НЕБЕСНИЙ ПАСТУХ

У своїх негараздах українці звикли звинувачувати всіх, тільки не себе. В американців в цьому плані можна повчитися. У них   хочеш мати заробітки — подивись навкруги, поміркуй і дій! Приміром, так, як це зробив ковбой, який вирощує бичків в дикій техаській напівпустелі.

Вранці над ранчо підіймається в небо невеликий дирижабль. Поки повітря прохолодне і спокійне, його власник і одночасно пілот облетить свої володіння, на яких пасеться худоба. Його помічникові   навіть не доведеться залишати кабіну, щоб зібрати череду. Дирижабль може спуститися до  землі й висіти ледь не на рогах бичків. Немає грошей на  купівлю дирижабля — зробіть «рейдера» своїми руками. Конструкція легкого дирижабля Rider настільки проста, що, наприклад, зшити для нього оболонку за кілька днів  зможе будь-яка кмітлива домогосподарка. Мотор  можна купити або зняти зі старого мотоцикла, металоконструкцію гондоли із трубок і кутників теж не важко спорудити. З повітряними гвинтами може трапитися затримка, цей виріб складний в розрахунках, тому його мають виготовити майстри. Гелій для заповнення оболонки не проблема, його продають як побічний продукт атомників.

Такими міркуваннями керувався містер Френк Рейдер, власник невеликої компанії «Скайрейдер» з Колорадо, коли разом з помічниками взявся за проектування й будівництво легкого дирижабля Rider BA-3. Спорудження   зайняло 14 місяців.

Незабаром з’явився перший замовник зі штату Техас. Ковбоєві набридло трястися на джипі напівпустелею, де паслися його бички. Покупець ознайомився з конструкцією й управлінням дирижабля, швидко все зрозумів. Ковбой хотів плисти небом  у свій Техас, але його відговорили, все-таки далеко. «Рейдер» прибув на ранчо в кузові пікапа.

Дирижабль двомісний, нежорсткої конструкції. Його оболонка заповнена гелієм і має два балонети попереду й позаду. Балонети — це всього лише повітряні мішки, що служать для балансування дирижабля й підтримки правильної форми його оболонки. Повітря в них нагнітають два вентилятори.

Для виготовлення оболонки «Рейдера» застосована легка нейлонова тканина, просочена поліуретаном, з якого часто роблять підошви черевиків. Газовий відсік оболонки заповнений ге­лієм. Газопроникність незначна, витрати на поповнення гелію можна не брати до уваги. До двох років власник може ні про що не турбуватися. Зовнішня частина оболонки пофарбована сліпучо білою фарбою. Вона відбиває сонячні промені, які могли б вкоротити життя тканині. 

Оперення виготовлене із з’єднаних зварюванням сталевих труб, обтягнутих тканиною. Гондола також має трубчастий каркас, до якого прикріплені панелі з металу й композитів. Гондола висить на тросах і канатах, які закріплені на силових поясах у верхній частині оболонки.

По бортах гондоли розташовані два двигуни Rotax 277FA, кожний з яких розвиває по 28 к.с. Вони обертають трилопатеві повітряні гвинти діаметром 1,14 м, крок яких можна змінювати на землі залежно від температури повітря й висоти запланованого польоту. Гвинти повертаються від 90 до 45 градусів, для чого на борту є спеціальні електромеханізми. Технічною мовою це називається «силова установка зі змінюваним вектором тяги». Поворотні гвинти різко поліпшують маневреність дирижабля по висоті. На випадок необхідності швидкого набору висоти на борту є й водяний баласт.

Незважаючи на свої невеликі (для дирижаблів) розміри, «Рейдер» оснащений відмінною навігаційною системою з виходом на глобальну супутникову систему GPS. Вона збільшує ціну дирижабля, але замовники від неї не відмовляються, тому що при польотах над дикою місцевістю впродовж не менш, як чотирьох годин,  можна й заблудитися.

На «Рейдері» використані найпередовіші досягнення науки й техніки. На приладовій панелі можна побачити  найсучасніші прилади. Ступінь нагрівання двигунів повітряного охолодження визначається не термометром, а термосканером. Пілот може швидко зорієнтуватися в обстановці, кинувши швидкий погляд на картинку, виведену на екран термосканера. Тиск визначають приладом типу Photohelic. Назва вказує на те, що в приладі використаний ефект зміни прозорості повітря й газів при збільшенні тиску.

