Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЧОМУ СОМАЛІЙСЬКІ ПІРАТИ НАПАДАЮТЬ НА КОРАБЛІ?

Прибережні води Сомалі — одні з найнебезпечніших у світі. З 1991 року ніким не контрольована внаслідок громадянської війни країна стала гніздом морських піратів, жертвами яких стають, зокрема, й українські моряки.

Влада Сомалі критикує західні країни та компанії за те, що ті погоджуються платити викрадачам, тим самим заохочуючи їх.

14 січня 2002 року сомалійські пірати захопили ліванське вантажне судно «Принцеса Сара», що через несправність двигуна стояло на якорі. 18 моряків стали заручниками, в тому числі 8 громадян України. За їх звільнення пірати вимагали 200 тисяч доларів викупу. 26 січня заручників звільнили й евакуювали на французький фрегат «Флореаль».

18 жовтня 2005 року така сама доля спіткала судно «Панагія» з 22 українськими моряками (йшло під прапором Ліберії). Після їх звільнення Президент України Віктор Ющенко нагородив капітана судна Володимира Шабанова орденом «За мужність» III ступеню («за мужність і самовіддані дії, виявлені при звільненні захоплених піратами українських моряків»).

Корабель «Le Ponant», що був захоплений піратами в квітні 2008 року.

2006 року тут вчинено 239 нападів на судна у відкритому морі. 2007-го — 263 напади. 2006 року при цьому були вбиті чи поранені піратами 17 осіб. 2007-го — 64 особи. За даними Міжнародної морської організації (IMO), 2008 року сомалійські пірати захопили 39 суден, здійснивши 95 нападів у водах біля східного узбережжя Африки. За даними Міжнародного морського бюро, в 2009 році сомалійські пірати здійснили 217 нападів і захопили 47 суден.

У квітні 2008 р. сомалійські пірати захопили французьку яхту «Понан». На борту було 32 особи, серед яких — старша стюардеса, 29-річна українка Ольга Бездрабко з м. Охтирка (Сумщина). Через тиждень французька влада заплатила викуп, і заручників звільнили.

28 травня 2008 року в Аденській затоці місцеві пірати захопили німецьке судно Lehmann Timber, на борту якого перебували 15 осіб, в тому числі 4 громадян України.

25 вересня 2008 сомалійські пірати захопили вантажне судно (під прапором Белізу) «Фаїна» з екіпажем у складі 17 громадян України, 3 громадян Росії та 1 громадянина Латвії. На борту корабля перебував військовий вантаж, призначений для Кенії. Пірати звільнили судно з екіпажем після 5 лютого 2009 року, коли одержали $3,2 млн викупу.

Турецьке судно Bosphorus Prodigy, захоплене піратами під час проходження Аденської затоки 16 грудня 2008 року, було виволене у ніч проти 3 лютого 2009 р. До складу екіпажу входили 8 громадян України і 3 громадян Туреччини.

25 вересня 2010 року сомалійські пірати захопили грецький вантажний корабель в Індійському океані, за 900 миль від узбережжя Сомалі. Серед 12 членів екіпажу — всі громадяни України.

3 листопада 2011 року було звільнено торговельне судно Blida, яке 10 місяців перебувало в піратському полоні сомалійців. На його борту в той час було 6 матросів-українців.

26 березня 2012 р. громадянин України опинився серед 23 членів екіпажу, поневолених сомалійськими піратами на борту торговельного судно «Еґлантін» (прапор Болівія) неподалік Мальдівів. На той час у їхньому полоні вже перебували 5 матросів-українців з захопленого в грудні 2011 р. торговельного судна «Енріко Леволі» (прапор — Італія).

2010 рік став рекордним за кількістю заручників — піратами було захоплено 1181 члена екіпажу суден. Станом на лютий 2011 сомалійські пірати утримували у полоні 33 судна, на борту яких перебувають 758 моряків.

За 2011 рік 30 кораблів зазнали нападу піратів, і було захоплено 700 заручників. За оцінками фахівців, у 2011 році пірати отримали викуп за захоплені судна на загальну суму більше $160 млн.

