Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ГОНКА ЯДЕРНИХ ОЗБРОЄНЬ НА НОВОМУ ЕТАПІ

Світ накрила нова хвиля гонки ядерних озброєнь. На її гребені в найближче десятиліття багатьма державами буде витрачена не одна сотня мільярдів доларів. Такий висновок дала британська група Trident Commis­sion, дітище дослідницької організації BASIC (США — Великобританія).

Основними учасниками цього змагання є Росія і США. Серед інших учасників — Китай, Індія, Ізраїль, Північна Корея, Пакистан і Франція.

 Цифри і висновки були озвучені в доповіді «За межами Великобританії: тенденції в інших ядерних державах» і не торкнулися даних Сполученого Королівства. Британські озброєння група планує розглянути в окремому дослідженні.

Trident Commission була сформована BASIC саме для оцінки ядерного потенціалу Великої Британії і навколоядерної політики Лондона. Більш того, мета цієї групи — пошук відповіді на ключові запитання, що стосуються статусу Великобританії як ядерної держави і її подальших кроків для активізації ядерного роззброєння на планеті.

У доповіді Trident Commission знаходиться шість ключових висновків.

1.            З середини 1980-х на планеті спостерігалося скорочення кількості ядерних боєзарядів. Але на певному тимчасовому відрізку намітилася зворотна тенденція кількісного і якісного зростання запасів ядерної зброї, як в політично стабільних країнах, так і в непередбачуваних державах Південної, Північно-Східної Азії і Бли­зького Сходу. Через часті протистояння останніх цілком вірогідне розв’язування локального ядерного конфлікту.

2.            Довгострокові програми з модернізації і розробці нових видів атомної зброї фактично спровокували нову гонку озброєнь. Держави «ядерного клубу» разом з Ізраїлем в найближче десятиліття будуть зайняті розвитком тактичної і стратегічної зброї і витратять на це багато мільярдів доларів. Росія і США спрямують енергію на зміцнення своїх стримуючих ядерних сил, а Індія, Ізраїль і Китай зроблять усе, щоб завершити створення своїх ракетно-ядерних щитів.

3.            Держави, що мають стратегічні озброєння, в главу кута власної національної безпеки як незамінний і необхідний інструмент ставлять ядерну зброю.

4.            Спостерігається взаємозв’язок ядерних програм держав, що мають необхідну для цього промислову і наукову базу. Наприклад, модернізація Росією ядерної тріади — це відповідь на створювану американцями систему протиракетної оборони. Китай керується при розвитку ядерних озброєнь тими ж причинами, а також у відповідь на зростання ядерного арсеналу сусідньої Індії. Індійці, у свою чергу, посилено запасаються ядерною зброєю на випадок конфлікту на тлі територіальних суперечок з Пакистаном і Китаєм. Розвиток ядерної програми Франції, як вважає Trident Commission, — своєрідна відповідь на світову тенденцію збільшення стратегічних запасів ядерної зброї.

5.            Збільшення потенціалу нестратегічної ядерної зброї може бути спробою компенсувати недостатню боєздатність збройних сил. Тактична ЯЗ при цьому не враховується повною мірою, оскільки в договорах по нерозповсюдженню і скороченню про неї згадок немає.

6.            Попри те, що СНВ-3 (підписаний навесні 2010 року Росією і Сполученими Штатами Договір про скорочення наступальних стратегічних озброєнь) вважають серйозним кроком для встановлення контролю за ЯЗ, в ньому є ряд пропусків. Гарантій значного зниження світових запасів боєзарядів він не дає. Росія і США, як відомо, володіють 95-ту відсотками світових ядерних боєзарядів, як розгорнутих, так і нерозгорнутих. Кіль­кість запасів ЯБП у світі — 20530-21240 одиниць. 20100 з них, за даними Trident Commission, доводиться на РФ і США. Хоча у Стокгольмського інституту дослідження проблем миру дещо інша цифра — 19497.

Висновки британської групи не нові, раніше їх вже озвучували експерти. Зупинити гонку ядерних озброєнь практично неможливо, поки на нашій планеті є зброя.

Цьому сприяє ряд чинників, серед яких на першому місці — психологія і політика. Перша породжує свого роду шантаж ядерними боєголовками. У відповідь для збереження власної безпеки йде створення ядерної зброї іншими країнами. А далі працює психологія — ядерній державі навряд чи захочеться застосувати стратегічну зброю, якщо великий ризик отримати ще більш масований і потужний удар у відповідь. Звичайно, це спрощена схема, і у нашому світі усе набагато складніше.

