КІНЕЦЬ ІНТЕРНЕТУ?

Недавня гучна заява представника ФСБ Росії про те, що необхідно заборонити Гуглмейл і Скайп, не є чимось надзвичайним враховуючи світові тенденціі у сфері Інтернет-цензури. Спроби узяти під контроль Інтернет відбуваються і в США.

Дехто вже вважає, що доба Інтернету добігає кінця. Інструменти контролю за ним вже майже готові. Більше того, готується до виходу у світ нова версія «Інтернету» нового покоління. 

Це система накопичення даних (ІНДЕКТ), що спонсорується Євросоюзом, і створена для прочісування веблогів, чатів,  звітів, і соціальних мереж з метою побудови автоматичного досьє на користувачів, організацій і моніторингу їх зв’язків.

Призначення «робочого пакету-4 (WP4)» — розробка ключових технологій, які складуть моноліт системи по збору інформації. Одне із завдань WP4 — це нові методи навчання машин для вивчення взаємозв’язків між людьми і організаціями через вебсайти і соціальні мережі. Ключова вимога для розвитку подібних методів:

1. Ідентифікація введення даних, їх взаємозв’язків і подій, в яких вони задіяні.

2. Фіксування введення даних, стосунків і подій і наступна трансформація в систему даних, яка так само буде використана в розробці методів роботи.

Нині накопичується дедалі більше доказів того, що підставні користувачі «під­минають під себе» інтернет-форуми і гілки коментарів, пише у своєму блозі на сайті газети The Guardian еколог Джордж Монбіот.

Йдеться про так званий «астротерфінг» — створення штучної громадської думки. «Анонімність інтернету дає компаніям і урядам блискучі можливості для астротерфінгу — фальшивих масових кампаній, що створюють враження, ніби маса народу вимагає певного політичного курсу або виступає проти нього», — пише автор.

За словами Монбіота, неназваний астротерфер розповів йому, як впроваджувався на форуми і відстоював інтереси корпорацій — клієнтів фірми. «Як і інші члени команди, він видавав себе за безкорисливого пересічного громадянина. А точніше, за цілий натовп безкорисливих пересічних громадян: використовував 70 личин, щоб уникнути викриття і заразом створити враження, що його аргументи зустрічають широку підтримку», — пише автор.

Щоб заглушити голоси реальних людей, астротерфери застосовують витончені методи, стверджує автор, посилаючись на «електронні листи, здобуті політичними хакерами в американській фірмі HBGary Federal, яка займається кібербезпекою». Спеціальні програми — так званий «persona management software» — «створюють увесь антураж, який є в онлайні у реальної людини: ім’я, поштова скринька, сайти, акаунти в соцмережах», — пише автор.

Фальшивий акаунт підтримується шляхом автоматичного репоста або виві­шування посилань. При необхідності астротерфер користується цим «акаунтом з історією», як своїм.

ВПС США оголосили тендер на постачання persona management software, які можуть створювати 10 личин для одного користувача, забезпечувати астротерферів вибраними навмання IP -адресами, а також створювати статичні IP -адреса для кожної личини, щоб астротерфери могли по черзі виступати від її особи.

Подібні програми можуть знищити інтернет як форум конструктивних дебатів, застерігає автор. Армії злагоджено діючих «тролів» вже діють в коментарях до матеріалів, що спричиняють серйозні комерційні наслідки, підсумовує автор.

Політичні новинні ресурси і дискусії між друзями давно перенеслися на простори інтернету і цензурні системи старого зразка  раптово втратили свою владу і можливість позиціонування між комунікатором і його аудиторією.

Історія інтернету складається з трьох періодів: 1994-2004 — була ера піонерів. 2004-2007 — була ера торговців. 2007 — наші дні —   ера  «тролів».

Скрізь у світі тисячі сайтів нині припиняють існування, кількість позовів з боку держави і арештів майна невпинно зростає. 

Кіберцензура особливо лютувала в країнах, де нещодавно пройшли заворушення і революції: Тунісі, Єгипті, Лівії. У Сирії інтернет жорстко моніториться владою.

У Китаї (Пекін, Шанхай)  інтернет-кафе зобов’язані законом просити і перевіряти документи, що засвідчують особу буквально кожного клієнта. У Казахстані користувачам  рекомендовано, не публікувати словосполучення «економічна криза». 

