МВС В РУКАХ ПРОТЕЖЕ ЗІНЧЕНКА ТА СДПУ(О)

З МВС тікають не лише хабарники

     Юрій ЛУЦЕНКО, міністр внутрішніх справ, в інтерв'ю «Дзеркалу тижня»: «Відверто кажучи, з приводу призначення генерала Москаля у мене виник конфлікт з багатьма політичними колами. Є і зауваження політиків, які вважають себе жертвами слідства генерала Коляди. Проте і перші, і другі визнають, що ці генерали — профі. Ніхто не зможе заперечити мені, коли я скажу, що Москаль «пройшовся бульдозером» по злочинності Криму, Закарпаття, Дніпропетровська. І якщо мені кажуть про його антиукраїнські настрої, то для роботи в такому міністерстві цей фактор не є визначальним. Бо я брав його на роботу як фахівця з оперроботи. Те саме стосується Коляди. Можна говорити що завгодно — що він немолодий, що не реформатор. Та він профі. Його визнають слідчі. Ці двоє людей повинні зберегти систему, професійне ядро».
     В ефірі ICTV Луценко констатував: у МВС фіксують потік рапортів про звільнення. Мовляв, ті, хто звик жити на хабарі, зрозуміли: за нової влади так далі не буде. Тож вирішили залишити місця, які ще вчора були хлібними. Авторові доводилося спілкуватися з тими, хто подав рапорти, й тими, хто готується зробити це найближчим часом. Це порядні люди, які звикли ловити злочинців, живучи на одну зарплату. Вони вирішили позбутися погонів саме після того, як стали відомі імена староновопризначенців МВС. Мої співрозмовники, які роками працювали в правоохоронних органах, сподіваючись на нову владу і зміни в міліцейському відомстві, чимало зробили для перемоги цієї влади у помаранчеві дні. Нині вони зробили свій висновок: очевидно, нове міліцейське керівництво «розвели» і навряд чи щось вже змінитися. Люди просто не хочуть працювати під керуванням корупціонерів і дилетантів.
     Не можуть не дивувати кадрові рішення Луценка, який призначає на керівництво МВС стару перевірену гвардію Кучми й Кравченка. Може, вони і професіонали (втім, далеко не всі). Однак де ті майори та підполковники, які теж не дилетанти, які не забруднили мундир прислужуванням режиму й корумпованому генералітету? Вони готові взятися до справи, але виявилися не потрібними новітнім реформаторам. Я знайомий з офіцером, який грав далеко не останню роль у штабі Юлії Тимошенко. У дні Помаранчевої революції я щоранку зустрічав його з колегами біля Адміністрації Президента — ці люди щомиті готові були стати на захист мирних демонстрантів — і від «орлів» генерала Савченка, і від «яничар», розташованих з тилу колони, що блокувала вулицю Банкову. Якби Ющенко не виборов перемогу, ці офіцери сповна відчули б помсту влади. Однак нині вони розгублені: звісно, ризикували не задля посад і винагород, але кому вони робили цю революцію? Якщо тим, кого нова влада привела до керівництва МВС, тоді зусилля не варті результату.

Генерал Москаль: професіонал і протеже впливових людей

     Ми продовжуємо галерею портретів старих-нових керівників МВС. Нині згадаємо деякі не афішовані моменти з життя керівника кримінального блоку МВС заступника міністра генерал-лейтенанта Геннадія Москаля. 

     Москаль Геннадій Геннадійович, 1951 року народження. Народився в Чернівецькій області. В міліції — з 1973 року, куди прийшов одразу після служби в армії. Слідчий з багаторічним досвідом. Кримінальний
розшук опановував на всіх щаблях — від інспектора до начальника відділу кримінального розшуку Чернівецького УВС.
—  1995 — 97 роки — начальник УМВС України    в    Закарпатській області.
—  1997 — 2000 роки
—  заступник міністра, начальник    ГУМВС    у Криму.
—    З   травня   2000 року — заступник міністра з південно-східного регіону,  начальник УМВС в Дніпропетровській області.
—  З квітня 2001 року
—  голова Закарпатської облдержадміністрації.
—  З 2002 року — голова Державного Комітету у справах національностей та міграції.
—   З   лютого   2005 року — заступник міністра,  керівник кримінального блоку МВС.

