«ГАЗПРОМ» ОХОПИЛА КРИЗА

Тріщини починають з’являтися у фундаменті Газпрому — гігантській енергетичній компанії, яка є головною опорою побудованої російським президентом Володимиром Путіним економічної і політичної системи, — пише газета The Washington Post.

Скорочується експорт природного газу цієї компанії в Європу, що є головним джерелом її колосального багатства. Крім того, назріває дуже важлива і серйозна битва у сфері ціноутворення. Російські керівники публічно критикують компанію за повільність. У неї відрізають дочірні підприємства, які продаються в пожежному порядку за низькими цінами більш жвавим конкурентам. І, напевно, усе це робиться за наказом Кремля.

Ні удома, ні за кордоном компанія не може знайти гідну відповідь на різке зниження цін на газ у всьому світі, яке викликане швидкою розробкою американських родовищ сланцевого газу. За словами критиків, Газпром  став повільним і сонним, він не вкладає грошей в дослідження і розробки та ігнорує ті зміни.

Діючи під контролем Путіна, Газпром став головним двигуном усієї російської економіки. Він щедро роздає нагороди і дорогі контракти кремлівським фаворитам. У компанії працює півмільйона чоловік, які працюють в містах і селищах усіх російських регіонів. Навіть сьогодні, коли Газпром  стикається з серйозними проблемами і зниженням прибутків, він продовжує свою практику нестримних витрат. Одним із зразків його претензій на багатство і велич є  нова офісна будівля в Санкт-Петербурзі вартістю 1,9 мільярда доларів, яке має стати найвищим хмарочосом в Європі.

Науковий співробітник В.Пастухов, що працює в Оксфорді, вважає, що «Путін зі своїми друзями так багато з нього викачали, що в цій компанії мало чого залишилося».

В результаті видобутку і продажу викопного палива Росія отримує 60% своїх надходжень до бюджету. Газпром здійснює 12% усього російського експорту. Державі належить трохи більше 50% компанії, і вона дуже сильно залежить від тих податків і прибутків, які приносить Газпром. Але оскільки  прибутки, згідно з офіційною статистикою, знижуються, а витрати залишаються на колишньому рівні, держава отримує все менше і менше. Розпродаж найбільш прибуткових складових цього бізнесу дає такі ж наслідки.

«Це націоналізація витрат і приватизація прибутків», — говорить аналітик з питань енергетики Михайло Крутіхін, який працює в компанії RusEnergy.

Проте наслідки цих тенденцій для російської політики стосовно сусідів та іншої Європи дуже серйозні, тому що  Кремль використовує Газпром як свою головну палицю, коли залякує непокірні країни, залежні від постачань російського газу. А наслідки для самої путінської системи, в якій Газпром є основним генератором і головним розподільником фінансових винагород тим, хто у фаворі, можуть бути просто колосальними.

«З найбільшого надбання Росії Газпром перетворюється на її найбільшу проблему», — говорить колишній заступник міністра енергетики і давній критик Кремля Володимир Мілов.

У своєму нинішньому стані Газпром так активно розкидається грошима, що Сем Грін, який вивчає в Російській економічній школі питання взаємин держави і суспільства, говорить про це так: «Вони, по суті справи, субсидують політичний курс у країні».

У Газпрому як і раніше багато грошей — минулого року він повідомив про прибуток в сумі 44 мільярди доларів. Проте в 2012 році показники прибутку скоротилися більш ніж на 23%, і заступник міністра економічного розвитку Андрій Клепач заявив, що компанія вже у 2014 році може зіткнутися з серйозними проблемами через дешевий сланцевий газ, який уже конкурує з російським паливом.

Проте за наполяганням Путіна Газпром продовжує здійснення надзвичайно дорогих проектів, які вряд чи колись окупляться. При цьому він переслідує політичні цілі. Головні серед них — це два амбітні проекти по прокладенню підводних газопроводів у Європу, будівництво яких не обгрунтоване ні попитом, ні пропозицією.

Це стандартний образ дій Газпрому. До теперішнього часу це була феноменально прибуткова компанія, що надавала фінансування на улюблені проекти Кремля. Свої експортні надходження вона розподіляє по усіх  галузях російської економіки, підтримуючи, скажімо, вагонобудівників замовленнями на товарні вагони в такій кількості, що залізниця не може їх утримувати. При цьому Газпром дуже сильно переплачує за такі привілеї. Кілометр трубопроводу в Росії коштує у три рази дорожче, ніж в Німеччині.

