КУДИ РУХАЄТЬСЯ УКРАЇНА?

Перебування нинішньої команди на чолі з В.Януковичем при владі за останні два роки дало достатньо підстав для того, щоб зробити проміжні висновки про результати її діяльності у контексті розвитку демократії в Україні.

Рівень політичної свободи

Американська громад­ська правозахисна організація Freedom House, яка здійснює моніторинг стану демократії в світі, зазначає, що у справі дотриманні політичних прав у 2011 році Україна зробила крок назад. Експерти організації пов’язують це з утисками опозиції, використанням владою судів у політичних цілях, наступом на свободу слова та застосуванням сили проти мирних демонстрантів. 

Freedom House визначає нинішній політичний устрій в Україні як «гібридний режим». При цьому темпи падіння держави у рейтингу демократії, що стартувало два роки тому з приходом до влади Президента Януковича, – одні з найстрімкіших за останні роки в усьому світі (падіння на 13 сходинок упродовж 2007-2011 рр.).

 У Росії це називають «керованою демократією». В Україні це взагалі ніяк не називають. Україна швидко перетворюється на тоталітарну державу з епізодичними проявами демократії. А чого ще чекати? Влада не може похвалитися молодими і динамічними політичними кадрами та перспективними аналітиками. Ті, хто сьогодні вважається політичною елітою, стали нею незадовго до розпаду Радянського Союзу, коли корупція на усіх рівнях цвіла і квітнула. Однак, у радянської системи, з якої вони вийшли, принаймні була ідеологія. Нинішня влада, натомість, не має ані ідеології, ані підтримки народу, ані законних прав перебувати при владі. На жаль, тоталітарним правителям це на заваді не стає. До пори до часу.

Ефективність судочинства

Незалежність діяльності українських судів різних рівнів і професійність їх роботи нині викликає серйозні сумніви. Сьогодні в Україні не виконується близько 33% судових рішень. Також критичною є ситуація з виконанням рішень Європейського суду з прав людини.Проблемним залишається і питання зловживання правом на арешт з боку судів та правоохоронних органів.

ПАРЄ, критикуючи Україну, основний наголос робить на становищі в системи юстиції. На думку представників ЄС, найбільшими проблемами у цій сфері в Україні є надмірне застосування арешту як запобіжного заходу, а також терміни попереднього ув’язнення, від­сутність рівності прав прокурорів та захисту в судовому процесі. При цьому сама схема призначення суддів підриває принцип незалежності судочинства. Це стосується і принципу формування Вищої ради юстиції України, який іде врозріз із принципом розподілу влади. Всі ці порушення призводять до того, що незалежної судової системи в Україні не існує.

Українська влада посилено демонструє наміри реформувати судову гілку влади. Зокрема, Президент В.Янукович нещодавно вніс на розгляд парламенту проект нового Кримінально-процесуального кодексу (КПК), який і було ухвалено в першому читанні. За словами керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента А.Портнова, новий проект КПК пропонує вдосконалити процедуру судового розгляду, оптимізувати систему запобіжних заходів, встановити нові строки ведення слідства, запровадити інститут суду присяжних. Наскільки дієвими стануть нововведення, залежатиме від політичної волі нинішньої влади реально, а не на словах, змінити на краще ситуацію у сфері судочинства.

Яким би довершеним не було законодавство, це не має жодного реального впливу на ситуацію в державі, якщо прокурори та судді перебувають у змові з урядом, забезпечуючи своїм «працедавцям» привілейовані умови.  Якщо вірити статистиці, то українська прокуратура – одна з найефективніших у світі, адже їй вдається доводити звинувачення у 92% усіх справ, що потрапляють до суду. Насправді ж така статистика говорить про серйозні збої у роботі системи правосуддя.  Відтак, ухвалення нового Кримінального кодексу може стати таким самим актом «окозамилювання», як і решта реформаторських «подвигів» влади, оскільки реальність не дає підстав повірити у її прагнення відновити у державі верховенство права.

Зміни до

Конституції     

Нестримне прагнення чинної влади внести зміни до Конституції дає підстави опозиції та експертам підозрювати Президента і його команду в намаганні переписати Основний закон задля збереження влади в умовах катастрофічного падіння рівня підтримки народу. Один із можливих варіантів реалізації таких планів – переобрання президента в парламенті з паралельним розширенням повноважень Верховної Ради. Своєю чергою, влада намагається переконати українське суспільство та світову громадськість у тому, що наміри внести зміни до Конституції продиктовані сучасними політичними вимогами, зокрема й тими, що звучать з боку ЄС. Начебто саме з цієї причини В.Янукович наприкінці січня цього року своїм указом схвалив Концепцію формування та організації діяльності Конституційної асамблеї.