     Нині Геннадій Москаль фактично є керівником МВС, хоч би що там розповідав міністр Луценко про «тили», які він собі залишає, та департамент внутрішньої безпеки. Головна функція боротьби зі злочинністю повністю в руках Москаля. Слідство, яке отримав генерал також старого гатунку Петро Коляда, — також важлива, але не вирішальна ланка, особливо з огляду на невизначеність подальшої долі слідства у структурі МВС і реанімування ідеї створення Національного бюро розслідувань. Зауважимо: нині Москаль має владу, якої до цього не мав ніхто, крім міністра. Адже йому підпорядковані такі значущі служби, як кримінальний розшук, боротьба з економічною злочинністю, служба зовнішнього спостереження, відповідні технічні служби, ще й ГУБОЗ. Раніше останнім керував безпосередньо міністр, у такий спосіб дотримуючись принципу противаг: між ГУБОЗом і кримінальним розшуком завжди існувала здорова конкуренція, отож менше було можливості для зловживань. Віднині буде елементарне дублювання — під єдиним «дахом» Москаля. Як генерал скористається наданою йому владою? У пошуку відповіді на це запитання ми спробували дізнатися дещо більше про використання ним влади у попередні роки й на попередніх посадах.

Фаворит владоможців

     Ось який портрет Геннадія Москаля малюють наші поінформовані джерела. Професіонал, знає міліцейську справу. У тих регіонах, де він керував міліцейськими підрозділами, зарекомендував себе як борець зі злочинністю. Утім, його нестримне сходження службовими східцями пояснюється не лише професіоналізмом, а й наявністю «штовхача»: Москаль був у фаворі не лише перших осіб державного керівництва, а й лідерів СДПУ(О). До того ж він був вельми близький до міністра Юрія Кравченка. Отже, за наявності таких зв'язків — від державно-партійного до міністерського керівництва — як не отримати керівних посад.
     1995 року Юрій Кравченко призначив Москаля на Закарпаття. Ті, хто був на той час поруч із Москалем, свідчать: окрім керівництва закарпатською міліцією, Геннадій Геннадійович витрачав чимало сил на організацію відпочинку, проведення зустрічей, комфортне розміщення й розважання міністра і столичних генералів. Читач може посміхнутися: мовляв, кого цим здивуєш — за Кучми це була усталена практика, неформальний обов'язок усіх регіональних керівників. Це не зовсім так. 1995 року влада не була ще настільки розбещена. МВС ще остаточно не деградувало, отже, така практика «відряджень» керівництва, які перетворювалися на веселий відпочинок, починалася саме із Закарпаття, яким керував відданий Москаль. Отже, з усіх «орлів» у Геннадія Москаля найбільший стаж.
     Не менший, а, мабуть, і найбільший вплив на кар'єру Москаля мав і має інша людина — Олександр Зінченко, один з колишніх лідерів СДПУ(О), якого нині вже встигли охрестити «Медведчуком президента Ющенка». З ним генерал Москаль товаришує понад п'ятнадцять років. Вони зійшлися ще у Чернівцях. Москаль обіймав там керівні посади в обласному управлінні міліції, а Зінченко, виходець з Хмельниччини, навчався у Чернівецькому університеті, після чого очолив комітет комсомолу рідного вищого навчального закладу. Як перетнулися життєві стежки комсомольського активіста Зінченка і слідчого Москаля, наразі невідомо. Однак те, що вони познайомилися саме у Чернівцях, підтверджують кілька незалежних джерел.
З роками комсомольський функціонер Зінченко переїхав до столиці, де працював секретарем з пропаганди й агітації ЦК ЛКСМУ, а на початку 90-х перекваліфікувався в успішного бізнесмена. У його активі керівні посади в «Омета-Меркантайл», представництві AT «Бал-чуг», нарешті, створення каналу «Інтер». Москаль 1995-го очолив міліцію Закарпаття, але його стосунки із Зінченком не перервалися.

