Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Микола Головатий: «Освіта повинна бути системною»

Днями проректор МАУП з наукової роботи Микола Федорович Головатий був запрошений у якості експерта на програму «Досвід», що йде на «Першому національному» каналі.

Мова йшла про проблеми освіти в Україні та шляхи їх подолання.

Також телеканал «БТБ» (Business) взяв інтерв’ю для своєї нової програми про проблеми кредитування освіти в Україні. Саме про це йшлося в розмові.

— Миколо Федоровичу, розкажіть, які найбільш популярні спеціальності серед студентів. Чи є зміни, у порівнянні з минулими роками?

— Проводячи кампанію з набору студентів на цей навчальний рік, я б сказав, що кон’юнктура по вибору спеціальностей практично залишається незмінною за останні п’ять-шість років в Україні, оскільки народногосподарський комплекс формується таким чином, що інтерес до бізнесових спеціальностей – до менеджменту, до маркетингу, до економіки, до права – є постійним. Великих коливань, які б виводили якісь окремі спеціальності на перший план немає, проте існує ряд спеціальностей, які з-року-в-рік усе більше набирають популярності.

Наприклад, абсолютно обґрунтованим є зростання інтересу до медичної психології, до політичного менеджменту, оскільки це пов’язано з політичними технологіями. Зростає інтерес до політичного елітизму і політичного лідерства в Україні взагалі. Врешті-решт зростає інтерес до прикладних спеціальностей – технології організації виробництва і суспільного життя. Кон’юнктура вибору спеціальностей пов’язана, перш за все, із формуванням суспільно-політичного та економічного життя країни.

— Скільки загалом вступило студентів цього року до Академії?

— Міжрегіональна Академія управління персоналом – найбільший в Україні недержавний вищий навчальний заклад, який в наступному році святкуватиме свою двадцять п’яту річницю. Ліцензійний набір студентів достатньо великий – понад одинадцять тисяч студентів. Якщо говорити про київську площадку, де розташований Президентський університет – п’ять основних навчальних інститутів Академії – тільки в цьому році ми набрали на стаціонарну форму навчання 427 студентів, а разом із заочниками й тими, хто навчається в телевізійному університеті, за інтерактивними формами навчання, то це – півтори тисячі студентів. В цілому по Україні – Всеукраїнський університет – близько тридцяти п’яти підрозділів: навчальні інститути, філії, відділення, представництва, — близько дев’яти тисяч студентів.

— Скажіть, чи від­різняється середня вар­тість навчання в Академії – найбільша, найменша?

— Вартість навчання в Академії не відрізняється від тих вузів, які беруть студентів на контрактну основу навчання, у тому числі й державні навчальні заклади. В середньому, вартість навчання коливається від шести-восьми тисяч гривень на рік до десяти-тринадцяти тисяч на рік. Такі спеціальності, як економіка, право, менеджмент коштують трошки дорожче, ніж інші спеціальності, оскільки попит на них зумовлений природним розвитком України, розвитком ринку. Вартість на такі спеціальності коливається у межах названих відсотків і вона не є високою, навіть у порівнянні із державними вузами.

— Тепер до Вас питання, радше як до фахівця в освітянській галузі. Що ви можете сказати про ситуацію із державним замовленням, чи можна сказати, що держава зараз зменшує обсяги держзамовлення?

— Ситуація із державним замовленням зрозуміла: держава може замовляти стільки, на скільки в неї вистачає грошей на підготовку спеціалістів. В Україні, за законом, з державного бюджету витрачається 8-10% на освіту. Фактично – сім, максимум вісім відсотків – обсяг держаного бюджету, що витрачається на освіту, від державного замовлення. Цей розподіл кількості бюджетних місць іде по державних, звичайно, вузах. Хоча, такий розподіл є не досить справедливим, оскільки державне замовлення має передаватися на конкурсній основі. Якщо вуз будь-якої форми власності має кращу матеріальну базу, кращий викладацький склад, кращі навчальні технології і може готувати спеціалістів з того чи іншого фаху, чому такі не мають права претендувати на держзамовлення? Мова йде про недержавні, так звані муніципальні, профспілкові вузи, тобто інших форм власності, окрім державних.

Державна політика стосовно розподілу коштів держзамовлення має орієнтуватися на ті спеціальності, які є дефіцитними і потрібними для розвитку держави. Я особисто, як фахівець у галузі освіти, вважаю, що кошти потрібно, перш за все, витрачати на ті галузі, які є стратегічними для держави – оборонна промисловість, космічні технології, захист навколишнього середовища, новітні технології. Воно стосується вузів усіх форм власності і т. ін. І та політика, яка останнім часом і розвивається в цьому плані, є вірною, і, як громадянин, я щиро це підтримую. Державне замовлення має вестися по такій моделі і саме за таким принципом.

