Хто винен у загибелі українських шахтарів?..

29 липня стало «чорною» п`ятницею для України. Відразу на двох шахтах країни відбулися НП — вибух на «Суходольській-Східній» у Луганській області забрав життя 17 гірників, двоє з опіками і травмами різного ступеня важкості були госпіталізовані, доля 9 гірників поки залишається невідомою.

На шахті імені Бажанова в Макіївці Донецької області під час обвалення копра (пристрої для підйому-спуску людей і вантажу заввишки 65 метрів) 9 працівників загинули, 4 травмовані, доля. Створено спецкомісії з розслідування причин події, прокуратура Луганської області порушила кримінальну справу, керівництво «Краснодонвугілля» заявило, що виплатить родинам загиблих гірників на шахті «Суходольська-Східна» по 1 млн. грн.

А поки будуть розбиратися, хто винен, можна з упевненістю заявити — всі, хто пов’язаний з вуглепромом. А це не тільки шахтарі та власники підприємств, це ще всілякі контролюючі органи, в т.ч. охорона праці, та й в цілому державний підхід до галузі. Дуже просто підрахувати, якщо звести воєдино дані Держгірпромнагляду, що мільйон видобутого вугілля — це два життя плюс десятки скалічених гірників. Тільки за перше десятиліття незалежності загинуло 3400 шахтарів, приблизно стільки ж залишилися інвалідами. Друга десятка «вільних років» обійшлася не менш дорого. Україна в числі трійки світових лідерів за кількістю випадків травматизму та загибелі людей на шахтах, які, як відомо, є у нас найбільш небезпечними. І аж ніяк не через, як люблять говорити специ, загазованість та залягання породи. Наприклад, менш ніж за місяць до аварії в Луганській області інспектори територіального управління Держгірпромнагляду (з 10 по 16 червня ц.р.) проінспектували 156 вугільних під­приємств, виявлено 2801 порушення. Причому під час перевірки (11 червня) на шахті «Суходольська -Східна» сталася пожежа. На щастя, ніхто тоді не загинув. Причини НП з`ясовувалися, але потім питання «затихло». Як показав час, ненадовго.

Не кращі справи і в Донецькій області. Наприклад, тільки за січень ц.р. Держ­гірпромнагляд виявив бли­зько 2 тис. порушень правил безпеки на підприємствах «Торезантрацит», в який входять 3 шахти і одне шахтоуправління.

А тепер трохи хроніки за останній місяць:

29 червня на шахті «Комсомолець Донбасу» на глибині 580 м сталася пожежа.

У шахті працювали 334 гірники, на щастя обійшлося без жертв.

12 липня на державному підприємстві «Шахта імені М.Горького», яка розташована в центрі Донецька, сталося аварійне підтоплення гірничих виробок на горизонті 764 метри. Ніхто не постраждав.

15 липня на шахті ім. Космонавтів (Луганська обл.) внаслідок обвалення порід покрівлі загинув гірник.

23 липня на шахті «Степова» (Дніпропетровська обл.) у нижній частині 158-ї лави сталося загоряння. На момент події в шахті знаходилося 145 осіб, яких підняли на поверхню. Всі залишилися живі.

26 липня на шахті «Родинська» (Донецька обл.) на горизонті 520 м стався обвал порід покрівлі. У шахті працювало 96 осіб, на аварійній ділянці — 16 шахтарів, з яких 5 потрапили під обвал. В результаті аварії три гірники загинули, двоє були госпіталізовані з важкими травмами.

А всього з початку року, за даними Незалежної профспілки гірників України, на шахтах країни сталося 33 нещасних випадки, з початку липня — 7.