Кримський період

     1997 року міністр Кравченко призначає Москаля керівником кримської міліції. На те була поважна причина: у Кравченка з'явився серйозний суперник — впливовий генерал Михайло Корнієнко, який раніше керував міліцією Криму й перебрався до Києва — ближче до міністерського крісла. Корнієнко очолив ключове столичне головне управління МВС, автоматично обіймаючи посаду заступника міністра. Завданням Москаля було передусім зруйнувати кримський бізнес Корнієнка, який давав конкурентові можливість «вирішувати» свої питання серед представників столичної влади, а також засвідчити, що за часів Корнієнка боротьба з мафією на півострові не велася, дипломатичне показати, що за попереднього міліцейського начальника були і «кришування» бізнесу, і зв'язок із кримінальним світом. Москалеві необхідно було розпочати рішучий наступ на криміналітет. І він успішно виконав поставлені перед ним завдання.
     Доречно згадати, що Геннадій Москаль є чи не найбагатшим міліцейським генералом. Він не розпорошує своїх зусиль геть на всі сфери бізнесу, а як справжній професіонал спеціалізується лише на двох їх формах, і вельми прибуткових. Його коник — це спирт і валюта. Отже, слідом за Москалем до Криму приїхали і його бізнесмени, які роблять гроші у царині алкогольного бізнесу та обміну валюти. Зрозуміло, до них у Криму сформувалося своє коло бізнесменів, які користувалися підтримкою Михайла Корнієнка. Та тепер на півострові з'явився новий міліцейський керівник, за командою якого розпочалася непримиренна війна з протизаконним бізнесом (а майже весь спиртовий та валютний бізнес є кримінальним). Наразі бізнесмени, які працювали з Москалем, почувалися вільно.
     Особливу увагу Москаль приділяв тоді Сергію Воронку — «хрещеному батьку» організованого злочинного угруповання «Сейлем». Воронок розгорнув свою діяльність на півострові не без сприяння Михайла Корнієнка. Є свідки зустрічі тодішнього начальника кримської міліції з Воронком, під час якої генерал презентував бандитові шаблю. Генерал Москаль спрямовує проти Воронка всі сили міліції. Цікаво, що від міліцейського тиску на «Сейлем» виграє супротивник — угруповання «Баш-маків».
Керуючи  кримською міліцією, Корнієнко не міг не познайомитися з родиною Франчуків і Файнгольд — впливовими кримськими бізнесменами. Після встановлення цього контакту міліцейський тиск раптом був перенесений із «Сейлем» на «Башмаки».
     Ті, хто познайомився із принципами боротьби зі злочинністю у кримський період генерала Москаля, свідчать: його кінцевою метою було не засадити за грати бандитів, а вичавити їх з півострова, аби дати успішну звітність, поліпшити криміногенний стан на підконтрольній території. Москаль відверто казав впливовим лідерам злочинних угруповань: якщо не хочете за грати — їдьте геть із Криму. І ті дослухалися до порад мудрого генерала. За період царювання Москаля у Криму інші регіони, передусім Київ, значно поповнилися кримськими бандитами, які скоювали там злочини й потрапляли за грати стараннями інших борців зі злочинністю. Зокрема, в Києві осіли кримські авторитети Білий, Молдован... У такий спосіб вбивали й другого «зайця»: бізнес, що залишався без бандитського «кришування», перехоплювали бізнесмени Москаля.
     Однак впертий Воронок не хотів пасти задніх перед Москалем і врешті-решт потрапив до в'язниці за фактично сфабрикованою справою. Досить сказати, що приводом для затримання Воронка стало виявлення у нього зброї. Цікаво, що більшість кримінальних справ, порушених проти лідерів кримських угруповань за Москаля, починалася саме з того, що у бандитів знаходили зброю чи то набої до неї. Пізніше цей брудний метод підкидати «речдоки» набув розповсюдження у всіх підрозділах української міліції.
     І все ж Москаль виконав настанову Кравченка: переконав народ і Кучму, що кримська мафія переможена, водночас довівши, що Корнієнко геть не здатний був вирішити це завдання. На одного конкурента стало менше.

Дніпропетровський період

     Та невдовзі начальником столичної міліції призначили Юрія Смирнова. Кравченко відчув: з крісла начальника ГУ МВС Києва Смирнов, який мав потужну підтримку у вигляді президентського зятя Віктора Пінчука — також виходця з Дніпропетровська, може пересісти у крісло міністра. І тоді Кравченко реалізовує перевірену кримську схему, яку застосовував у боротьбі з Корнієнком. Міністр направляє свою людину — Москаля — керувати ГУ МВС Дніпропетровської області, звідки в Київ прийшов Смирнов.
     Москаль і тут не підвів свого патрона. Так само дніпропетровські бандити були поставлені перед дилемою: або вони їдуть геть з міста, або сідають за грати. Передусім ця пропозиція, від якої важко відмовитися, адресувалася місцевим кримінальним авторитетам Мазепі й Нарику, які тривалий час користувалися підтримкою генералів Смирнова й Ас-тіона. Нарік не погоджується із пропозицією і проти нього застосовуютьтой самий брудний метод: йому підкидають зброю, після чого навіть без санкції суду на арешт оголошують у розшук. Тому не залишається нічого кращого, як тікати до Києва, де екс-дніпропетровські покровителі Сми-рнов і Астіон переховують бандита від своїх колег-міліціонерів. Як і в Криму, з появою Москаля у Дніпропетровську туди приїздять його бізнесмени, які вдало, без проблем із правоохоронними органами вичавлюють зі спиртового та валютообмінного бізнесу людей, з якими працював Смирнов.