Усі уряди схвильовані існуванням вільного інтернету. Великобританія готується до моніторингу і архівації даних з усіх електронних засобів зв’язку в ім’я «боротьби з терористами». У Франції, битва між урядом і користувачами Інтернету, сфокусована на скачуванні матеріалів, захищених авторським правом. Сили занадто нерівні: уряди і провайдер інтернет-сервісу тепер мають технічні засоби відстежити і заблокувати доступ до сайтів, які вони знайдуть «шкідливими». Це називається «веб-фільтруванням».

Веб-фільтрування найчастіше можна виявити у вигляді горезвісного тексту «сторінка не знайдена» (“Page Not Found”), так знайомого користувачам мережі напису «помилка 404» (“404 error”). Раніше дослідники, які втомилися від необхідності постійних перезавантажень дефектного сервера, розташованого в офісі номер 404, назвали «помилку підключення» на честь цього офісу-невдахи.

Нині ця помилка свідчить зовсім не про помилку, а про заборону на перегляд.

У Омані, Бахрейні, Дубаї — «помилка 404» працює як годинник. Вас перенаправляють до повідомлення, яке арабською і англійською оповіщає вас, що вебсайт, який ви шукайте, — не авторизований в Королівстві. У Китаї, сторінка 404 не має сповіщення-пояснення. Це означає одне — сайти піддаються цензурі. Американські солдати в Іраку бачать це, коли намагаються зайти на Ютуб в межах своєї частини (це заборонено армією США). Але у них немає цієї проблеми в численних кіберкафе Багдада.

У Алжирі і Єгипті інтернет не фільтрується, проте дуже пильно опікується відповідними органами. У Сирії ви не зможете зайти на сайти із закінченням «il» — ізраїльські «топ домени». Але у вас не буде проблем із заходом на порно-сайт... 

Туніс — перша африканська країна, в якій з’явився доступ до мережі.  Оспівана Білом Гейтсом, ця країна — завжди була в авангарді кіберцензури. У 2000 році, коли блогосфера Тунісу була ще пустелею, піддавався цензурі лише один форум takriz.org — у межах Тунісу. У той же самий рік, його перший кібер-дисидент, Зухар Яхауі, був заарештований в кіберкафе і засуджений до 18 місяців в’язниці за те, що опублікував на своєму сайті опитування: чи є Туніс: 1. Королівством. 2. Республікою. 3. Зоопарком. 4. В’язницею. Чим закінчилася кіберцензура в Тунісі всім відомо — стріляниною і закопченими стінами палацу Бен Алі.

Ще один старий солдат кіберцензури — це Китай. Усі знають, що Велика Стіна відгороджує китайців від тисяч світових сайтів. В КНР відсутній вільний інтернет-доступ, але китайці люблять переписуватися і спілкуватися в мережі.

Відколи Комуністична Партія Китаю вирішила побудувати «гармонійне суспільство» в 2007 році, всесвітня павутина піддалася не просто цензурі — її «гармонізували». Автоматизований «фільтр», невидима «рука», тепер глушить будь-які фрази, коментарі, блоги, або зображення — які небажані для влади. Користувачі, говорять езоповою мовою — «мене гармонізували». Едвін — англо-китайський перекладач, що живе довгий час у Венжу пише: «Візьмемо, наприклад,  ім’я колишнього президента — Ян Дзе Міна. Усе пов’язане з ним  — старанно стерли з китайського кібер-простору. Якщо ви напишете це ім’я десь в блозі, на форумі, то воно заміниться автоматично на зірочки, пропуск, або зникне разом з усім повідомленням.

Цензурний робот не розуміє слів з пропусками, парафразами, або подвійними фонетичними значеннями китайських ієрогліфів.  Тому поки що цензурних роботів можна обдурювати.

Ентузіасти створили список слів, на які негайно реагує китайський робот-цензор: секс, Тібет, Фалум Гонг (заборонена релігійна течія), Тяняньмень, плей-бой, фак, множинні партії, незалежність Тайваню, поліція, хвойда, корупція, тортури, публічні фонди, Ісус Христос, бунт, збройне повстання проти влади, повітряна катастрофа, 89, тиранія, Північна Корея, скротум, диктат, голуб, таймшер, виправна установа, Голос Америки, бра, Женева Файненс.

Але навіть Китай зазнає певних труднощів, управляючи 300-мільйонною армією невтомних інтернет-користувачів, які руйнують загальну «гармонію». 

