«Титанік»: воронка часу і таємниця сигналу SOS

У зв’язку з 100-річчям загибелі знаменитого лайнера «Титанік» з’являється дедалі більше інформації про ту давню катастрофу. Іноді вона носить і зовсім неймовірний характер. Так, нещодавно були розсекречені документи слідчої комісії сенату США у цій справі, в яких описуються дуже загадкові явища, що трапилися в ніч трагедії.

Зокрема, поряд з місцем катастрофи спостерігалися дивні вогні, які так і не вдалося ідентифікувати. Вони вилітали з води і піднімалися в небо. Ось свідчення однієї з небагатьох пасажирок, що врятувалися на шлюпках, Ганни Уайт: «Я знаходилася в рятувальній шлюпці номер шість. Рівно у 1.40 (на руці був годинник) я побачила біля кормової частини лайнера великий об’єкт, що світиться. Чоловіки сказали, що це вогні іншого судна, «Карпатії», яке зможе нас врятувати. Ми радісно закричали і наказали матросам гребти якнайшвидше. Близько десяти шлюпок поплило на це світло. Проте через півгодини вогні згасли. Виявилось, ніякого судна поблизу немає, а «Карпатія» підійшла тільки за годину».

У підшивці документів Національного архіву Великобританії є рапорт американського астронома Джорджа Харріса, який 14 квітня 1912 року спостерігав темний об’єкт діаметром 80 кілометрів, що рухався від місяця у напрямку до Землі. Того ж дня деяке подружжя

Стенфілд під час прогулянки по пірсу порта в Белфасті бачив величезну кулю, що світиласяі повільно опускалася в морську безодню. Люди повідомили про цей випадок в газету «Гардіан».

Ще один цікавий архівний документ — копія вахтового журналу норвезького судна «Кукжен». Запис від 15 квітня 1912 року свідчить, що капітан корабля спостерігав в Атлантичному океані величезну воронку, що нагадувала гігантський вир. Це було за декілька годин до катастрофи з «Титаніком», що трапилася приблизно у цьому місці.

Одна з версій трагедії свідчить, що ніякого зіткнення з айсбергом насправді не було, корабель попав в так звану «просторово-часову пастку», що і привела до катастрофи. Через роки після катастрофи судна, що курсують в цій зоні, ніби-то неодноразово пеленгували сигнали про допомогу із затонулого лайнера. Уперше це сталося в ніч з 14 на 15 квітня 1924 року, тобто рівно через 12 років після катастрофи. Відразу декілька корабельних радіостанцій зареєстрували сигнал SOS судна з позивними MGY. Це відповідало позивним «Титаніка». У той раз ніхто не звернув на подію особливої уваги — вирішили, що хтось просто вирішив влаштувати містифікацію. Але через шість років випадок повторився. Потім позивні MGY регулярно виникали в ефірі якраз в річницю рокової дати з різницею в шість років: в 1930-м, 1936-м, 1942-м. Сигнал приймали судна, що знаходяться в радіусі близько двох тисяч миль від місця катастрофи «Титаніка». У кінці 60-х розслідуванням цієї історії грунтовно зайнялося ЦРУ. На тему був накладений гриф «Таємно». Але розвідці так і не вдалося виявити джерело таємничих позивних, які продовжували просочуватися в ефір кожні шість років.

Говорять, востаннє сигнал лиха з «Титаніка» упіймав екіпаж канадського судна в квітні 1996 року. Важко припустити, що хтось міг так «жартувати» з моряками і спецслужбами упродовж 72 років.

Особливості поширення радіохвиль в різних середовищах досі ще досконально не вивчені. Наприклад, учені б’ються над розгадкою так званої «затриманої радіолуни». Трапляється, що сигнали, передані в ефір, через деякий час повторюються один, а то і кілька разів. Серед радіоаматорів ходить безліч байок про застряглі в ефірі радіопослання, які доходили за адресою через багато років.

Так, один колишній фронтовик, що служив в армії радистом, у кінці 50-х прийняв повідомлення від свого друга. Парадокс полягав у тому, що його бойовий побратим (теж армійський радист)... загинув на фронті. Небіжчик повідомляв, що їх частина потрапила в оточення, мають багато поранених. Мертвий радист вимагав артпідтримки. Після цієї «передачі» фронтовик більше не намагався займатися радіоаматорством, роздав усю свою апаратуру. Позивні з того світу його вразили.

За законами фізики, радіохвилі, що випускаються передавачем, або відбиваються від земної іоносфери, або пронизують її і «відлітають» в космічний простір. Пояснити їх «повернення» можна тільки зіткненням з деяким загадковим об’єктом, який «відбиває» їх і посилає назад. Так народилася теорія про знаходження на орбіті Землі інопланетного зонду, що захопила багатьох радіофізиків. Між іншим, в 20-і роки знаменитий винахідник Нікола Тесла стверджував, що незабаром по радіо можна буде підтримувати зв’язок із загробним світом. Адже перша аномальна радіопередача з «Титаніка» була прийнята якраз в 1924 році!

yoki.ru