У дослідженні американського фонду One Earth Future йдеться, що сомалійські пірати щорічно завдають світовій економіці збитків у $7 млрд. Згідно з дослідженням, судноплавні компанії втрачають з вини піратів близько $5,5 млрд на рік, а урядам різних країн їхня діяльність коштує $1,3 млрд. Найбільші втрати несуть компанії контейнерних судноперевезень — $2,7 млрд — через те, що суднам у прибережних водах Сомалі доводиться різко збільшувати швидкість, що збільшує витрати на паливо.

Суттєвою статтею витрат компаній є забезпечення суден збройним супроводом, що є практично 100%-овим захистом від піратів. При цьому компанії, що займаються безпекою суден, заробляють від діяльності піратів більше, ніж самі пірати. Більшість таких компаній базується у Великобританії.

Боротьба з піратами здійснюється в рамках військово-морської місії Євросоюзу «Аталанта», розпочатої в 2008 році, і операції НАТО Ocean Shield, що проводиться з 2009 року. Патрулювання бойовими кораблями Євросоюзу прибережних вод Сомалі затверджене до 2014 року. При цьому з березня 2012 кораблі ЄС отримали право атакувати і наземні цілі. Цей мандат дозволяє військовим суднам і гвинтокрилам завдавати ударів по паливних складах, вантажівках та інших об’єктах у прибережній зоні.

Про свою згоду на розширення заходів боротьби з піратством заявив перехідний уряд Сомалі.

Операторами перевезень зі свого боку було вжито низку заходів для гарантування безпеки. Торгові судна супроводжують військові конвої, екіпажі навчають поведінці у разі нападу, на бортах перебуває збройна охорона.

За даними МЗС України, з 2008 року по листопад 2011 було захоплено або здійснено напади на 40 суден, на борту яких перебувало 187 громадян України, які складають значну частину екіпажів морських вантажних суден.

За той же період понад 140 українців стали жертвами морського тероризму. двоє з них загинули.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

 

Сомалійські пірати є частими героями новин. Якщо враховувати той медійний галас, який здіймається довкола кожного їх «вибрику», то починає видаватись, що вони є страшною загрозою для судноплавства в регіоні. Може частково це й так, але цифри вказують на інше – з близько 200 тисяч суден, що проходять поблизу берегів Сомалі щороку, піратами захоплюється кілька десятків. Шанси стати їх жертвою лише в 10 разів менші, ніж вийти заміж за мільйонера.

Спробуємо розібратись, звідки взялись пірати і чому ця «жахлива проблема» досі не вирішена.

У країні, де з 1991 року фактично відсутня нормальна централізована влада, а переважна більшість населення голодує, піратство часто є єдиним способом елементарного виживання. Більше того, цей промисел сприяє комплексному розвитку прибережних територій — зростання платоспроможності, нехай навіть обмеженого числа населення, незмінно привертає сюди інвесторів зі всієї країни. Кожен місяць на узбережжі з’являються нові магазини, будуються кам’яні та цегляні будівлі, розвиваються мережі інтернет і стільникового зв’язку, що, у свою чергу, призводить до зростання кількості робочих місць і рівня загального добробуту місцевого населення. Міс­цеві чиновники теж з ентузіазмом ставляться до незаконної діяльності місцевого населення, від якого вони отримують хабарі в колосальних розмірах.

Поступово армія піратів стає не тільки більш забезпеченою у матеріальному плані, але також більш професійною. Коли у 2008 році вони напали на аравійське судно «Сіріус Стар», то взяли його під контроль настільки швидко, що екіпаж навіть не встиг подати сигнал біди. Можливо, не всі пірати такі голодранці, якими здаються, якщо вони змогли захопити величезний супер-танкер, обладнаний сучасними системами попередження, і відігнати його за два дні до узбережжя Сомалі. Це як серед білого дня вкрасти в зоопарку жирафа і непомітно привести його додому.

Насправді, це не так складно, якщо звернути увагу на досить високий ступінь інформованості морських розбійників про склад суднових вантажів і ступеня їх захищеності. Ефективність піратських рейдів, їх неперетинання в просторі та часі з бойовими кораблями десятка держав, що патрулюють акваторію, наводять на підозри про наявність у піратів зовнішніх джерел підтримки, в тому числі у формі забезпечення достовірної та оперативної інформації, якою не володіє навіть керівництво країни. Видається, що їм хтось дає наводки, припустимо, це судно можна грабувати, там такий-то вантаж, а ось цей корабель не варто. Можливо пірати — не більш ніж найманці і з мільйонних викупів вони лише якісь відсотки, так би мовити, «зарплату».