Опозицію було також запрошено до процесу формування нової Конституції, але очільники опозиційних політичних сил відмовились від запрошення.

Голова науко­во­-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї і екс-президент України Л.Кравчук зазначив, що Конституційна асамблея не ухвалює Конституцію, а лише пропонує зміни до неї. Затверджувати зміни уповноважений лише парламент.

Один із опозиційних лідерів, голова партії «Наша Україна» В.Наливайченко зазначив, що опозиція не братиме участі у роботі Конституційної асамблеї, оскільки позиція цього органу відображає лише інтереси влади. 

Конституція у її нинішньому вигляді для тих, хто прагне абсолютної влади, незручна, як і будь-який інший документ, що обмежує владу політиків на користь народу. Принципове питання полягає в тому, чому, власне, діючий режим так прагне змінити Основний закон? За останні два роки ми вже встигли переконатися, як вправно влада вміє змінювати закони, які не відповідають її інтересам. Відтак, виникає запитання, кому потрібен цей фарс? Навіщо витрачати гроші платників податків на перегляд положень Конституції в умовах відсутності в Україні правової системи?  Якщо Королева Англії і Президент США підпорядковуються Конституціям своїх держав і не мають до них жодних претензій, то чим українська влада від них так докорінно відрі­зняється?

Свобода слова

За висновком зовнішнього оцінювача рівня свободи слова в Україні, організації «Репортери без кордонів», у 2011 році Україна поліпшила своє становище у світовому рейтингу дотримання свободи слова. Так, Україна посіла торік 116 місце серед 179 країн, розташувавшись між Перу та Камбоджею, тоді як у 2010 році вона була на 131 місці. Утім, за словами експертів, піднятись у списку Україні «допомогло» погіршення ситуації в Африці, а не реальне покращення ситуації з дотриманням свободи слова. Українські експерти у сфері медіа зазначають, що за 2011 рік кількість замовчуваних телеканалами суспільно важливих тем зросла майже у 10 разів.

Своєю чергою, у Мініс­терстві закордонних справ України «успіхом» України задоволені і обурені намаганнями його дискредитації з боку журналістів.

Депутат від Партії регіонів О.Бондаренко заявила, що свобода слова в Україні еволюціонує, незважаючи на рейтинги, і розвивається – від журналістики тоталітарної держави до стандартів діяльності преси в демократичних країнах.

Так, справді, українські журналісти можуть вільно писати на будь-які теми. Інше питання, хто це буде публікувати? Цензура далеко не завжди означає, що редактор прямо вказує журналістові, що писати, а що ні. Журналіст просто чудово розуміє, що не прогодує родину, якщо не виконуватиме «рекомендації» керівництва. У цьому контексті показово інше, а саме те, що можновладців з купою грошей, повноважень і натовпом охоронців так непокоїть і засмучує журналістське писання. Чого вони так бояться? Судячи з недавнього факту ухвалення закону, що забороняє оприлюднення будь-якої фінансової та особистої інформації про політиків та членів їх сімей, вони страшенно бояться, що громадяни дізнаються ще більше про те, як нещадно чиновники грабують народне майно.

Світ занепокоєний

Останнім часом США та ЄС проявляють усе більше занепокоєння утисками демократії в Україні.  Згідно із проголошеною у Сенаті США доповіддю керівника американської розвідки Дж.Клеппера на тему «Україна на роздоріжжі: що поставлено на карту для США і Європи?», демократія в Україні перебуває в стані облоги, а українська влада стрімко прямує в бік авторитаризму. У доповіді зазначається, що в Україні триває переслідування членів політичної опозиції, а для придушення діяльності ЗМІ використовується адміністративний тиск.

Європейське керівництво закликає владу України змінити статті кримінального кодексу, за якими була засуджена екс-прем’єр Ю.Тимошенко, і привести їх у відповідність до європейських стандартів, а також звільнити інших екс-посадовців колишнього уряду.  Але дії влади спрямовані на  жорстку консервацію проблеми.

Фонд «Спочатку Люди»