Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЛАМПАСИ НА КОЛГОТАХ

Ширяться чутки, що Президент Віктор Ющенко, стомившись від війни зі Святославом Піскуном, згодився на компроміс – призначити в.о. Генпрокурора пані Корнякову. Однак Тетяні Всеволодівні не так вже й легко отримати це немале підвищення, позаяк її нелегальним бізнесом і фіктивною освітою займаються «компетентні органи». «Тема» теж не могла залишитися осторонь цього питання й здійснила невелике дайджест-дослідження біографії заступника Генпрокурора України. І ось про що ми дізналися

З офіційної довідки

 «Тетяна Корнякова  народилася 1958 року в   Дніпропетровську. Освіта - Дніпропетровський металургійний інститут, Дніпропетровський держуніверситет (юридичний факультет). Пройшла трудовий шлях від помічника прокурора Ленінського району Дніпропетровська до прокурора відділу загального нагляду, начальник відділу нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства прокуратури Дніпропетровської області. 1996 - 2001 рр. - начальник відділу нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства Генпрокуратури України, перший заступник прокурора Дніпропетровської області. З червня 2002 року до листопада 2003 року – заступник Генпрокурора - начальник Головного управління нагляду за дотриманням законів щодо прав, свобод і захисту державних інтересів».

Однак якщо уважніше придивитися до її професійного шляху, то можна побачити, що почався він у грудні 1992 року, коли прокурором Дніпропетровщини був Григорій Ворсинов – кум Павла Лазаренка і татко позашлюбного сина Олександра Дементієнка, який став правицею Віктора Пінчука. Кажуть, Корнякова і Дементієнко тоді були добре знайомі. Це сприяло просуванню  Корнякової по службі й великою мірою пояснює надзвичайно швидке кар’єрне зростання. На час цього призначення Тетяна Всеволодівна не мала ні юридичної освіти, ні досвіду прокурорської роботи. Однак у листопаді 1994 року вона стала старшим помічником прокурора Ленінського району  Дніпропетровська, через місяць – прокурором обласної прокуратури, ще через десять месяців - начальником обласної прокуратури, а ще через півроку - начальником відділу Генеральної прокуратури. Високі посади Корняковій діставалися ще оперативніше – по дві на місяць.

Менше як за два роки вона пройшла від юриста другого класу до старшого радника юстиції, тобто отримала п’ять високих посад. Тим часом ст.47 Закону України «Про прокуратуру» передбачає проходження цього шляху лише за 18 років(!). Дострокове присвоєння посад можливе тільки в окремих випадках за зразкове виконання службових обов’язків.

Сайт «Україна Кримінальна» провів ще глибше дослідження «творчого шляху» заступника Генпрокурора. До цього розслідування журналістів, як самі вони свідчать, спонукала біографія Тетяни Корнякової, опублікована на офіційному  сайті Генеральної прокуратури. Там написано буквально таке: "1981 року  закінчила Дніпропетровський металургійний інститут і юридичний факультет Дніпропетровського державного університету". "УК" вирішила вияснити, хто ж насправді вона, Тетяна Корнякова. Геній, юрист чи кадровий гомункулус, вирощений на грунті зв’язків, кумівства і корупції? Ось так і дісталися до трудової книжки Тетяни Всеволодівни. Цитуємо з дослідження наших колег.

«1974 року - секретар-машиністка середньої школи № 52 Дніпропетровська. 1976 - 1981 – навчання в Дніпропетровському металургійному інституті (зі спеціальності "інженер хімік-технолог"). До 1982 року - лаборант, завідувач лабораторії ДМІ. Того ж року Тетяна Корнякова пориває з технічною інтелігенцією і занурюється у вир партійно-політичного життя – спершу стає комсомольським інструктором, а 1984 року - завідувачем відділу Ленінського райкому комсомола. Дніпропетровська.  1985 року вона вже другий секретар райкому комсомолу(!). Непогане зростання, чи не так?!