В країні є група тролей, які працюють за копійки на уряд. Численні анонімні працівники, яким платять пів-юаня (ціна квитка на метро) за кожен проурядовий коментар, залишений на форумах, чатах, блогах невтомно «заробляють» бали, пхаючи свого носа у розмови користувачів. Їх можна вирахувати. Коли хтось публікує 50 постів під час обідньої перерви — ця людина одна з них. Деякі з цих «частково зайнятих» працівників навіть дають недвозначні підказки, вибираючи такі  псевдоніми як — «вранішня гармонія», «гармонія герані».

Не всі країни мають судову систему і армію настирливих працівників-тролей, подібно до китайської моделі. Існують і інші методи осідлання інтернету урядовими структурами. Від­ставивши убік ком­п’ютерні складнощі, скажімо відверто, мережа нині подібна до телефонного обміну інформацією. Для цензури досить висмикнути штепсель, що сполучає місцеву лінію з міжнародною. Цей метод називається «Опція Хунти М’янми», і була використана в 2007 році. Подібним чином уряди вимикають мобільний зв’язок у місцях заворушень. Такі спроби порушити мобільний зв’язок були під час Помаранчевої революції в Києві. Те саме ми спостерігали під час заворушень в Єгипті, Лівії, Сирії, де за присутність в інтернеті могли розстріляти.

Інший спосіб контролю — вплив на під’єднування до мережі окремих індивідів — «СНІД тротл», або вплив на швидкість, зниження швидкості обміну даними. У Ірані, наприклад, тільки уряд має доступ до швидкісного ін­тернету. Середньостатистичний іранець має задовольнятися 256  к/сек., що робить неможливим скачування «шкідливих для держави» фільмів або ведення підбурюючих до опору розмов. Для порівняння — базовий пакет ADSL у Франції — в 10 разів швидший.

Цензори так само можуть вибрати розміщення своєрідного пресу там, де місцева мережа зустрічається з міжнародною, як вони це роблять, наприклад, в Саудівській Аравії, фільт­руючи інформацію, що поступає ззовні. Є спосіб так званого «отруєння» DNS, яке практикують в Тайланді. Це пояснює «феномен», коли ви намагаєтеся відкрити статтю на БіБіСі і раптом опиняєтесь на сторінці місцевого урядового офісу.

Можливості сучасних цензорів інтернету, які мають значні суми для інвестування, значно розширюються. Часи застарілих методів контролю над інтернетом поступово добігають кінця. Цензурування сьогодні — вибіркове і надзвичайно гнучке в методах розпізнавання доменів. При цьому використовуються програми-роботи, які автоматично шукають ключові слова або цілі категорії сайтів. Щоб мати можливості це організувати  потрібен  штат талановитих програмістів, які не просто створюють нове програмне забезпечення а й гнучко обслуговують його.

У Сполучених Штатах існує три серйозні компанії, які  нині перебувають на піку комерційного успіху, з постійно  зростаючими продажами власного програмного продукту: Секьюр Компьютінг, Вебсенс і Блю Коут. Спеціалізація цих компаній — забезпечення безпеки бізнес-мереж і будь-яких інших внутрішніх мереж.  Посилаючись на дослідження «Ініціатива Відкритої Мережі» (спільне дослідження університетів Гарварду, Торонто, Кембріджа і Оксфорда, і факультетів, які досліджують кіберцензуру) можна стверджувати, що ці компанії є основними постачальниками інструментів, що «фільтрують» інтернет. Вони виконують цензурні завдання уряду і заодно заробляють немалі гроші.

Ось як виглядає, наприклад, реклама їх продукту (смартфільтрів): «Він (фільтр) прибирає увесь шкідливий контент на робочому місці або учбовому закладі, зводячи до мінімуму вашу відповідальність, управляє трафіком, гарантує захист від всіляких ризиків. Завдяки ним наші офісні працівники не можуть зайти на Фейсбук на роботі, гра в азартні ігри і перегляд  порнографічних сайтів стане неможливим в бібліотеках і школах».  Подібні інструменти також поширюються компаніями Майкрософт, Сан, Циско, МакАффі, Делл. Є свідчення, що Бахрейн нещодавно провів масштабний шопінг в цих компаніях. В цій країні зараз неспокійно і влада намагається обмежити доступ населення до інтернету, який упродовж місяців заворушень був інструментом обміну думок і самоорганізації населення.  Один розробник «софтвера» з Бахрейна в 2005 році  відбув у  в’язниці 15 діб за те, що опублікував фото сина Еміра, який п’є шампанське на фіналі гонки Формули-1. Його блог був підданий масованій атаці «фільтрувальників». В цій країні згодом прибрали усе, що, на думку цензорів, вступало в протиріччя з мусульманською культурою.  Інтернет був відфільтрований за допомогою софтів перелічених ви­ще західних компаній. При цьому західні політики можуть таврувати авторитарні країни за порушення прав людини... Нині до 40% сайтів в Бахрейні недоступні для перегляду. В список неблагонадійних потрапили навіть рекламні, кулінарні блоги, Гугл-перекладач, і сайти технічного інжeнірінга.  Це класичний сценарій застосування урядом новітніх програмних інструментів для обмеження доступу в інтернет.

