами. Чомусь згадали в Кремлі про співвідношення ціни на газ для пересічних росіянина і українця тільки після зміни політичної влади в України.
 
Про це мало хто наважується говорити відверто, але для хоча б трохи обізнаних у політиці зрозуміло таке. Коли для України визначали “білоруські” ціни на газ, сподівалися, що ми на виборах-2004 оберемо проросійського президента. Проте сталося не так, як  Кремлю гадалося. Тож московські чиновники вирішили помститися – вибрали таку досить слабку (хоча теж відносно) позицію, як постачання природного газу. Власне, раніше російська вдала укладала договори з Кучмою та Януковичем не як з приватними особами, а як з представниками нашої держави. Відтак ці угоди мають бути чинними у разі зміни згаданих персоналій. У жодному договорі, звісно, не написано: коли президентом України стане такий-то - ціни на газ будуть такі-то, а якщо хтось інший - то інші. Хоча, вочевидь, Кремль мав саме це на увазі. А нинішні потуги з ревізії газових цін – це хвороблива реакція Кремля на свою поразку на президентських виборах в Україні.
 
Ось вони й згадали про пересічного росіянина, який через них же платить за свій газ дорожче, ніж українець. Тільки про білоруса чомусь (?) ще й досі забувають. Власне, це вже внутрішня цінова політика кожної держави – на яких товарах чи послугах їй заробляти, а які дотувати. І звичайні українці (так само, як і білоруси) не винні у тому, що московські чиновники на своїх громадянах “накручують” більше, ніж у сусідніх слов’янських державах. Так само, як і російські військовики на Чорноморському флоті не винні у тому, що їхня платня більша, ніж у їхніх українських колег. Попри те, що останні служать на своїй землі, а не на тимчасово орендованій.
 
Цікаве міркування: запропонувати російській стороні залишити незмінними ціни на поставку газу в Україну за умови, що ми зробимо для населення ціни не нижчі, ніж у мешканців Росії. Навряд чи погодяться. Адже це тільки на словах піклування про пересічну людину. Насправді боротьба ведеться за збагачення купки багатіїв, “патріотів власних кишень” невизначеної національності, що наче мухи обліпили газову трубу – скрізь де тільки вона є. На жаль, до прибутків від неї пересічний росіянин має такий самий стосунок, як і громадянин будь-якої іншої країни, де та труба пролягає. Відтак звичайні українці зичать росіянам зміни їхньої кремлівської влади. Від цього стане тепліше нам усім. І не тільки в «газовому сенсі».
 
Олександр НАКАЗНЕНКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com