 1987 року Корнякова вже працює на Дніпропетровському лакофарбувальному заводі. Аж чотири (!) місяці. Проте навіть за такий короткий час наша героїня встигла вибитися з інженера-технолога в майстри цеху, після чого повертається до будівництва комуністичного світлого майбутнього. З грудня 1987 року, маючи за спиною необхідний "заводський" стаж, вона стає спершу інструктором пропаганди, а потім – завідувачем ідеологічного (!) відділу Ленінського райкому партії Дніпропетровська. Наступний запис у трудовій книжці датований вже пострадянським часом - 14.01.1992.  Корнякову призначено старшим інструктором відділу кадрів прокуратури Дніпропетровської області. А через 11 місяців, у грудні 1992 року вона стає помічником районного прокурора Ленінського району Дніпропетровська і "юридично грамотно" починає вершити долями людей. 

Через два роки, з листопаду 1994 року, - старший помічник райпрокурора. Через місяць (грудень 1994 року) - прокурор обласної прокуратури. Через 10 місяців (жовтень1995 року) - начальник відділу прокуратури області. Через півроку (травень 1996 року) перебирається до Києва на посаду начальника відділу управління загального нагляду Генеральної прокуратури України (саме в цей час ГПУ керував Ворсінов). Вражає, чи не так?

Ось тут і починається найцікавіше! Працювати  в органах прокуратури Тетяна Корнякова почала без будь-якої юридичної освіти (!!!) А стаття 46 Закону України "Про прокуратуру" чітко визначає вимоги до осіб, яких призначають на посади прокурорів і слідчих. Це мають бути особи з вищою юридичною освітою. Ті, хто немає досвіду роботи зі спеціальності, проходять стажування терміном один рік!

Згідно з офіційними документами, Тетяна Корнякова вірішила здобути профільну освіту вже після того, як її взяли на роботу в  прокуратуру! І правильно, адже без неї на прокурорській кар’єрі можна поставити хрест. У серпні 1992 року Корнякова написала заяву до Дніпропетровського держуніверситету з проханням зарахувати на заочне відділення історичного факультету (?!) за спеціальністю "правознавство".

Особливо вражає власноручно зроблений запис, де вона пояснює, що хоч уже й працює за цим фахом, однак потребує ПОВНИХ (!) знань у сфері права! Пройшовши без екзаменів формальну співбесіду, вона стає студенткою. Зазначимо, що тоді юридичного факультету там не було!

В указі університету №1329 від 31.08.1992 зазначено, що Корнякову зараховано на заочне навчання зі спеціальності "правознавство". "Прокурорську" освіту вона отримала за прискореною програмою – лише за три роки. Хоча ДДУ не мав права випускати таких "незакінчених" спеціалістів. Згідно з довідкою Дніпропетровського національного університету, підписаною першим проректором О.Кучубеєм і  начальником навчального відділу О.Вербою, 1992 року ДДУ не отримав дозволу від Міносвіти України готувати фахівців зі спеціальності "правознавство" в скорочений термін, як це було  1995 року. Тому Корнякова разом з чоловіком повинна була «відтрубити» в університеті усі шість років.

Понад те, навчаючись у ДДУ, Корнякова не вивчала цілої низки предметів нормативного циклу (прокурорський нагляд, господарське право, кримінологія та ін.), а також не пройшла спеціалізацію. Однак це їй не завадило всього через рік по закінченні університету «прокурорствувати" в рамках всієї України на посаді начальника відділу Генпрокуратури».

