Яка енергетика краща

Фонд «Ефективне управління» Рината Ахметова провів дебати про розвиток зеленої енергетики в Україні.  Малкольм Гримстон, молодший науковий співробітник британського аналітичного центру Chatham House вважає, що Україна занадто бідна для зеленої енргетики. Пан Гримстон нині викладає в лондонському Imperial College, а до того 10 років працював в Британському державному органі, який регулює атомну енергетику. LB.ua попросив Малкольма Гримстона пояснити свою позицію, досить несподівану на тлі загального захоплення «зеленою енергетикою».

— Чому ви виступаєте проти «зеленої енергетики”?

— «Зелена енергія» дуже дорога, до того ж це не найнадійніше джерело. Я вірю, що зміни клімату — абсолютно реальна річ, реальна загроза. Тому ми повинні боротися з цими змінами, але боротися реальними методами. Інакше люди взагалі втратять довіру до такої боротьби, що вже відбувається у Великобританії.

— Щодо дорожнечі — це зрозуміло, але чому ви називаєте таке джерело ненадійним?

— Ефективного методу збереження електроенергії доки не існує. І це означає, що нам потрібно постійно виробляти електроенергію в достатній кількості саме у той момент, коли вона нам потрібна. Інакше будуть проблеми з напругою, будуть відключення. Буде те, від чого, наскільки я знаю, іноді страждає Україна. Сонячна енергія і енергія вітру — нестабільні джерела. Іноді їх не вистачає. А іноді вітрів буває, навпаки, надто багато. І виникає питання: як отримати цю енергію безпечно? Енергія вітру коштує дорого ще і тому, що вам все одно потрібно тримати напоготів звичайні електростанції, що працюють на газі. Щоб вони замінили вітроелектростанцію, коли вітру немає. Також потрібні спеціальні електромережі, які сильно відрізняються від звичайної мережі для передачі енергії.

— «Зелена енергетика» дуже популярна у світі...

— Є люди, які щиро вірять в «зелену енергетику». Але є і такі, хто багато на цьому заробляє завдяки урядовим дотаціям. Наприклад, в Британії закупівельні ціни на енергію вітру в три рази вище, ніж на звичайну енергію. Тривалий час «зелена» індустрія не розкривала усю інформацію про себе.

Тому люди втрачають довіру до «зеленої енергетики». Це пов’язано з тим, що вони замислюються, наскільки дорого коштує така енергія платникам податків? Люди розуміють, що така енергія не захищає довкілля так, як це було обіцяно спочатку.

Звичайно, працювати над «зеленими» технологіями потрібно. Але на сьогодні вони дорогі, технічно недосконалі і не забезпечують захисту довкілля. Але навіть якщо в майбутньому «чисті технології» можуть стати дешевшими, вони навряд чи стануть надійнішими. Тому що нестійкість закладена в таких технологіях самою природою.

— Ви лобіюєте атомну енергетику?

— Я вірю в дві ключові технології. Перша — вуглеводень (газ), який добувається, транспортується і може зберігатися довгий час. І в глобальному масштабі це найважливіша технологія. Якщо подивитися тільки на Китай і Індію, то там росте використання вугілля просто скаженими темпами. Ми не зможемо зберегти довкілля, якщо це триватиме.

Альтернативою може бути і атомна енергія. У світі дуже багато урану, і виробництво енергії з нього не так залежить від погодних умов, як виробництво енергії з вітру або сонячних променів.

— Але атомна енергія небезпечна...

— Вірно. Але немає джерела енергії без таких проблем. Найбільша аварія, яка була на електростанції, була якраз на гідроелектростанції в Китаї (у 1950 році гребля Баньцяю на річці Жу в провінції Хенань). І там після руйнування греблі загинуло більше 170 тисяч чоловік.

А в результаті аварії на Фукусимі навряд чи хтось помиратиме від радіації. У Чорнобилі було не так, звичайно, але відтоді ми багато чому навчилися. Звичайно, хочеться замінити атомну енергетику «зеленою». Але при цьому ми все одно змушені використовувати енергію горіння вугілля або газу для підтримки базової напруги в мережі. Для України газ — це залежність від Росії. Вугілля — це шкідливі викиди в атмосферу. Порівняно з цим атомна енергетика — невеликий ризик. Навіть з урахуванням аварій це одне з найбезпечніших джерел енергії у світі.

— Виникає проблема з утилізацією радіоактивних відходів.

— По-перше, на звичайній АЕС одна тонна урану виробляє стільки ж електроенергії, скільки 20 тисяч тонн вугілля. І це означає, що відходи на АЕС невеликі в промисловому масштабі. Ну і вже зовсім незначна частина цих відходів радіоактивна.

У Фінляндії і Швеції можна знайти такі місця, де скелі не рухалися мільйони і мільйони років. У таких місцях відходи можна зберігати навіть без додаткового захисту. Навіть самі радіоактивні відходи через 700-800 років стають досить безпечними. В порівнянні з історією людства це незначний відтинок часу. Через 10 тисяч років лише крихітна частина відходів залишиться небезпечною. 

— Які перспективи розвитку атомної енергії, на ваш погляд? 

— Росія вже експериментує з дуже маленькими реакторами. Їх везуть у відкрите море, вони там 10 років працюють, а потім їх повертають назад без перезавантаження. Вже є багато технологій, які будуть широко поширені приблизно до 2030 року. Давно існують атомні реактори на підводних човнах, на криголамах. Отже мініатюризація — справа часу.  Поки ж великі реактори економічно вигідніше маленьких...