Бізнес на промиванні мізків

Найбільш рейтингові українські медіа зосереджені в руках кількох осіб, однак вони використовуються ними не як бізнес, а як засіб досягнення інших цілей. Про це свідчать дослідження українських медіа-юристів. У Нацраді з питань телебачення та радіомовлення визнають, що власність українських медіа є недостатньо прозорою, і що держава не має достатніх важелів для протидії утворенню монополій. Експерти очікують, що найближчим часом відбудеться ще більша концентрація медіа у руках прибічників провладних політичних сил. Структура власності українських телекомпаній, радіостанцій та друкованих видань є одною з найменш прозорих у Європі, свідчать останні дослідження Інституту медіа права та Української Гельсінської спілки.

 Іншими словами, в державному реєстрі мовників та інших відкритих джерелах можна знайти лише назви компаній-посередників, що володіють ЗМІ, кінцеві ж власники, приватні особи ховаються за кількома знеособленими фірмами, і на­віть їх медіа мають право не розголошувати.

Купити акції телеканалу в Європі можуть всі, в Україні — четверо

Кожен українець може купити частину того чи іншого великого підприємства, придбавши його акції на біржі. Утім, купити частинку телеканалу чи бодай маленької ФМ-радіостанції на ринку цінних паперів — майже нереально. У цьому переконалися представники ЗМІ, звернувшись на провідні фондові біржі України та до брокерів. Кореспондентові, який представився менеджером фірми, що хоче придбати акції провідних телерадіокомпаній, відмовили: «На жаль, ми акціями таких підприємств не займаємося. В нас їх немає. Єдине, що ви можете зробити — це звернутися до самих власників телеканалів».

 Така відсутність акцій у вільному обігу не є перешкодою для медіа-магнатів, радше — навпаки. Картина власності українських медіа змінюється щороку. Так, від експертів, журналістів та неофіційних джерел у керівництві ЗМІ журналісти з’ясували, що на сьогодні найбільша кількість телевізійного мовлення опосередковано зосереджена в руках очільника СБУ Валерія Хорошковського («Інтер» і ще вісім телеканалів), бізнесменів Віктора Пінчука, Бориса Коломойського, Петра Порошенка та Рената Ахметова. Останній нині розглядає можливість купити до кінця року телеканал «Тоніс», яким на сьогодні володіють особи, близькі до Партії зелених. Джерела говорять і про плани газового магната Дмитра Фірташа стати співвласником одного з телеканалів — він нібито має опціон (задокументоване право) на купівлю частини акцій ТРК «Інтер».

Чому медіа не стали в Україні самостійним біз­несом?

 Палітра власників українських радіочастот більш розмаїта, значну частину радіостанцій контролюють прибічники провідних опозиційних політичних сил. Проте змістили баланс останні рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення, яка передала понад 50 частот невідомій до цього компанії «Новий Обрій». Як вдалося простежити, її контролюють кілька посередників, зареєстрованих за кордоном у офшорних зонах, за якими вбачають інтерес Віктора Януковича-молодшого і того ж Валерія Хорошковського.

Українські медіамагнати здебільшого не отримують основних прибутків від ЗМІ, а використовують їх у політичній боротьбі, для просування свого основного бізнесу, та рідше — для відмивання коштів, вважають біль­шість працівників медійного сектору. Про таку ситуацію в українському медіапросторі говорить і заступник головного редактора «Київ Пост» Катерина Горчинська. «Цей ринок неконкурентний. І багато медіавласників не бачать у своєму медіа повноцінного бізнесу, а лише додаток до їхнього основного джерела доходів, який несе на собі певну допоміжну функцію», — зазначає вона.

У держави бракує повноважень контролювати медіа — Нацрада

Контролювати ринок електронних ЗМІ в Україні має Національна рада з питань телебачення і радіомовлення в Україні. Однак ані вона, ані інші контролюючі органи не мають достатніх важелів, щоб бачити кінцевих власників медіа та перешкоджати утворенню монополій, заявив голова Нацради Володимир Маджосов.

 «Ми не маємо таких механізмів, щоби встановлювати кінцевих власників. Це має бути вирішено на рівні закону, із розподілом функцій між державними установами. Нинішніх повноважень недостатньо, — пояснює очільник Нацради. — Так, Антимонопольний комітет має право виявляти факт монополії та встановлювати нагляд за нею. Але він не може, як президент Рузвельт, розрубати її на кілька частин».

Оцифрування сигналу контролюватиме … монополія

Напередодні парламентських виборів власники телеканалів змінюють погляди на більш провладні, у сфері ж радіомовлення цей процес супроводжується стрімкою зміною власників, вважає провідний юрист «Інституту медіа права» Ігор Розкладай.

 «Ще минулого року ми досліджували в системі власності радіокомпаній, що всі вони поміняли схеми власності. Телевізійний ринок був перерозподілений рік тому, і вже більш-менш усталений, чотири основні гравці або підтримують владу, або вже не є її опонентами. На місцевому ринку і далі триватиме тиск на ЗМІ та зміна їхніх власників».

Ігор Розкладай прогнозує ще один перерозподіл контролю над електронними ЗМІ. Він пов’язує його з переходом усіх українських телеканалів на цифровий сигнал. І вказує на те, що єдину ліцензію на оцифрування сигналу отримало маловідоме до цього підприємство «Зеонбуд», власники якого, близькі до Партії регіонів, ховаються в офшорах, говорить Ігор Розкладай. Відтак експерти прогнозують, створення у сфері медіа монополії, яка діятиме на користь чинної влади.

Євген Солонина
obozrevatel.com