Усе пояснюється просто: протекція Дементієнка, плюс близьке знайомство з його батьком, а ще підтримка Віктора Пінчука - для нього Олександр був не просто людиною з частиною капіталів, а й довіреною особою (про що ми вже говорили). Не секрет, що до Святослава Піскуна Корнякова потрапила (звільнившись з природоохоронної прокуратури) теж за протекцією Пінчука. А потім не без його допомоги отримала тепле місце керівника Координаційного комітету з боротьби з оргзлочинністю  і корупцією при Кучмі. Нашу інформацію підтвердили і публікації в інтернеті. «УК» писала, що «Корнякову штовхають у крісло глави Мін’юсту одночасно з кількох боків. Головний її лобіст -  зять Леоніда Кучми, народний депутат Віктор Пінчук. З Корняковою, як стало відомо "УК", його пов’язують дружні стосунки. Прокурор з давніх часів бажаний гість у родині Кучми. З другого боку, "проффессор" Корнякова - "протеже" Юлії Тимошенко. З Юлією Володимирівною вона знайома ще з Дніпропетровська. Жінки познайомилися через Павла Лазаренка. Тетяна тривалий час приятелювала з дружиною Павла Івановича - Тамарою. Крім того, прокурорське шефство над Корняковою взяв колишній Генеральний прокурор, "дніпропетровський" Григорій Ворсінов. Кажуть, дружина Ворсінова - Лілія - також пліткувала на офіційних і неофіційних прийомах з Тамарою Лазаренко і Тетяною Корняковою. Тут була і Юлія Тимошенко. Ось така «жіноча рада».

Що ж до дружніх стосунків Корнякової і Тимошенко, то ця інформація не підтверджена (тим більше, що Юлія Володимирівна активно відхрещується від «лазаренківського минулого»), однак у деяких сферах жінки працювали разом. Зокрема створили спеціальну міжвідомчу групу із запобігання ухилень від сплати податків. Її очолила  Тетяна Корнякова. Група мала працювати над удосконаленням законодавчої бази з оподаткування. Хоча насправді відстежувала й карала злісних неплатників податків.

Інтерес Тетяни Всеволодівни до фіскальної сфери пов’язаний з її родинними справами. Доки Корнякова трусила "тіньовиків", її чоловіка Олександра зняли з посади першого заступника глави Державної податкової адміністрації в Київській області. Як пояснив глава ДПАУ Олександр Кирєєв, Корнякова звільнили за недбалість. За його словами, глави  ДПАУ, звільнення  Корнякова  пов’язане з тим, що «в реєстр на відшкодування потрапили дві фірми на 3,5 млн грн на рівні області без узгодження з районами, а потім на рівні податкової міліції центрального офісу ці фірми викреслили». І в Олександра  Корнякова  запитали, як ці фірми потрапили в реєстр, однак він і не подумав про відкриття кримінальної справи стосовно працівників ДПА, які це зробили. Окрім цього є інформація, що податківець  Корняков у змові з підлеглими допомагав окремим комерційним структурам відшкодовувати ПДВ. Тож за звільнення за недбалість йому ще потрібно дякувати начальству. Однак його дружина так не думала і почала справжню війну проти ДПАУ.

26 червня на зустрічі з представниками європейської бізнес-асоціації  Кирєєв заявив, що Генеральна прокуратура України паралізує работу Державної податкової адміністрації з відшкодування  податку на додаткову вартість. Увечері того самого дня прес-служба Генпрокуратури поширила прес-реліз, у якому заявила, що доручення Президента України від 21 березня 2005 року про ліквідацію до 1 червня цього ж року простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ Державною податковою адміністрацією України не виконано.  

Однак після того, як глава податкової адміністрації України заявив, що посилений інтерес Генеральної прокуратури України до  ДПАУ обумовлений претензіями до першого заступника глави ДПАУ  в Київській області Олександра  Корнякова, -  дама трохи угомонилася.

Тим більше, що родина не бідна. Якщо (прогнозовано) бізнес Олександра Корнякова засновано на відшкодуванні ПДВ, то його дружина надає перевагу «дахуванню» комерційних структур. А саме - компанії «Фокстрот» з подачі деяких її акціонерів. («Тема» про це вже писала в статті «Кому "Фокстрот" платить, того й "танцює"…»). Тоді ми ще не знали, що документи, які підтверджують вмплати Корняковою винагород уже є в компетентних органах і в парламентських борців з корупцією. Отож, схоже, цю історію буде оприлюднено.