Ця компанія винаходить різні хитромудрі способи, щоб приховати свої сліди і вивести за рамки обліку мільярди доларів прибутків. Вона виводить гроші зі своїх рахунків, винагороджуючи  улюбленців влади, проте на реалії газового бізнесу, що змінюються, звертає мало уваги. На думку низки аналітиків, витрати компанії прямим шляхом ведуть її до банкрутства.

Газпром був створений в радянську епоху для експорту газу в Європу. Після краху комунізму у 1991 році Росія відмовилася від своєї нафтової монополії (ціни на нафту у той час були дуже низькі), проте за Газпром вона продовжувала тримаються міцно, бо він був її головним добувачем і головним годувальником.

Прийшовши в 2000 році до влади, Путін сказав олігархам, що захищатиме їх бізнес, якщо вони не стануть лізти в політику. Кліффорд Гедді з Інституту Брукінгса називає це «путінським дахом».

Проте Газпром, в якому державі належала у той час невелика доля, відносився до іншої категорії. Це була не просто компанія, не просто бізнес. Спочатку Путін діяв украй обережно, бо Газпром був занадто цінним активом. Спочатку він замінив голову ради директорів своїм другом по Санкт-Петербургу Д.Медведєвим. Потім організував висунення на пост голови правління Газпрому свого старого приятеля по Санкт-Петербургу О.Міллера.

Держава вжила заходів для придбання контрольного пакету акцій компанії. Коли Газпром став головним механізмом по винагороді внутрішнього кола Путіна — людей, які відтіснили убік перше покоління олігархів, — він призначив головою другого свого давнього товариша — В.Зубкова. Як стверджують Гедді і економіст з університету штату Пенсильванія Баррі Айкс, Зубков є хранителем ретельно зібраної і, поза всяких сумнівів, компрометуючої інформації на кожного з ветеранів-олігархів.

Гапром став не просто звичайною компанією — він перетворився на складову політичної системи в оплот  влади В.Путіна.

Компанія «Газпром Медіа» свого часу почала скуповувати телевізійні компанії, газети і радіостанції, і на сьогодні стала одним їх найбільших в Європі медіахолдингів.

Коли Путіну потрібні гроші на благодійництво він звертається в Газпром. Коли йому потрібні гроші на фінансування політичної кампанії або кредит на вигідних умовах для одного з друзів, він звертається до того ж джерела, — говорить Грін.

Він як макогоном розмахував Газпромом під час суперечки з Україною, де корупція дозволила цій компанії зміцнити свій вплив і маніпулювати величезними грошовими ресурсами. Україна має великі сховища газу і є країною-транзитером, через яку на Захід йде основна частина газпромівського експорту. Це привело до створення багатошарової системи посередників, кожен з яких прагне увірвати свій шматок. Та й сама Україна є  великим іноземним покупцем газпромівського газу, і платить вона за нього більше за інших. 

«Путін дуже пильно стежив за справами Газпрому, стежив завжди», — говорить Мілов. Скільки, наприклад, російським споживачам доводиться платити за газ, і скільки субсидується компанією? Путін щороку стежить за цими цифрами, говорить професор Російської економічної школи Н.Волчкова.

Виконуючи накази президента, керівники практично випустили з виду інвестиційні потреби компанії — питання модернізації, ремонту і розширення, а також конкурентоспроможності. Їх бізнес — це гроші і політична влада, а не газ.

«Індивідуальні інтереси керівників не співпадають з інтересами самої компанії, — говорить Волчкова. — Відданість там важливіша за ефективність, як і в будь-якій державній компанії». Мова про відданість Путіну і його системі, але не компанії і її якісній роботі.

Приватні інвестори поді­ляють сумніви з приводу Газпрому. Хоча за звітами за 2011 рік прибуток у компанії вищий, ніж навіть в Exxon Mobil, оцінка вартості її акцій складає приблизно чверть  вартості американського нафтового гіганта. Згідно з серпневими розрахунками Bloomberg, Газпром випав з першої двадцятки найбільших світових корпорацій.

