В одні ворота...

Кабінет Міністрів доручив «Нафтогазу» до 11 листопада передати Фонду держмайна для подальшої приватизації пакети акцій 48 регіональних газопостачальних компаній (облгазів).

Умови приватизації держпакетів роблять безглуздим участь у конкурсах широкого кола інвесторів, крім обмеженої групи власників акцій облгазів.

У рамках так званої «реформи газового ринку» уряд у черговий раз прийняв сторону наближених до влади бізнес-груп в процесі приватизації держактивів. «Нафтогазу Україна» доручено в місячний термін передати ФДМ пакети акцій газорозподільних підприємств для подальшої приватизації. До цього переліку включені пакети акцій 25 облгазів, «Севастопольгазу», низки газопостачальних компаній в районних центрах і великих містах. Регіональні газопостачальні компанії відіграють значну роль у схемі поставок природного газу кінцевим споживачам. До ліквідації ДК «Газ України» вони підтримували договірні відносини з тисячами споживачів, серед яких не лише домогосподарства, а й об’єкти комунальної сфери, теплової енергетики, промислові підприємства. Після ліквідації цієї дочірньої компанії «Нафтогазу» облгазам перейдуть права на виконання значного числа договорів з постачань газу. Незважаючи на те, що облгази не володіють власне газорозподільними мережами, вони повною мірою контролюють фінансові потоки. У ряді випадків при фактичній бездіяльності представників держави як акціонера (співробітників «Нафтогазу”), менеджменту облгазів вдавалося накопичити багатомільйонні борги за поставлений споживачам газ. Цінність облгазів підтверджується численними конфліктами між власниками, які іноді перетворювалися на криваві побоїща, як це було у квітні 2007 року в офісі ВАТ «Черкасигаз».

Приватизація облгазів почалася ще в перші роки незалежності, більшість з них пройшли через корпоратизацію і акціонування ще в 1995-97 рр. Держпакети акцій компаній активно продавалися в ході ваучерної приватизації і за пільговими схемами, внаслідок чого держава втратила контроль над низкою великих облгазів в промислово-розвинених регіонах. З плином часу на ринку утворилися великі гравці, які заявляли про контроль над низкою великих регіональних газопостачальних компаній. Серед них можна було назвати «Газекс», концерн «Співдружність» та ін. Надалі за сприяння бізнес-партнерів на керівних посадах у Мінпаливенерго і «Нафтогазі» контроль над більшістю приватизованих облгазів сконцентрував Дмитро Фірташ. Сам він у публічних інтерв’ю заявляв про те, що контролює до 2/3 ринку розподілу газу в Україні.

Нинішні умови приватизації облгазів виписані під вузьке коло потенційних покупців і фактично позбавляють сенсу участі в ній інших інвесторів, які могли б профінансувати модернізацію та розвиток локальних газових мереж. Згідно з рішенням Кабміну, при передачі пакетів акцій облгазів у «Нафтогазу» повинні зберегтися 25% компанії. У випадку, якщо держкомпанія володіє меншим пакетом, то він повністю передається ФДМ.

Приватизація міноритарних пакетів акцій облгазів переслідує одночасно дві цілі. По-перше, позбавити «Нафтогаз» залишків контролю над газорозподільними підприємствами країни, оскільки володіючи 25% акцій АТ, держкомпанія практично не зможе вплинути на рішення зборів акціонерів. В останні роки ефективність управління регіональними газорозподільними компаніями з боку «Нафтогазу» була на вкрай низькому рівні.   У 2009 році «Нафтогазмережі» оголосили про намір сконцентрувати управління держпакетами акцій облгазів, однак, незважаючи на повну підтримку з боку керівника «Нафтогазу» Олега Дубини, компанії не вдалося навіть витіснити менеджмент Фірташа в нібито контрольованому державою ВАТ «Вінницягаз».

По-друге, забезпечити можливість «дешевої доприватизації» облгазів, у яких найбільший власник Дмитро Фірташ поки не має контрольних пакетів акцій. Акціонери, які в даний час не володіють пакетами акцій облгазів, навряд чи погодяться на подібних умовах узяти участь у приватизації. Куплені на конкурсах міноритарні держпакети акцій облгазів не дозволять їм  серйозно впливати на політику і менеджмент АТ.

У результаті Дмитро Фірташ сьогодні як ніколи близький до створення інтегрованого холдингу в сфері поставок і реалізації природного газу в Україні. Під його контролем перебувають СП «УкрГаз-Енерго», що має ліцензію на постачання до 5 млрд куб. м газу, значна частина регіональних газопостачальних компаній. Він також неформально контролює менеджмент транспортуючої держкомпанії «Укртрансгаз» та добувної — «Укргазвидобування». Держава в даній схемі продовжує виконувати роль партнера для Дмитра Фірташа, що забезпечує реалізацію його бізнес-інтересів.

Дмитро Марунич,
директор Інституту енергетичних досліджень