Тепер про те, що, власне, пов’язує заступника Генпрокурора і комерційну структуру, яка об’єднує більш як 140 магазинов побутової техніки торгової мережі "Фокстрот", два десятка магазинів торгової мережі "Секунда" з десяти бутиків швейцарських годинників Noblesse та інші торгові об’єкти, а також виробничі і сервісні служби. Не важливо, як представники найближчого оточення перших осіб компанії – Геннадія Виходцева і Георгія Дигами вийшли на Корнякову (з чуток, через її племінника). Важливо, що з цього вийшло. А вийшло те, що щомісячні виплати в кишеню заступника Генпрокурора  сягають кількох десятків тисяч доларів! Цікаво, що за такі гроші Тетяна Всеволодівна робить своїм партнерам? Однак є й цікавіша інформація, так сби мовити, оперативного характеру. Через піар-менеджера «Фокстроту» Костю Рейзвіха Корнякова пов’язана з кіровоградським кримінальним світом. Можно лише здогадуватися, що то за «бартер».  

Якщо не завважити професійні здобутки нашої героїні, то перемог там дещиця. Та й ті з присмаком «замовництва». Скажімо, Генеральна прокуратура не змогла надати повноцінні докази факту злочину з жодного з пункту звинувачення протии колишнього аграрного віце-прем’єра і «зернового короля» України Леоніда  Козаченка. И після кількох місяців у слідчому ізоляторі Козаченка відпустили. Коли його арештували, Татьяна Корнякова сказала,  що «затримання й арешт  президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка - закономірний результат його діяльності» і що звинувачення на адресу Козаченка тягнуть на вісім років. І де ці вісім років? Однак за цей час він втратив велику частину свого бізнесу. Мимоволі виникає запитання - чи ж не замовили його арешт конкуренти? 

Справа Козаченка – не єдина резонансна справа, де засвітилася Тетяна  Корнякова. Вона накинулася на  "Ітеру" та "Нафтогаз України". За її словами, перевірка виявила порушення, за якими "серйозні схеми й дуже великі гроші". Однак і тут результату не було. Чомусь усі справи, які з шумом і піаром починає Корнякова, сходять нанівець. Чи то їй золотять ручку, чи то не вистачає професіоналізму через слабку підготовку? Однак факт   залишається фактом.                                                      

Навіть сумнозвісний «кримський вояж» Тетяни Всеволодівни завершився пшиком. Приїзд до Криму представників Генпрокуратури України був пов’язаний з перевіркою дотриманням норм земельного і природоохоронного законодавства на півострові Заступник Генпрокурора Тетяна   Корнякова  заявила про відкриття кримінальних справ стосовно чиновників, які здійснили оборудки, в обхід Фонду держмайна, не перерахувавши кошти до державного бюджету. У її доповідях фігурували санаторії «Гурзуф», «Пушкіно», «Ай-Даніль»,  «Форос» та ін.  Покупці цих об’єктів – великі комерційні структури на кшталт комбінату ім. Илліча або «Аеросвіту». Тож не дивно, що не виявилося кримінальних справ у результаті цього розгромного розслідування. Понад те, деякі аналітики висловили думку, що «наїзд Корнякової» нагадував інвентаризацію майна під нового господаря Криму. Хто замовник – люди з оточення Януковича чи соратники Ющенка (це було перед президентськими виборами), автор не може сказати. Позаяк якихось певних політичних симпатій у Корнякової не помічено - їй подобаються всі, хто допоможе зберегти за нею цю посаду.  Тому, можливо, гіпотетичних замовників було кілька, з ворожих таборів. І всім «інвентаризаційний план» сподобався. Цілком у дусі нашої героїні.

Єгор ЕЛІЗАРОВ
За матеріалами
інтернет-видання
"Тема"

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com