Але ні потреби ринку, ні акціонери не в змозі змусить Газпром працювати ефективніше. За словами Гріна, «там є лише один акціонер, який має вагу».

Видобуток газу зараз перебуває у застої. Колосальний новий проект розробки родовища у Баренцовому морі на 20 мільярдів доларів нещодавно відсунули на потім після того, як іноземні партнери Газпрому (а тільки вони мають знання і досвід для здійснення цього проекту) вийшли із складу консорціуму.

Газпром намагається укласти масштабну угоду з Китаєм, але доки ніяких результатів не добився. Сторони приблизно на півтори тисячі кілометрів розходяться в думках про маршрут прокладення нового трубопроводу.

З початком видобутку сланцевого газу в США пропозиція на ринку газу збульшилася, і спотові ціни у всьому світі поповзли вниз. Тепер Європа може купувати зріджений газ на Близькому Сході за дуже привабливими цінами. Вона також досліджує власний потенціал сланцевого газу. Покупці приступили до зміни умов контрактів, і російський газовий гігант піддається дедалі зростаючому тиску. На відмінність від нафти, газ до недавнього часу можна було доставлять виключно  трубопроводами, а це давало Газпрому нехай часткову, але гарантовану монополію на постачання газу в європейські країни.

Проте ця епоха добігає кінця. Керівництво Газпрому дуже повільно визнає і усвідомлює зростаючу конкуренцію. Ця компанія велика, і потік прибутків здається невичерпним і вічним. У Газпрому не було необхідності в інноваційному розвитку, не було необхідності удосконалюватися у своїй роботі. Він відкривав вентиль, і газ з грошима починав йти потужним потоком.

«У майбутні роки вони зіштовхнуться з реальними проблемами в області експорту, але вони до цього не готові», — говорить Мілов.

А тепер ще й Європейський Союз давить на Газпром, примушуючи його відокремити трубопровідний бізнес від бізнесу газових постачань. Кремль навряд чи коли-небудь погодиться на цю вимогу.

ЄС також почав антимонопольне розслідування по комерційних угодах Газпрому у Східній Європі, звинувативши компанію в штучному роздуванні цін. Як показують заяви Кремля на захист компанії, він дуже серйозно ставиться до погроз на адрес Газпрому. Новим президентським указом Газпрому забороняється вступати в угоди із врегулювання без  згоди влади.

Але в той же час, Путін робить перестановки і зміни в газовому бізнесі Росії. Виграє від цього внутрішній конкурент Газпрому компанія «Новатек», яка нещодавно купила «дочку» газового гіганта «Сибур» за ціною істотно нижчою за ринкову. Згідно з повідомленнями, що надходять, «Новатек» може отримати дозвіл на експорт газу. Це призведе до знищення газпромівської монополії.

«Протекція, що надається «Новатек», вражає», — зауважив Кліффорд Гедді з Інституту Брукінгса.

Компанія наполовину належить колишньому тренеру з дзюдо Геннадію Тимченку, який був знайомий з Путіним у період, коли займалися в одному клубі бойових мистецтв Санкт-Петербурга. Він також керує швейцарською компанією Gunvor, яка стала високоприбутковою, діючи в ролі посередника в експорті російської нафти.

Його партнером є Леонід Міхельсон, який став другою людиною в Росії за розмірами статків завдяки угоді з «Сибуром». В індексі ця компанія оцінюється по її реальній вартості, а не по тому, що за неї заплатив «Новатек».

Держава оголосила, що перегляне свою політику і знову введе своїх людей у правління Газпрому. Це навряд чи істотно змінить методи комерційної діяльності компанії, яка вже давно виконує функцію слухняного гумового штемпеля Кремля.

За словами Володимира Мілова, хто б не взяв гору в цій закулісній боротьбі, одне залишиться незмінним: «Путін — це центральна фігура, і саме він приймає всі найважливіші рішення».

Чи готовий він до спаду в діяльності Газпрому?

«Сподіваюся, вони думають про це», — говорить Сем Грін, що вивчає в Російській економічній школі питання взаємовідносин держави і суспільства.

Однак він додає, що важко собі уявити, як можна видалити «Газпром» з політичної та економічної системи Росії, залишивши при цьому саму систему.

The Washington
Post