Порожній «Рейдер» важить 612 кг, а його злітна вага становить 907 кг, як у «Жигулів». При ширині дирижабля 8,23 м і висоті 9,75 м сплутати його з «Гінденбургом» або повітряним авіаносцем «Акроном» не можна.  Тут грають свою роль закони фізики. Оболонка не могла бути меншою, тому що для забезпечення достатньої вантажопідйомності потрібний відповідний обсяг газової порожнини. Загальний обсяг оболонки становить 849,5 куб.м при довжині 29,26 м і максимальному діаметрі 7,32 м. Оболонка дозволяє «Рейдеру» набирати висоту 1070 м, що забезпечує польоти в передгір’ях.

Двигуни сумарною потужністю 56 к.с. у спокійному повітрі можуть розігнати «Рейдер» до максимальної швидкості 64 км/г. Більше не можна, тому що для протистояння потоку зустрічного повітря усередині балонетів необхідно створювати підвищений тиск, щоб оболонка не втратила  форму. Тут відіграє роль тільки швидкість зустрічного потоку. 

Щоб пілоти дирижабля не гралися з небезпекою, крейсерська швидкість «Рейдера» повинна бути не вище 40 км/г. Звичайно, це небагато, але ж дирижабль не призначений для виконання завдань винищувача. 

Звичайно «Рейдер» злітає з розбігом не більше, як 30 м. При свіжому вітрі «Рейдер» може спливти в повітря й без розбігу, або з розбігом у кілька метрів. Пробіг при посадці звичайно не перевищує 15 метрів.

Для забезпечення таких вигідних злітно-посадкових характеристик проектантам необхідно було зробити безліч розрахунків із застосуванням потужних комп’ютерів. Зате ковбою з Техасу роздумувати практично нема про що, бо він навчився злітати або спливати в повітря, причалювати або здійснювати посадку майже інтуїтивно. Якщо виникають ускладнення, то на допомогу поспішає посилена «команда» із сусідів. У штатній ситуації п’ять міцних хлопців хапають «Рейдера» за звисаючі долілиць «вуси”-канати й підтягують дирижабль до причальної щогли. 

При виході двигуна з ладу дирижабль ніколи не падає. Він може довго дрейфувати за вітром, поки буде усунута причина зупинки двигуна. 

“Рейдер», оболонка якого створює в польоті піднімальну силу за рахунок повітряного потоку, при зупинці двигуна   інколи може почати втрачати висоту. Парирувати втрату піднімальної сили в дрейфі можна за рахунок скидання водяного баласту. Втім, баластом може бути й сипучий пісок або навіть дрібні камінчики. 

  Із працюючими двигунами дирижабель може перебувати в повітрі до чотирьох годин. Після виробітку частини бензину й полегшення дирижабля пілот може виключити двигуни й перевести «Рейдер» у режим дрейфу, при цьому  політ може тривати дуже довго.

Техаський ковбой перед вильотом добре вивчає метеозведення й планує маршрут залежно від напрямку вітру. Спочатку він летить проти вітру, а потім вертається  трохи іншим маршрутом, виключивши двигуни. Експлуатація дирижабля обходиться дешевше, ніж поїздки на джипі.

 На жаль, «Рейдер» може взяти на борт тільки одного платного пасажира, тому не може  заробляти на перевезенні екскурсантів. Саме тому заповзятливий ковбой хоче придбати ще один дирижабль, але вже з кабіною на 4 місця. 

Від телевізійників замовлень надходить багато. Завислий над місцем масових заходів дирижабль привертає до себе увагу, його багато фотографують. Власники магазинів фототоварів одержують додаткові прибутки, і частину грошей перераховують власникові дирижабля. У свою чергу «Рейдер», обвішаний полотнищами з рекламними текстами,  має на борту теле-фотооператора, що  робить безліч оригінальних знімків з повітря.  Дирижабль у руках заповзятливих людей — це завжди прибуток і економія.

Чи може з’явитися в небі над українськими полями й селами наш маленький «Рейдер”? Скептики скажуть: «Так то ж в Америці, там навіть пастух молодець! А в нас і ковбоїв нема, уже й поголів’я худоби не залишилося, які там пасовища й прогулянки на дирижаблі над рогами бичків...». Загальне заціпеніння в Україні викликає подив!  Але ж треба щось робити, а не чекати з неба манни.

Володимир  РЕПАЛО