При цьому не один раз чула фразу — «вони знають, за що працюють». Так от, середня по галузі зарплата шахтаря (саме шахтаря, а не слюсаря, машиніста, які також як і перший знаходяться безпосередньо в шахті і під завали, як у вогнища загоряння, потрапляють першими), згідно з даними незалежної профспілки, становить 3683 грн. Є й круті місця, де платять втричі більше, але це швидше виняток, ніж правило, як кажуть, не всім так щастить. Та й виплачують ці гроші гірникам з великою натяжкою. З початку року шахтарським регіоном прокотилася хвиля акцій з вимогою погасити зарплатні борги і переглянути соцвиплати. А працівники шахти-водокачки «Червоний Жовтень» в місті Єнакієве, де народився Президент Віктор Янукович, навіть погрожували припинити роботу і «затопити» місто, якщо їм не виплатять належне.

За «зарплатну» справу взявся президент. І вже 22 квітня голова Міненерго Юрій Бойко відрапортував: «Ми забезпечили збільшення заробітної плати шахтарям на 13%. Тема боргів по зарплаті на вугільних під­приємствах закрита. Більше того, ми перейшли на дворазову виплату зарплати, як і домовлялися з профспілками, а також на виконання указу Президента. На сьогоднішній день перед шахтарями уряд виконує всі заявлені зобов`язання. Ніяких трудових спорів щодо невиплати заробітної плати я чути не хочу».

Ну, раз не хоче, то на цю тему більше ніяких повідомлень і не було. Тільки про те, що в регіоні проходять одна за одною багатотисячні акції протесту — проти пенсійної реформи, підвищення тарифів, з вимогою підвищити соцгарантії і так далі.

А влада продовжує обдумувати, як же врятувати галузь. Одна з версій — віддати в приватні руки. Може й правильно, з урахуванням нездатності держави хоча б трохи привести все в порядок. Якби не одне але. Яскравим прикладом цього «але» є найпотужніша в країні шахта ім. Засядька, яку фактично можна назвати приватною. Найбільша за всю історію України за кількістю жертв аварія на цьому підприємстві в 2007 році забрала життя 106 людей, ще 156 шахтарів були поранені. І що... Ви чули про гучну справу, про покарання винних, про мільйонні виплати? І не почуєте...

Крім того, список НП на шахті поповнюється. Зокрема, в лютому 2009 року в результаті газодинамічного явища один гірник загинув і 8 осіб були госпіталізовані. 4 березня ц.р. під час проходження вироблення пласту знову сталося займання метану, в результаті якого отримав опіки помічник начальника ділянки. Він був госпіталізований у важкому стані.

Метан, безперечно, річ непередбачувана. Правда, у мене склалося враження, що тільки в Україні. Оскільки шахти не модернізують належним чином (і не варто в цьому питанні посилатися на паперову звітність), а роботи в них проводять, незважаючи на людські жертви, то тим, хто керує вугільними підприємствами, все це вигідно. А головне — ніхто не несе відповідальність за загибель гірників, за їхні каліцтва, винним визнається тільки той, хто порушив правила безпеки — тобто, шахтар. Щодо матеріальної сторони справи, то гаманці наших «вугільних» олігархів не дуже страждають від одноразової допомоги сім`ї вибачте за цинізм, розцінки: за смерть гірника — 1 мільйон доларів, компенсація сім`ї — ще один. Може, тоді й задумаються, як убезпечити працю шахтарів, як зробити шахти менш аварійними. Якщо кожен із власників «вугільних надр» заплатить за свою неспроможність як господарника парою-трійкою мільйонів, то, дивись, страшна статистика стане гірким спогадом, а не реальністю дня.

Що ж до аварій 29 липня, то голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець вважає, що вони не належать до несподіваних. Зношеність шахт становить близько 50%. Винуватцем завжди називається «людський фактор». Насправді, підкреслює М.Во­линець, ним є повна безвідповідальність керівництва підприємств, «все списується на загиблих, та й цинізм влади переходить всі межі». Яскравий приклад тому, вважає він, — представники НПГУ не включені до складу урядової комісії з розслідування причин аварії на шахті «Суходольська-Східна».

За його словами, згідно з правилами розслідування подібних НП, Кабінет міні­стрів зобов`язаний включити до складу комісії, що з`ясовує обставини справи, представників тих профспілок, члени яких загинули.