У сомалійських флібустьєрів є і благородна мета. Про неї, щоправда, майже не згадують в пресі. У незахищених прибережних водах процвітає нелегальна рибна ловля. Щорічно траулери вивозять тунця, креветок, омарів на суму близько 300 мільйонів доларів. Місцеві рибалки вже хвилюються, що незабаром їм нічого не залишиться.

Але це ще не все. В принципі, кораблі можуть робити біля берегів Сомалі все, що завгодно. Деякі країни використовують це для скинення токсичних (в тому числі і ядерних) відходів. Це обходиться в тисячі раз дешевше, ніж їх утилізація в Європі. Навіть після того, як факти в прямому значенні цього слова, спливли нагору, коли у 2005 році, коли після цунамі на берег винесло сотні поржавілих бочок, нічого в цьому напрямку не було зроблено.

Деякі пірати заявляють, що не вважають себе бандитами. Зрештою, «батьки-засновники» США під час війни за незалежність теж платили піратам за охорону своїх берегів. Проведені в Сомалі соцопитування показали, що близько 70% населення підтримує діяльність піратів. Звісно, серед піратів є і справжні бандити, особливо ті, що захоплюють вантажі з гуманітарною допомогою.

Однак, навряд чи найближчим часом проблема піратства буде вирішена. Знищення берегової інфраструктури піратства навряд чи є малоефективним. Їх «флот» складається в основному з рибальських суден, причому у вільний від розбійного промислу час вони використовуються за основним призначенням, так-сяк забезпечуючи прожиток місцевому населенню, котре десятиліттями живе в умовах війни, розрухи і голоду. Відрізнити рибалку від пірата практично неможливо. Це як в Афганістані: мирний селянин вдень перетворюється на «моджахеда» вночі. Позбавити їх засобів проживання означає приректи на неминучу голодну смерть.

Неефективною видається і політика патрулювання зони діяльності піратів військовими кораблями різних країн. Їх кількість не дозволяє забезпечити від атаки всі торгові судна та танкери.

Доречним буде згадати, що сума викупів, які вимагають морські розбійники, складає близько 100 мільйонів доларів на рік, і є мізерно малою в порівнянні з коштами, які витрачаються на боротьбу проти них. Не кажучи вже про повне викорінення піратства.

Ще одним, а можливо і головним, фактором є зацікавленість США у нестабільній обстановці в регіоні. Унікальне геополітичне становище Сомалі історично роблять територію країни привабливою для Сполучених Штатів і Великобританії, а також для деяких інших держав, енергетична безпека яких в тій чи іншій мірі залежить від безперебійності поставок енергоносіїв через акваторії даного регіону.

Створення на території країни військово-морських баз забезпечує контроль над транзитом через Ормузську, Аденську, Малаккську протоки і Суецький канал. Звідси ж можна контролювати експортну діяльність країн Перської затоки, а також чинити тиск на такі країни як Іран або Китай у випадку загострення відносин з ними. Присутність в регіоні сил, не підконтрольних Сполученим Штатам, дратує американську адміністрацію. Особливо насторожено США ставляться до нарощування військово-морського потенціалу Китаю, бойові кораблі та підводні човни якого, забезпечуючи захист транспортних суден КНР, що Стурбованість адміністрації Сполучених Штатів стає зрозумілою, якщо врахувати те, що американський контроль над даним регіоном, у разі ескалації напруженості між США і КНР і виникнення безпосереднього конфлікту між ними, може істотно обмежити споживання китайською стороною енергоресурсів, так необхідних їй для подальшого розвитку національної економіки та нарощування військового потенціалу. Сьогодні вже мало хто сумнівається в існуванні геостратегічного протиборства між американською і китайською сторонами, особливо в регіонах та областях, в тій чи іншій мірі пов’язаних з виробництвом або транспортуванням енергоресурсів.

М.Воськало,
Obozrevatel.com

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com