Основні суперники нової гонки озброєнь — Росія і США. У найближчі 10 років вони на пару планують витратити на розвиток стратегічних арсеналів не менше 770 000 000 000 доларів. Левову частку суми (700 мільярдів) витратить США. З них 100 000 000 000 доларів піде на модернізацію і обслуговування діючих засобів доставки ЯБП, а 92 мільярди — на обслуговування самих боєголовок і підпри­ємств, що їх виробляють.

У планах американців — продовження термінів «життя» бомбардувальників B-52H Stratofortress (до 2035 року) і МБР Minuteman III, розробка нового далекого бомбардувальника і балістичної ракети, випуск 12-ти SSBN(X) — новітніх атомних субмарин (перша з них стане частиною американських ВМС в 2029-му), заміна КР з ядерними боєголовками на нові почнеться вже з 2025 року.

Втім, стратегічні плани стосовно ядерного потенціалу стали відомі вже в травні 2011-го, коли свій план надало американське Національне управління з ядерної безпеки.

Обнародуваний документ включав пункти, що стосуються:

— уніфікації атомних боєголовок W78;

— продовження термінів служби боєголовок W76;

— модернізації або, точніше, відновлення бомб B61;

— розробки нових атомних реакторів спеціально для авіаносців сімейства «Джеральд Форд» і подібних, а також стратегічних атомних субмарин SSBN(X).

Росія до 2020 року витратить на ядерну тріаду не менше 70 000 000 000 доларів. Ця сума включає:

— розгортання РС- 24 «Ярс» —  нових мобільних комплексів;

— переоснащення оновленими ракетами «Синява» стратегічних підводних човнів проекту 667БДРМ;

— будівництво до 2018 р. новітньої балістичної ракети, оснащеної 10-у ядерними блоками;

— випуск 8-ми підводних човнів з балістичними ракетами  Р-30 типу «Булава» на борту (проект 955 «Борей»).

Також в РФ заплановано проектування атомної субмарини 5-го покоління, збільшення виробництва балістичних ракет (удвічі), прийняття на озброєння нового дальнього бомбардувальника (до 2025 року), отримання 10-ти бригад ядерних ракет з малим радіусом дії (у найближче десятиліття). Що стосується останніх, то, можливо, йдеться про комплекси «Іскандер-м» (їх закупівля закладена в Держпрограмі озброєння Росії на 2011-2020 роки).

Навіть без даних, приведених групою Trident Commission, наміри Росії удосконалити свій ядерний потенціал були раніше відомі з виступів політичного і військового керівництва країни. Наприклад, про нові балістичні ракети, здатні протистояти навіть системі ПРО, згадував Володимир Поповкін взимку 2011 року.

Щорічні витрати Росії на ядерне озброєння зростатимуть. На створення нових зразків ЯО згідно з Держ­програмою озброєння на найближче десятиліття буде виділено близько 23 трильйонів рублів. Фінансове забезпечення ядерно-оружейного комплексу в 2011-2013 роках повинне збільшитися на 11,5 млрд. рублів. У 2011-м цей показник склав 26,9 млрд. (порівняєте з 18,8 млрд. рублів в 2010 році). У 2012 він виросте до 27,5 мільярдів, а через рік — до 30,3 міль­ярдів.

Ці цифри можуть свідчити про розвиток гонки озброєнь або про збіль­шені витрати на підтримку і оновлення ядерної тріади у зв’язку із застаріванням ядерного арсеналу Росії.

До списку дер­жав-учасників перегонів у сфері ядерного озброєння група Trident Commission зарахувала Індію, Ізраїль, Китай, Пакистан, Північну Корею і Францію. Оскільки Тель-Авів приховує наявність або відсутність у себе ЯЗ, то офіційно Ізраїль до «ядерного клубу» зарахувати не можна. Що не заважає, втім, цій державі створювати ракети з дальністю дії 4—6,5 тис. кілометрів (Jericho-III), а також озброювати свої субмарини типу «Дельфін» крилатими ракетами з ядерними боєголовками або, використовуючи ракети Shavit, що призначені для виведення супутників на орбіту, сконструювати свою міжконтенинтальну балістичну ракету.