«Я з самого ранку телефонував по ланцюжку (в профільні відомства — авт.). Вів розмову про те, хто повинен бути включений в урядову комісію. Потім мені сказали — вас не включили, керівництво розпорядилося», — сказав М.Волинець.

За дорученням Президента створено урядову комісію з розслідування причин події. До її складу, зокрема, увійшли: міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко, міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога, міністр охорони здоров`я Олександр Аніщенко, заступник міністра економіки Володимир Павленко.

«До складу комісії включені представники державних «кишенькових» профспілок. Все це робиться для того, аби не було об`єктивного висвітлення події, щоб не була встановлена справжня причина трагедії. Тому люди гинули, і будуть гинути», — сказав М.Волинець.

Додати більше нічого...

Нана Чорна (УНІАН)

* * *

У Інтернет потрапило відео, де шахтар Ігор Сметанин розповідає про нелюдяні умови праці на шахті і труднощах підйому на поверхню загиблих гірників.

Гірник, присутній на місці аварії шахти, імовірно Суходольскої-Східної, попросив оприлюднити свою історію: «Покажіть, будь ласка, бо я, напевно, навряд чи працюватиму. я взагалі безробітним залишуся», — сказав він.

Сметанін розповів про важкі умови праці на шахті, за яку платять невеликі гроші. «Це коксуюче вугілля коштує скажені гроші і вони людей як витратний матеріал кидають», — говорить шахтар.

“Платять копійки сущі, сущі копійки. Я за пекельну працю в проходці, де ніякого зрошування, де пил стоїть, де ти шість годин на лопаті... Мені заплатили 1300 по третьому розряду... Я не маю там права знаходитися. Але якщо ти це скажеш — то потрапиш на полігон за 800 гривень працювати. Лазня взимку не опалюється ..., роби немає, ніх...а немає, розумієте? Нас тримають за худобу. Вийшов з лазні — на вулиці — 30 градусів морозу. У холодній воді помився.., роба цвіте», — розповідає Сметанін.

«Можеш ось ти пахати, пахати до сьомого поту, але якщо ти присів — то відправлять на полігон за 800 рублів. Якщо ти в проходці — жара тут нестерпна, пилюка, — ти зняв робу, не дай бог ти не застебнутий — це теж — полігон», — нарікає гірник.

«Вони платять копійки і забирають останнє. Я хочу сказати, ну заберіть вже робу, заберіть життя, заберіть чоботи. Що, що вам потрібно ще»?, — сказав він.

«Допомагав видавати загиблих хлопців. Картина страшна — я плакав півночі. Я чув, там було 5% метану. П’ять, замість півпроцента! Якщо йде викид 12% метану — ніхто ж не йде з шахти. Вони ж провітрюють трохи і далі працюють. Інакше працювати не будеш, розумієте», — пояснив Сметанін.

Шахтар розповів, що бачив тіла шістьох загиблих, які «не були навіть чохлами закриті». «Хлопці, я їх бачив, це не люди. Вони ось без чобіт, півголови у одного немає, у іншого... Я ось так працював і працював, — увечері у мене вже психіка не витримала. Я до трьох годин ранку плакав. Я ніколи не плакав ні в кого на похоронах. Мені їх шкода було, чисто по-людськи. Дуже сильно. А загинули вони, тому що їх підштовхували: давай-давай, мовляв, швидше, видобуток давай, проходку давай, мільйони давай», — резюмував шахтар...

P.S. Стало відомо, що за відверте, шокуюче інтерв’ю гірника Ігора Сметаніна уже звільнили з роботи. Свавілля адміністрації, ймовірно,  базується на безкарності і надійності «даху» у вищих ешалонах влади...

Схоже на те, що ми і на цей раз не дочекаємося серйозної розмови про доцільність експлуатації в Україні  найглибших в Європі шахт. Чи, може, комусь вигідна ця експлуатація, адже на  шахти з бюджета щороку йдуть мільйонні дотації...