Туркменський газ, як журавель у небі

Україна продовжує шукати альтернативні джерела блакитного палива, намагаючись ослабити газову залежність від Росії. Візит української делегації на чолі з президентом Віктором Януковичем в Туркменістан — прямий тому доказ. Мінімум офіційної інформації про підсумки вояжу не дозволяє максимально об’єктивно оцінити його ефективність, але експерти сумніваються, що старання Києва принесуть бажаний результат.

Туркменістан припинив постачання газу в Україну в 2009 році, після підписання останнього контракту Нафтогазу з Газпромом. До 2003 року Київ купував паливо безпосередньо, з 2003-го туркменський газ йшов в Україну через посередників. Потім, в січні 2009-го, усе виявилося зав’язаним на Росії. І ось тепер, коли україно-російські газові відносини у черговий раз переживають не кращі часи, Київ згадав про Туркменістан, команда Януковича-Азарова розглядає середньоазіатський газ як альтернативу газпромівському.

На прес-конференції за підсумками переговорів президенти України і Туркменії були небагатослівними. Перший заявив, що Україна спробує відновити імпорт палива. «Це на користь України, треба відновити повномасштабну співпрацю в нафтогазовому секторі», — підкреслив він. Із заяви президента Туркменістану стало зрозуміло, що ашгабад готовий розглянути пропозиції Києва. «Ми маємо у своєму розпорядженні усе, що необхідно, щоб вивести нашу співпрацю на новий рівень», — заявив він.

Пізніше за ЗМІ з посиланням на джерела в українській делегації повідомили, що Туркменістан згоден допустити українські компанії до газодобування на своїй території, і що туркменський газ обійдеться в $200 за тисячу кубометрів, без урахування витрат на транспортування. Проте плани української влади дуже примарні.

Україна раніше втратила нитку співпраці з дуже важливим партнером, і відновити взаємодію в колишньому форматі буде украй складно, вважає провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. «Туркменістан зараз зорієнтований, в першу чергу, на Китай. Усі пріоритети в енергетичній сфері у туркмен пов’язані саме з цією країною», — відмітив експерт.

Діючі на сьогодні газопроводи, що дозволяють прокачувати газ в Україну, проходять по території Росії, але вона готова на усе, щоб зберегти монополію Газпрому, вважає Омельченко. «Розв’язати проблему може новий маршрут — в обхід Росії. Це може бути Nabucco — газопровід по дну Каспійського і Чорного морів, або ж будівництво на чорноморському узбережжя терміналів по прийому, зберіганню і регазифікації зрідженого природного газу. Але у цих проектів висока міра ризику і навряд чи їх реалізація почнеться в найближчі декілька років», — вважає фахівець.

Як відмітив незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, єдиний прийнятний для України варіант прокачування туркменського газу — маршрути, альтернативні російською ГТС. «Проте російська сторона, як і раніше, не зацікавлена в транзиті туркменського газу через свою трубу, а виключно (зацікавлена) в його закупівлі безпосередньо в Туркменістану з подальшим перепродажем до Європи, в тому числі й до України. Зрозуміло, що ціну газу в такому разі встановлюватиме Росія, і вона навряд чи буде для України нижчою за нинішню», — зазначив експерт.

Єдиним, на його думку, компромісним варіантом у цьому випадку може стати міксування туркменського й російського газу в російській ГТС, що теоретично може дещо знизити ціну газу для України. «За такою схемою Україна вже працювала з «Газпромом». Проте тут слід побоюватися виникнення посередницьких структур типу «РосУкрЕнерго», які паразитуватимуть на українському газовому ринку», — припустив О.Нарбут.

У зв`язку з цим він вважає єдино вигідним для України варіантом прокачування газу через альтернативні російській ГТС маршрути.

“Туркменістан уже почав будівництво газопроводу «Схід-Захід», який пов`яже найбільше туркменське родовище природного газу з узбережжям Каспійського моря (будівництво газопроводу планується завершити в 2015 році). Потенціал цього проекту дійсно великий, але він реалізується лише в тому випадку, якщо буде прокладено газопровід через дно Каспійського моря з подальшим його приєднанням або до газопроводу Баку-Джейхан, або до окремого газопроводу, який пройде територією Азербайджану, Грузії, а потім по дну Чорного моря до узбережжя України. Інтерес до подібних проектів є і в Євросоюзі, який може стати інвестором будівництва газопроводу, що сполучає туркменські родовища з країнами ЄС», — сказав О.Нарбут.

Проте, за його словами, будівництво такого газопроводу потребує чимало часу і навряд чи допоможе Україні в її нинішніх переговорах щодо газу з Росією.

Росія і Іран проти будівництва газопроводів по дну Каспію. Іран спільно з Іраком і Сирією має намір качати свій газ в Європу з найбільшого родовища Південний Парс, тому Туркменістан для них — прямий конкурент.

Знову-таки, без згоди Росії про постачання газу з Туркменістану не може бути і мови, говорить член комітету Верховної Ради по ПЕК Олександр Гудима. Він нагадує, що значні об’єми газу, що добувається в Туркменістані, давно законтрактовані Газпромом, тому і мета візиту Януковича в Ашгабад незрозуміла. «Візит був абсолютно недоречний з точки зору енергетичних проблем. Ці усі проблеми були відомі. Усі вони вирішуються або в Росії, яка дає якісь дозволи в обмін на щось, або в Євросоюзі... Євросоюз, де низка країн знаходяться в переддефолтному стані, про це навіть не думає. Україна не зможе самостійно вирішити питання транзиту туркменського газу, Нафтогаз загруз в боргах, а добувати газ в Туркменістані, щоб потім продавати його в Китай — це вже занадто», — відмітив депутат від БЮТ.

За матеріалами УНІАН та ЛIГАБiзнесIнформ