СЕКРЕТИ ОСТРОВА ПАСХИ

Дослідник Френсіс Мазьєр більше року вивчав на місці усю територію острова Пасхи і виявив багато цікавого і нового.

Острів Пасхи розташований на відстані у 3 000 кілометрів від берегів Чілі і дуже віддалений від інших островів Океанії. Цей острів наповнений колосальними статуями: деякі з них  заввишки із сучасний шестиповерховий будинок — тобто більші 20 метрів — і важить 50 тонн. Пьєр Лоті ще будучи морським офіцером зупинявся на острові Пасхи. Саме на його кораблі була привезена статуя — одна з найменших, — яка нині знаходиться в Музеї Людини. Як і всякий мандрівник, він перебував під враженням таємниці, присутність якої відчув на цій далекій землі. «До якої людської раси належали ці створіння з кирпатим носом? — запитував він, згадуючи побачені   дивні фігури. — У них вид мислителів».

Легенди острова Пасхи, так добре вивчені Мазьєром, говорять про расу «майстрів, що впали з неба». Дійсно, археологи виявилися не в змозі правдоподібно пояснити таку кількість таємничих колосальних статуй на острові Пасхи. Якщо цей острів завжди був ізольованим, то важко уявити  3 000  осіб могли тривалий час перебувати на дуже обмеженуму клаптику суші і не просто виживати, а самозречено будувати гігантські статуї, витрачаючи силу-силенну матеріалів, знарядь праці, фізичних і моральних сил. Та й де взяти таку кількість продовольства, яке могло б задовольнити фізичні потреби зовсім не маленьких, а навпаки фізично розвинених чоловіків, які день у день важко працювали, витрачаючи тисячі і тисячі кілокалорій щодоби? До того ж, гігантські статуї, які аборигени називають «Моаї», ніколи не виготовлялися на тих місцях, де вони зараз знаходяться: їх якимось чином перевозили після виготовлення. А це додаткові ресурси і витрати сил. А може й складання якоїсь особливої техніки для переміщення.

«По моєму, — завважує Франсіс Мазьєр, острів був населений ще доколумбовими народами, що прийшли зі сходу. Тоді цей маленький вулканічний острів був одним з центрів світу і, можливо, навіть місцем контактів з іншими світами».

У тому, що стосується приходу доколумбових народів, Мазьєр солідарний з Туром Хейердалом. Але окрім очевидних зв’язків з південноамериканським континентом слід згадати також усі проблеми континенту My: чи можна розглядати острів Пасхи як геологічний залишок, який уцілів при затопленні легендарного континенту, повна історія якого відкрита нам Джеймсом Черчуордом? Мазьєр, ретельно збираючи інформацію про легенди, що передавалися жителями острова Пасхи з покоління в покоління, дізнався з них дивні речі про таємниці, пов’язані з гігантськими статуями острова Пасхи, особливо з тими, що відносилися до глибокої старовини. Цікаво, що встановлене різне хронологічне походження статуй. Існують декілька статуй, виконаних набагато пізніше, але вони є дуже недосконалими копіями перших дудже технічно вишуканих  створінь.

Корінні жителі острова заявили Мазьєру, що секрети творців перших статуй загублені і Мани більше не існує. «Мана» — це таємна чарівна життєва сила, якою колись керувалися будівничі кам’яних ідолів. І якою уміли управляти і яку уміли контролювати. Абсолютно очевидно, що люди, які спорудили «Моаї», мали в розпорядженні якусь техніку, що дозволяла їм за допомогою таємничої вібраційної енергії «Мани» споруджувати і пересувати гігантські статуї. А пересували їх, як повідомили Мазьєру місцеві старожили, в стоячому положенні, повертаючи по півколу на їх круглій основі. Не забудемо, що деякі із статуй були переправлені на інше місце... над десятками інших, причому на цих інших не залишилося анінайменшого сліду. Невже древні будівничі будували гігантські крани, які могли б піднімати багатотонні споруди над уже встановленими? Дійсно, таке пересування неминуче повинне було зажадати застосування класичних процесів підйому важких об’єктів. І на думку спадає лише великий консольно-козловий кран. До речі, дивні головні убори, що «надіті» на статуї і важать самі по собі більше 1000 кілограмів, теж були підняті на велику висоту вже після виготовлення і встановлення статуй. Кажуть, що для цього використовувалися земляні насипи, які, як мінімум, мали бути в сотню метрів завдовжки (цю гіпотезу підтримують деякі археологи). Але тоді на острові залишилися б сліди від цих досить об’ємних земляних споруд. Проте вони так і не знайдені...

Ще один дуже примітний факт: тільки статуї, виготовлені порівняно недавно, приблизно в четвертому столітті нашої ери, найбільше постраждали від ерозії, тоді як прадавні, зведені ще в допотопні часи, залишилися без особливих слідів вітрової і водяної ерозії.

Обличчя гігантських статуй острова Пасхи — це обличчя людей, що не відносяться за фізичним типом ні до якої з відомих людських рас. Можливо, Полінезію, нащадками якої є сучасні жителі острова, в дуже віддаленому минулому поневолила якась відмінна від тогочасних мешканців таємнича раса.

Один дуже старий абориген острова відкрив Френсісу Мазьєру відомості, які дозволяють погодитися з тим, що традиційні знання на острові включали знайомство з таємницями космічного простору. Зокрема дослідник з подивом дізнався, що стара неосвічена людина чудово розбирається ув устрої нашої сонячної система і з особливостями хімічного складу атмосфери навколишніх планет. Зокрема дідуган з впевненістю заявив, що «першою планетою, на яку висадяться люди, буде Венера».

Древні статуї з острова Пасхи з’являються перед нами з схрещеними якраз в районі пупка руками. Таку «властиву йогам» позу можна було надати їм тільки свідомо. До того ж, на спинах статуй були помічені вигравійовані уздовж хребта знаки, що відмічають загальний стан психічних центрів. На острові Пасхи були виявлені також дерев’яні таблички, на які були нанесені таємничі надписи. Легко помітити схожість цих ієрогліфів з древнім індійським письмом, відкритим ще при розкопках знаменитого Мохенджо Даро. Зрозуміло, пояснити це випадковістю, збігом було б занадто просто. 

Нові дослідження на остові Пасхи породили ще більше запитань щодо походження будівничих знаменитих статуй, а технологію виготовлення і переміщення споруд так і не вдалося достеменно встановити.

За матеріалами інтернету підготував
Андрій ГУСЄВ