Французькі ВМС вже отримали 4 нові атомні під­водні човни типу «Тріомфан» з міжконтинентальними балістичними ракетами на борту (дальність польоту — 6—8 тис. км). Парк повітряних носіїв стратегічних боєголовок у Франції декілька років безперервно оновлюється. Йде заміна літаків Mirage 2000N на нові Rafale MK3  і Rafale 3 з новими модернізованими боєголовками.

Китай успішно розвиває серію балістичних ракет типу DF, частина з яких, можливо, націлена у бік Сполучених Штатів, планує спуск на воду п’яти підводних субмарин типу «Цзинь» з можливістю запуску 12 балістичних ракет, і розробляє новий сухопутний комплекс з МБР. Останній оснащений блоками індивідуального наведення.

У Індії розробляються балістичні ракети сімейства Agni, в планах — будівництво п’яти стратегічних атомних субмарин з балістичними ракетами Sagarika на борту. Делі вже оснащує свої ВМС крилатими ракетами з ядерними боєголовками, даль­ність польоту яких — 350 км.

Пакистан працює над створенням Shaheen II (балістичної ракети з дальністю польоту близько 2000 км). Пакистанці вже випробовують стратегічні КР наземного і повітряного базування —  Hatf-7 і Hatf-8 (Ra’ad). Потенційна ціль Ісламабаду — сусідня Індія.

Північна Корея ще в 2010-м оголосила про випуск своєї балістичної ракети Musudan, здатної здолати 2,5—4 тис. км, і раніше вже випробовувала БР Taepo­dong-2 з дальністю до 10000 км.

Trident Commission вірно помітила загальну тенденцію, про яку в червні 2011 р. говорив SIPRI: попри зменшення кількості боєголовок на планеті, подібне скорочення не можна назвати серйозним. Швидше, ядерне протистояння триває.

Корінь проблеми, можливо, криється в СНВ-3 — договорі з масою пропусків і недоліків, які будь-яка із сторін може трактувати у свою користь. Термін дії цього документу — десятиліття. У цьому тимчасовому проміжку кількість розгорнутих носіїв і ядерних боєголовок в Америці і Росії повинна скоротитися до 700 і 1550 одиниць відповідно. У Росії у рамках договору залишається можливість провести модернізацію ЯБП без нарощування їх кількості, оскільки в РФ зараз налічується розгорнутих носіїв близько 516  і  ядерних боєзарядів — 1556. Число носіїв Москва взагалі може збільшити майже на дві сотні одиниць.

За рамками Договору СНВ-3 залишилися також тактичні озброєння (наприклад, ОТРК «Іскандер-м»), які у разі позиціонування ПРО в Європі можуть легко переміститися до західних кордонів Росії.

У США також вдосталь простору для маневру, хоч і більш опосередкованого. Три держави з дев’ятки ядерних держав — члени НАТО (Франція, Великобританія і США) і арсенал ЯЗ Сполученого Королівства ще з 1962 р. є частиною системи ядерного планування США. На балістичних ракетах типу Trident II D5, що належать Великобританії, цілком можливо застосування американської системи швидкого перенацілення. Та і теперішня програма Сполучених Штатів має широке охоплення. Наголос робиться не на нарощування боєголовок, але і на деякі стратегічні неядерні елементи, ПРО і інші супутні компоненти. Так, наприклад, КР високої точності і дальності можуть загрожувати ядерній тріаді, що пояснює наполегливу протидію Росії розгортанню американських ПРО в Старому Світі.

Плани американців спонукають Північну Корею і Китай розвивати власні озброєння. Індія, йдучи за КНР, також посилює стратегічні позиції, у відповідь на дії Делі те саме робить Пакистан. Франція не відстає від загальних тенденцій НАТО, а Ізраїль озброюється, бажаючи за всяку ціну вирішити локальний близькосхідний конфлікт. Багато причин і наслідків в цьому ланцюжку залишаються прихованими.

П’ятірка найбільших ядерних держав — Великобританія, Росія, Китай, США і Франція сформували робочі групи, головне завдання яких — підготовка переговорів про дотримання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Другим кроком буде укладення ще одного багатостороннього договору, схожого з американо-російським СНВ- 3.

Кінцева мета таких груп — повна ліквідація ядерної зброї. Хоча Роуз Геттемюллер, помічник держсекретаря Сполучених Штатів з питань контролю над озброєннями, вважає усі ці зусилля «дитячими кроками».

anvictory.org

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com