— Скажіть, чи відомі Вам випадки, коли талановитий студент, наприклад, хоче навчатися на певній спеціальності, проте в нього не вистачає коштів? По-вашому, можливість кредитування навчання є доцільною?

— Подібне питання є доцільним, з огляду на те, що зараз джерел фінансування навчання, окрім держави і батьків, в Україні немає. Є багато країн, у яких підготовка кваліфікованих кадрів ведеться великими організаціями, які мають на це кошти. Більше того, держава стимулює такі  фірми, якщо вони замовляють фахівців, оплачують їхню підготовку. Такими стимулами можуть виступати менше оподаткування, дешевша сировинна база тощо.

Також підготовка повинна вестися різними фондами. Здебільшого, у нас фонди орієнтовані на лікування, розвиток таланту людини, проте в нас фактично немає фондів, орієнтованих на підготовку фахівців для народного господарства.

Можливість кредитування освіти орієнтована на те, щоб урівноважити шанси обдарованих і розумних людей отримати гідну вищу освіту, незважаючи на місце народження та проживання. Більше того, подібна підготовка спеціалістів має бути багатоступенева, як у нас в Міжрегіональній Академії управління персоналом. Ми працюємо за моделлю ступеневої освіти – від школи до магістратури, докторантури, присуджуючи вчені ступені докторів філософії в різних галузях знань – так звана європейська система PhD. Подібна багатоступенева система освіти надзвичайно вигідна при підготовці фахівців, оскільки на момент завершення циклу навчання людина отримує повну завершену вищу освіту, в тому числі – вчений ступінь. Відсотків тридцять-сорок студентів уже пройшли таку підготовку в Академії, коли за сім-вісім років людина повністю завершує свій навчальний цикл. Це логічна і правильна система, яку потрібно розвивати та підтримувати на загальнодержавному рівні.

— За кордоном дуже поширеною є програма фінансування освіти банківськими установами: коли людина отримує кредит на навчання, але віддає його вже тоді, коли починає працювати за спеціальністю. Наскільки, на вашу думку, нам не вистачає саме таких цільових програм від банків, фінансових установ?

— У державі зараз взагалі не існує подібних програм. Проте це є вірний крок, щоб зробити систему освіти самоокупною. У нас більше поширені матеріально орієнтовані системи кредитування, а те, що стосується освіти, культури, науки тощо – механізми кредитування практично не розроблені. Більше того, державою вони ні в який спосіб не фінансуються і не стимулюються. Я думаю, що це крок у майбутнє, оскільки освіта виключно за державний кошт і за бюджет приватних осіб, сімей  – не та освіта, яка може забезпечити український ринок і суспільство кадрами, необхідними для розвитку України. Якщо говорити про економічні реформи, то вони певним чином і гальмуються відсутністю кредитування у такий спосіб.

— Існує інформація про державний кредит під 3%. Наскільки, по-вашому, є можливість отримати подібний кредит на навчання, який можна, навіть, працюючи за фахом, не віддавати?

— Відверто кажучи, я, як колишній ректор, як проректор великого навчального закладу, як людина, яка цікавиться освітянськими технологіями і розробляє їх, з такими механізмами в Україні взагалі не зустрічався.

У нас більшість банківських установ відсотків 30-40 зусиль своїх спрямовують на те, щоб «вибити» повернення тих кредитів, які були видані в перші роки незалежності України, а це не говорить про ефективність банківської системи діяльності взагалі, в тому числі й щодо освіти.

— «В Україні діє державна програма з надання пільгових цільових кредитів на навчання» – постанова Кабінету Мініс­трів України за редакцією від 2011 року. Згідно неї, установи можуть сплачувати за навчання зі сплатою 3-х відсотків річних. Ви про таке чули?

— Я думаю, що це реальна річ, і, оскільки програма тільки запускається, повинно пройти кілька років, щоб такий проект запрацював. Проте, перш за все, має пройти етап психологічної адаптації: мають з’явитися зацікавлені люди і ті банківські, фінансові установи, які будуть зацікавлені зі свого боку в реалізації проекту. Тим паче, якщо підготовка кваліфікованих кадрів здійснюватиметься згідно з потребами народної економіки, ринку праці, то поступово зникатиме і проблема безробіття в Україні.

Юлія Цесаренко

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com