Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Середній клас США

Президент Обама і претендент Мітт Ромні обіцяють підтримувати американський середній клас. Він залишається головною темою для обговорення напередодні виборів 2012 року.

Стандарти життя  сімей з прибутками вище, ніж у нижніх верств на 20%, і нижче, ніж у вищих на 20% за останнє десятиліття покращувалися.

Аналізуючи дані довгострокового «Панельного дослідження динаміки прибутків», що відстежує положення американських домогосподарств, проект «Економічна мобільність» з’ясував, що в період з 2000 по 2008 роки 86% американців, що виросли в сім’ях середнього класу, отримували (з урахуванням інфляції) вищі прибутки в порівнянні зі своїми батьками.

Останніми роками цей відсоток, безумовно, зменшився, але, швидше за все, не сильно: з 2008 року по 2010 рік усереднений сімейний дохід впав всього на 1,500 доларів.

Ситуація дещо стабілізується завдяки персональним комп’ютерам, смартфонам, інтернету і кабельному телебаченню доступу до інформації і розваг, прогресу в охороні здоров’я, пов’язаного з МРТ і новими хірургічними технологіями, і збільшення вибору товарів і послуг.

Нині середньому класу США треба повернення до стійкого економічного зростання.

У перші три десятиліття після Другої світової війни американська економіка швидко росла, а разом з нею росли і прибутки домогосподарств середнього класу. Отже якщо економіка знову почне рости гідними темпами, з середнім класом теж усе буде добре?

На жаль, це — омана. З 1970-х років економіка США продовжувала рости досить швидко, проте середньому класу це майже нічого не приносило. Між 1979 і 2007 роками, піковими для економічного циклу, ВВП на душу населення в Америці збільшився на 50%.

За той же період усереднений дохід середніх трьох п’ятих домогосподарств виріс, за даними Бюджетного управління Конгресу, менше, ніж на 30% — з 44 тисяч доларів до 57 тисяч доларів. Найбільш багаті американці «зняли врожай» з левової частки плодів економічного зростання, залишивши середнякам значно менше.

Зарплати середнього сегменту і нижнього сегменту практично не виросли з 1970-х років. Це пов’язано з рядом змін в економіці США і економічних інститутах — від глобалізації і технічного прогресу до занепаду профспілок і поширення нових корпоративних практик, що роблять наголос на прибутку акціонерів. Зростання прибутків домогосподарств середнього класу було здебільшого пов’язане не із зростанням зарплат, а з тим, що в сім’ях додався ще один годувальник.

Деякий час повільне зростання прибутків компенсувалося зростанням добробуту, пов’язаним з підвищенням вартості будинків і акцій. За інформацією Федерального резерву, за період з 1989 року по 2007 рік вартість майна середньої американської сім’ї збіль­шилася з 79 тисяч доларів до майже 127 тисяч доларів. Проте потім пухир на ринку житла луснув, і цей ефект зник. До 2010 року вартість майна середньої сім’ї впала до 77 тисяч доларів.

В середині 1970-х років економіст Річард Істерлін припустив, грунтуючись на даних, зібраних по всій країні, що зростання прибутків збільшує щастя тільки до певного моменту, а потім перестає його збільшувати. Його робота наробила багато галасу в академічних кругах і сприяла розвитку досліджень поняття щастя з точки зору економіки. Здавалося б, якщо повільне зростання прибутків середнього класу мало впливає на наше суб’єктивне благополуччя, на що тоді скаржитися?

Проте нові дослідження ставлять під сумнів «парадокс Істерліна». Зараз у нас є більше даних, що дозволяють оцінити, як позначається зростання прибутків на понятті «щастя», і вони говорять нам, що щастя росте відповідно до зростання сімейного доходу до приблизно 75 тисяч доларів. Після цього кожен новий долар збільшує щастя у меншій мірі, але воно, проте, продовжує рости.

Нині, якщо американців запитують, до якого класу вони, на їх погляд, належать, більшість з них говорять, що до середнього. Але якщо їх просять вибрати між вищим, середнім, робочим і нижчим класами, тільки 45%, за даними Загального соціологічного опитування, зараховують себе до середнього класу. Приблизно стільки ж вибирають робочий клас, і лише небагато — нижчий або вищий.

Дивно, але цей розподіл не міняється з 1970-х років. Сполучені Штати за цей час стали багатше, більше американців стало здобувати вищу освіту і займатися беловоротничковой роботою. Проте доля людей, що вважають себе середнім класом, не зросла. Можливо, це пов’язано з повільним зростанням прибутків у минулого покоління.

5. У довгостроковій перспективі зниження стандартів життя середнього класу неминуче.

Підстави для занепокоєння є. З урахуванням тих потужних економічних процесів, які зараз йдуть, цілком можливо, що зарплати середнього класу продовжать стагнацію. Зростання зайнятості, що сприяло в останні десятиліття зростанню прибутків середнього класу, цього разу може не прийти на допомогу. Ринок праці, що упевнено ріс в 1980-х і 1990-х роках, припинив рости в 2000-х — ще до кризи 2008 року.

Проте є і підстави для надії. Технологічні досягнення і глобалізація продовжуватимуть забезпечувати нас новими товарами і послугами, а також гарантують низькі ціни. Робочі місця вони не лише знищують, але і створюють. А стагнація зростання зарплат і ринку праці зовсім не обов’язкова.

У довгостроковій перспективі підвищенню зайнятості може сприяти зростання якості і доступності освіти. У типовій віковій когорті школу зараз закінчують лише приблизно три чверті американців, а доля людей, що відучилися повні чотири роки в коледжі, не так вже сильно збільшилася з 1970-х років. Особливо важливо було б збільшити підтримку ранньої освіти. Це допомогло б батькам збалансувати роботу і сімейне життя, і підвищило б готовність до школи дітей з незаможних сімей. На додаток нам слід шукати нові політичні рішення, здатні компенсувати стагнацію або повільне зростання сімейних прибутків. Зокрема, мало б сенс розповсюдити податкові вирахування на зароблений дохід на середній клас і індексувати їх відповідно до середнього рівня зарплати по економіці. Це дозволило б сім’ям, що мають заробітки, отримувати трохи більше грошей. А оскільки середній рівень зарплати має тенденцію рости разом із зростанням ВВП на душу населення, це допомогло б відновити зв’язок між зростанням економіки і підвищенням прибутків домогосподарств.

 Лейн Кенуорті,
професор соціології і політології Університету Арізони (США)

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com