Помаранчевий «штовхач»

     Після зняття з посади міністра Юрія Кравченка — через тиск опозиції — Москаль став кандидатом на заміщення вакансії міністра. Та переміг протеже Пінчука — Смирнов, який чудово знав, що Москаль був правою рукою Кравченка. З того часу й донині долею Москаля опікується його старий знайомий Олександр Зінченко. Саме він наполегливо проштовхував Москаля у заступники до Луценка — попри те, що, за визнанням самого Луценка, чимало людей виступали проти повернення Москаля у МВС.
     Цікаво, що наказ про призначення Геннадія Москаля керівником кримінального блоку МВС збігся зі звільненням з виправної трудової колонії «Березань» Сергія Ворон-ка. Цілком можливо, що повернули Москаля з Держкомнацміграції у лоно МВС, аби гарантувати генералові особисту безпеку, захистити його від помсти кримінального ватажка, який потрапив за грати не по-чесному, а «по бєспрєдєлу», шляхом елементарної міліцейської провокації. Як наразі поводитиметься Воронок, можна лише здогадуватися...

Як треба красти бюджетні гроші


     Недавно міністр Луценко повідомив, що ново-створений Департамент внутрішньої безпеки МВС порушив уже близько 60 справ проти міліцейських високопосадовців. Очевидно, серед цих 60 справ є й справа Іллічова, начальника УВС Балаклави, що в Криму. Він тривалий час керував балаклавською міліцією, зокрема, за часів начальника главку Москаля. Іллічов успішно «освоював» кошти, які спрямовувало МВС на будівництво житла для балаклавських міліціонерів. Однак будівництво практично не велося, гроші розкрадалися. Після того, як Москаля призначили керівником Дніпропетровської міліції й водночас заступником міністра з Південно-Схід-ного регіону, він забрав до себе Іллічова, який очолив ГУ МВС у Запорізькій області.
     Балаклавською міліцією став керувати генерал Машков. Невдовзі до того звернулися підрядники, які здійснювали будівництво житла для міліції. Вони хотіли, аби Машков прийняв у них будинок. Та будівництво було не завершене — стояв лише голий каркас будинку. Машков відмовився приймати недобудований об'єкт. Зчинився скандал, було порушено кримінальну справу. Іллічов у той час готувався до переходу в Департамент кримінального розшуку МВС, а замість цього пішов на пенсію. Нині є шанс довести справу з цього епізоду до логічного завершення. Однак тоді у слідчих мусять виникнути запитання й до тодішнього керівника кримської міліції Геннадія Москаля. Адже малоймовірно, щоб його підлеглий міг так відверто красти бюджетні кошти без відома безпосереднього начальника.
     Тим, хто не знайомий із методом розкрадання бюджетних грошей на будівництві, змалюємо загальну схему. За державний кошт підрядник будує житло для міліції. По завершенні будівництва начальник УВС чи то заступник начальника з тилу повинні підписати так звану «Форму №2», яка засвідчує, що будинок прийнято і претензій до підрядника немає. Насправді ж приймають недобудований дім — без підлоги, без вікон, без штукатурки. Міліціонери змушені провадити оздоблювальні роботи за свої гроші, бо бюджетні успішно вже розкрало керівництво.
     А якщо слідчі зацікавляться проблемою розкрадання коштів МВС у Криму, так би мовити, системно, то вони швидко з'ясують, що балаклавський випадок не поодинокий. Так, під самісіньким носом у керівництва кримської міліції — навпроти будівлі ГУ МВС у Криму — тривалий час зводили приміщення поліклініки для працівників міліції. Та чомусь врешті-решт новобудова опинилася у власності комерційних структур.
     Москаль стає у Криму законодавцем моди для інших керівників у погонах: податківців, прокурорської служби. За його керівництва адмінбудинок міліцейського главку розкішне відремонтували, а кабінет самого керівника олігархічне облаштували.. Старовинний особняк, що на балансі міліції, облаштували для гідного прийому високих гостей.
     Звідки Москаль брав гроші на ці новації — наразі невідомо. Можливо, у пригоді стали чималі суми, які при ньому майже офіційно «рекетувалися» з кримського бізнесу. Зокрема, було запроваджено форму юридичної угоди між комерційними структурами та міліцейською службою. У кабінеті кожного бізнесмена з'являлася людина в погонах і пропонувала заповнити угоду, за якою комерсант зобов'язувався щомісячно перераховувати 10% від прибутку, але не менше 300 гривень — начебто як підтримку й подяку за охорону бізнесу, які міліція повинна була б робити виключно за бюджетні гроші.
     В одному зі своїх виступів міністр Юрій Луценко заявив, що він дає два місяці всім новопризна-ченцям, аби ті показали, на що здатні. Мабуть, за цей термін свою профпридатність має підтвердити і служба внутрішньої безпеки МВС — аби перевірити ті факти, які їй чомусь не стали відомі під час перевірки кандидатів на високі керівні посади МВС. Адже міністр врешті-решт мусить знати, хто реально керує МВС.