Bloomberg: НАТО має стати сильніше перед обличчям путінської загрози

Політична нестабільність, викликана рішенням Великобританії покинути Європейський Союз, ставить перед НАТО нову задачу: продемонструвати Володимиру Путіну, що Європа в мінливих умовах залишається сильною, єдиної і невразливою перед обличчям загрози російської агресії.

В останні місяці шляхом шпигунства і провокацій, спрямованих на створення громадських хвилювань (особливо в Німеччині), Путін намагався використати політичні та соціальні розбіжності в Європі для досягнення своїх цілей. Після захоплення однієї п'ятої території Грузії, анексії Криму та вторгнення в східну Україну, Путін відповів на європейські санкції використанням погроз стосовно інших європейських сусідів Росії і став направляти літаки і кораблі все далі і далі, щоб перевірити на міцність і витримку сили НАТО. Тим часом з'явилися повідомлення про те, що російські хакери стали атакувати не тільки веб сайти, але націлилися на українську енергосистему, фінансову систему Естонії і один з німецьких сталеливарних заводів.

28 країн-членів НАТО, які зібралися у Варшаві, повинні визнати таку поведінку зростаючою загрозою для своїх інтересів і цінностей - і відреагувати на неї в перспективі довгострокової стратегії.

Альянс повинен, з одного боку, розширити і зміцнити процес розміщення чотирьох батальйонів на території балтійських країн, щоб зробити їх присутність як можна більш надійним стримуючим фактором. Необхідно проводити більше спільних навчань в Європі, особливо в Балтійському морі, і стимулювати Німеччину приймати в них повноцінну участь. НАТО варто посилити свою здатність координувати служби розвідки країн-членів блоку, а не просто спостерігати за раптовими військовими навчаннями, які проводить Росія на кордоні з ЄС.

У той же час країни НАТО повинні використовувати будь-яку можливість для діалогу з Росією, щоб спробувати розвіяти параною, яка охопила Путіна, і бути готовими запобігти будь-яким військовим зіткненням. Ще більш важливо для Альянсу збільшити свої витрати на військову сферу. Кількість членів НАТО з 1990 року майже подвоїлася, але загальні витрати на оборону в порівнянні з тим періодом на чверть скоротилися, а частка США від їх загальної суми все продовжує рости. Незважаючи на минулорічний невелике зростання оборонних бюджетів, всі, крім п'яти країн НАТО, не виконали цілі альянсу по виділенню 2% ВВП на військові витрати.

Дефіцит обмежує здатність НАТО взяти на себе такі важливі місії, як підтримка боротьби проти "Ісламської держави" або збільшення кількості патрулів для боротьби з торговцями людьми в Середземномор'ї.

Крім того, мета в 2% - важливий політичний символ. Члени НАТО завжди будуть сперечатися між собою про стратегії і пріоритети - це в умовах демократії неминуче. Але, в кінцевому рахунку, Альянс повинен продемонструвати Путіну і всьому світу, що може покладатися на підтримку і прихильність встановленим принципам всіх його членів.