Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ПІД ДАХОМ» ПОСОЛЬСТВА ТВОГО

У Німеччині після невеликого затишшя набирає обертів скандал, пов'язаний з візовою аферою, у причетності до якої звинувачують міністра закордонних справ цієї країни Иошку Фішера. На превеликий жаль, ці розбірки безпосередньо стосуються й України.

      Суть скандалу, якому вже кілька років, полягає в тому, що за сприяння службовців Посольства Німеччини в Україні кримінальні угруповання могли різними способами отримати візи на «батьківщину Гете і БМВ». За спрощеною схемою для отримання дозволу на в'їзд до ФРН було досить заручитися обіцянкою громадянина цієї країни розмістити іноземця під час візиту. Чим і користувалися тіньові структури. Приміром, таким чином тисячі громадян України у графі «мета візиту» зазначали: «огляд Кельнського собору». Та насправді практично всі «шанувальники архітектури» — нелегальні «заробітчани», які лише таким способом могли потрапити до Німеччини, а звідти — і до інших країн Євросоюзу. Причому тут спостерігався справжній «інтернаціоналізм» — українські псевдотурфірми співпрацювали з аналогічними структурами Німеччини, за допомогою яких можна було отримати шенгенські візи. А з ними — хоч до Іспанії, хоч до Португалії...
      Зрозуміло, співробітники посольства допомагали отримувати візи не за просто так. Та й їхня «працездатність» просто вражала — за п'ять років було видано понад мільйон віз. Німецька опозиція підрахувала: якби навіть дип-представництво працювало цілодобово й без вихідних, то на оброблення і вивчення кожного запиту знадобилося б менше хвилини! (Той, хто колись намагався законно отримати візу в Посольстві Німеччини, знає, з якими труднощами це пов'язано. Утім, розв'язати цю проблему за певну суму могли запропонувати безліч громадян, які цілими днями товклися біля амбасади. Або знову ж таки турфірми, основним заняттям яких було оформлення віз, закордонних паспортів і легалізація — принаймні такі рекламні оголошення для Києва не дивина.) Зрозуміло, педантичні німці не могли змиритися з такою ситуацією — свого часу з посольства було звільнено близько 20 (!) працівників...
      11 червня 2003 року німецькі ЗМІ повідомили, що поліція «накрила» злочинну мережу, яка займалася контрабандою з України до ФРН зброї, наркотиків і живого товару («Персонал Плюс» № 20, 2003 рік). «Бюргерів» почали залякувати так званою українською мафією. Хоча до українців вона не мала жодного стосунку. Принаймні керували угрупованням явно не наші співгромадяни. Та й у причетності до цієї зграї звинуватили заступника голови Центральної ради євреїв Німеччини, відомого телеведучого, впливового діяча Християнсько-де_мократичного союзу Мішеля Фрідмана. До речі, під час обшуків у квартирах Фрідмана в Берліні і Франкфурті спеціально навчені поліцейські собаки виявили сліди кокаїну. Дізнавшись про це, Фрідман, як стверджувала газета «Зюддойче цайтунг», швидко втік «в одну з країн Південної Європи». Підставою для обшуку стали свідчення двох українських жінок, яких змушували займатися проституцією, про те, що їх використовував саме Мішель Фрідман. В їхній же присутності він вживав наркотики і заохочував до цього їх. Тоді в поліції згадали, як ще 2001 року заарештований наркоді-лок у Франкфурті теж називав ім'я Фрідмана, але тоді справу спустили на гальма... Цікавий також інший нюанс: є інформація з достовірних джерел, що Фрідман у приятельських стосунках з послом Німеччини в Україні Дітером Штюдеманном, який не гребує компанією із сумновідомим ділком Вадимом Рабиновичем.
      Тоді все стає на свої місця... Тільки ось, на жаль, у цих оборудках українці опинилися в ситуації «цапа відбувайла». Повертаючись уже до наших днів, потрібно відзначити мужність Йошки Фішера, який визнав, що не вжив достатньо рішучих заходів, аби припинити зловживання спрощеною системою видачі віз. Водночас на критику опозиційних партій, що передусім стосувалася зловживань у Посольстві Німеччини в Києві, Фішер відповів: «Я апелюю до ХДС/ХСС. Вимагайте, якщо хочете, моєї відставки, однак припиніть, нарешті, в погоні за тимчасовими політичними дивідендами таврувати весь мужній український народ як суцільних злочинців». Та й директор Інституту кримінологічних досліджень Християн Пфайфер заявив, що, згідно з останніми даними, не можна стверджувати про якесь зростання частки участі українців у злочинах на території Німеччини. За його словами, частка вихідців з України в загальному карному реєстрі лежить, як і для інших національних груп, у маргінальному полі, коливаючись від однієї десятої до шести десятих відсотка... Зрозуміло, під час політичних баталій хтось не гребує будь-якими методами. Та чи варто у цій підкилимній боротьбі звинувачувати цілу націю у «бандитизмі», не враховуючи нюансу: влаштовували цю катавасію люди, які не мають жодного стосунку до обвинуваченого народу.

Богдан ДОВНИЧ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com