Отже, західні співтовариства продають провайдерам  інструменти контролю за інтернетом. Цензурні пакети (вони зазвичай називаються більш привабливо) включають ПЗ плюс базу даних на 20 мільйонів сайтів і оновлення, які можуть регулярно поповнювати базу даних. Смартфільтр підрозділяє ці сайти на 91 категорію. Вибір залежить від клієнта — які саме категорії він хоче заборонити.

Є інші способи обмеження свободи в інтернеті. Наприклад, такі сайти як Оркут (Orkut  — соціальна мережа дуже популярна в Індії і Бразилії), Ласт.фм (музика онлайн), ЖЖ (найпопулярніший блогосферний ресурс в колишньому СРСР) і Твіттер (мікроблогінг) — були наче за командою затавровані як «сайти знайомств для інтиму». У квітні 2007 року, відеосайт Дейлімоушен (Daily­motion) провів декілька днів в категорії «порнографія». Інтернет користувачі в Омані, Йемені і Тунісі були першими, хто відчув це. Так упокорюють непокірних.

Секьюр Компьютінг не відчуває економічну кризу. Компанію нещодавно купив антивірусний гігант МакАффі (MacAffie) — за 465 мільйонів доларів. Новий менеджмент абсолютно відвертий: «Уряди, які є нашими клієнтами, можуть використовувати усі категорії (які ми надаємо), формуючи Інтернет під їх конкретні культурні потреби. МаkАффі не має ніякого контролю над будь-яким іншим застосуванням наших стратегій фільтрування». 

Візьмемо «ідеально демократичну» Австралію. Тут недавно був створений ультрасекретний чорний список, що складається з 2395 блокованих нечебто «педофільських» сайтів. Вікілікс вказав на той факт, що тільки половина з сайтів підпадала під задану категорію. В цю категорію «помилково» потрапили... сайти дантистів, готелів для собак, бюро подорожей.

Для створення подібних списків, австралійський уряд опирався на інформацію від Інтернет Вотч Фаундейшн (IWF), Британську організацію базовану в Кембріджі, яка каталогізувала сайти зазначені як педофільські з 1995 року. IWF — одна з 20 подібних організацій, розташованих по всьому світу, підтримується важковаговиками у сфері інтернету. Без всяких на те повноважень, прикриваючись лише благими намірами, вони раптом стають світовою анти-педофільською поліцією.  Наразі невідомо за чиєю вказівкою діють ці контролери.

Але опір цензурі є і він так само прогресує. Деякі високоосвічені користувачі можуть читати і писати що хочуть, залишаючись при цьому під «цензурним радаром». Вони використовують проксі-анонімізатори — непривабливо названі інструменти приватності, що дозволяють непомітно займати на якийсь час айпі адресу іншого комп’ютера. Вони називаються: Ультраріч, Псифон, ТОР, Дайнавеб, Анонімайзер.

Одна з найпопулярніших і активніших з усіх подібних програм — це ТОР. У 2001 році, американські військово-морські сили випустили один зі своїх програм-кодувальників комунікацій на публічному домені. Роберт Дінглдайн адаптував програму для веб-користування і розповсюдив її. Щодня у світі півмільйона осіб використовують її для того, щоб зберегти анонімність. Кодування зв’язку за допомогою інтернету не є нелегальним ніде у світі. Але сайти, з яких можна скачати програми, що забезпечують анонімність найчастіше заборонені! Ті, хто прораховує майбутні кроки цензорів, вважають, що нині треба організовувати нову велику приватну мережу і поширювати програми, що забезпечують анонімність  безкоштовно для користувачів інтернету.

Тайська організація «Свобода проти Цензури» (FACT), вже зараз діє у своєму малому правовому полі, дає користувачам тайського інтернету  свободу анонімності. 

У вільного інтернету існує багато ворогів. Так само ростуть легіони прибічників свободи.  Хто переможе — наразі невідомо, але ця війна цензорів і вільних людей вдже перетнула кордони України.

За матеріалами Анвікторі
підготував Андрій ГУСЄВ